Фінанси та романси

Тимур Хромаєв, глава Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку, — про те, у що він би інвестував в Україні і як розслабляється після роботи

Анна Хаєцька

Тимур Хромаєв, глава Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, чудовий трьома речами: у нього репутація