Понад 4,5 млрд китайських жінок за тисячу років були змушені дотримуватися цієї традиції болючої арт-деформації нижніх кінцівок. Заради чого? Чоловіча аристократична частина вважала це більш сексуальним, ну і далеко не втече. 5-7 см – було золотим стандартом, точніше «золотим лотосом». Але це було там, у Піднебесній, в іншій системі координат, в іншій Системі.
Поговоримо про нашу. Кирзові чоботи совкової системи стали продовженням личаків патріархальної, потім ми перевзулися в довбанки, але золотий стандарт (той самий, 5-7 см) не змінився. Суспільство постійно заганяли в жорсткі рамки. Нам у спадок від совка дістався пірамідальний устрій соціуму, на вершині піраміди спочатку були залишки радянської номенклатури, потім олігополія, а тепер копіюється модель РФ. Але, Україна – не Росія. І незважаючи на спроби реставрації старої моделі протягом останніх двох років, спроби "впихнуть невпихуемое" приречені.
Наше суспільство розвивається стрімко, воно інфіковане свободою. Footbinding протримався більш ніж 1000 років. Уже майже 28 років Україна не може вирватися з обіймів корупційної олігархічної системи. Системи, яка зростила монополії в енергетичному, фінансовому, військово-промисловому секторі. Системи, де всі проблеми вирішують за рахунок населення, перш за все середнього класу, де сировинна економіка становить понад 90%, а тіньова більше половини, системи без справедливості і безпеки. 28 років у 21 столітті, столітті швидкостей і мобільності, столітті, де основний капітал – людський. Ця система тріщить по швах, треба кидати сили не на її реформування, ретушування і прикрашання вітрин, а на перехід на нову. І ці 5-сантиметрові черевички вже ні на що не натягнеш.
«Що? Реальність? Не приставайте ви до нас з вашою смердючою реальністю!»
Сьогодні значна частина суспільства перебуває на нижньому рівні піраміди Маслоу. Прості речі – безпека, дах над головою і їжу стали головною потребою багатьох людей. Мільйони співвітчизників реалізують свій потенціал або просто заробляють шматок хліба за кордоном (за даними ЦВК на закордонних дільницях проголосували всього 55 тис. виборців, технічно і цинічно). І тут нам запропонували якийсь свій шлях. Шлях, у якому немає вибору: «або я або путін», човни розгойдуються туди-сюди, руки Кремля стирчать звідусіль і на всі боки, а собачі будки не збудувані.
Нагнітання страху, розшарування суспільства, неприйняття іншої думки, образи, агресія – це все ознаки антимайдану. Третій Майдан йде вже на повний зріст, слава Богу, в соцмережах і на екранах. У кожного з нас своє коло спілкування, своя капсула, своя ФБ-стрічка. Але, те що я бачу у себе – агресія зашкалює, причому між людьми, які стояли по один бік барикад п'ять років тому. Політтехнологи Банкової з їхнім ідейним натхненником загралися з колективним несвідомим. Суспільство перебуває в стані тотального неврозу, навіть швидше в прикордонному. Перехід до психозу призведе до незворотних процесів. Це дуже тонкі матерії, які зачіпають психотичне ядро людини і соціуму. Гратися з цим заради збереження свого статусу – верх цинізму. А цинізм – це відсутність Віри, яка декларується, як основна цінність.
І на цьому тлі ми бачимо на початку другого туру яскравий прояв Едипового комплексу у виконанні наших кандидатів. З одного боку фігура патріархального, авторитарного несучасного ПОПа. З іншого боку ЗЕлений (у плані досвіду в політиці), харизматичний і свавільний (у сенсі креативу) син (образно, представник іншого покоління). Син, який бореться за місце свого батька. Природа влаштована так, що конфлікт неминучий і вихід з нього в метафоричному «вбивстві» батька. Наймудріше, що може зробити батько - поступитися. І найголовніше – розв'язання цього конфлікту веде до нового етапу розвитку особистості і соціуму. Воно робить людину дорослішим, а суспільство зрілішим.
Для мене на цих виборах особистість кандидатів відійшла на другий план. Мій кандидат не пройшов у другий тур. Одного з кандидатів, – Петра Порошенка, – я добре знав. Вважаю, що у нього були всі шанси кардинально змінити долю нашої країни, спираючись на величезну підтримку як всередині, так і на міжнародній арені, на унікальні можливості, що відкрилися і енергію активної частини суспільства. Але, більшу частину своєї енергії президент присвятив іншим питаннямь і тепер будь-якою ціною бореться за другий строк.
Володимир Зеленський своєю перемогою в першому турі показав, що Україна в авангарді світових політичних трендів. Його перемога – не тільки демонстрація невдоволення чинною владою, але і шанс на позитивний сценарій розвитку країни. Мені подобається його програма як кандидата. Я не побачив там зміни вектора руху в бік ЄС і НАТО, звинувачення в цьому плані з боку його опонента необґрунтовані. Великим викликом буде формування силового та правового блоку. Та й сказати легше, ніж зробити. Подивимося, і будемо все-таки сподіватися на інстинкт самозбереження суспільства.
Для мене ці вибори –- вибори між минулим і майбутнім. Минулим, таким собі зрозумілим, подекуди спокійним, подекуди тривожним, такою собі хорошою основою для наступних терзань за втраченими можливостями. Майбутнім, невідомим і таким, що дає тобі ще один шанс на те, що ти заслужив своїм минулим. Шанс на нормальне життя, шанс на мрію.
«Якби голосування могло змінити Систему, воно було б незаконним»
Як можна зламати Систему? Всі ресурси на її боці, суспільство ще незріле, совок живучий. Одне з можливих рішень – прихід несистемного кандидата з великим авторитетом і популярністю. Слава Вакарчук сформував наші очікування, але не наважився йти до кінця. Володимир взяв на себе сміливість, це вже точно про камікадзе. Клоун? Шоумен? Так наша політика – це шоу нижче плінтуса. А гумор – найкращий засіб боротьби з агресією. Та й несистемного кандидата легше переобрати, в разі неуспіху. І в цьому новому, що наближається, нам не відсидітися на дивані, поливаючи жовчю неминучі помилки. Це колективна відповідальність. Може вийти круто, у крайньому разі – ні. Але, це точно вже про майбутнє.
Петро Олексійович після оголошення результатів сказав «я вас почув». Саме висловлювання абсолютно безвідповідальне. Що воно означає? У мене є органи слуху? Я почув ваші звуки? Так от, ви не те почули, Петре Олексійовичу. 84% – це не про те, що ми хочемо шоу. 84% – це про те, що ми хочемо змін!
Мені неважливо, яка у кого чоловічау гідність і хімічний склад відходів життєдіяльності, мені важливо розуміти, як ми будемо жити в цей перехідний період неминучого передання влади від старого до нового.
«Революціонери будь-якого десятиліття в наступному десятилітті перетворюються на реакціонерів, якщо не встигають змінити свою нервову систему, оскільки світ навколо них змінюється. Той, хто стоїть на місці в епоху руху, гонки і прискорення, відносно цієї епохи рухається назад».
Вважаю, що у президента є історичний шанс увійти в героїчні літописи України. Просто потрібно пожертвувати особистими амбіціями, визнати свої помилки, зупинити нагнітання страху і розколу в суспільстві, показати, що партнерство в нашій країні можливе. Партнерство заради миру і справедливості в країні. А партнерство – це, коли лідери доповнюють один одного, а не міряються, так би мовити, інтелектом. Давайте про майбутнє разом. У вас є шанс увійти в історію, у країни – шанс на оновлення. А поведінка в стилі альфа-самця надзвичайно небезпечна для країни і для суспільства. А бути чоловіком – це, перш за все, дотримувати свого слова.
Так, і про розмір взуття. Думаю, коваль Вакула зовсім не по черевички для Оксани в Пітер мотався, а в ім'я кохання.
*Цитати запозичено з робіт Роберта А. Вілсона «Квантова психологія» і «Психологія еволюції»
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени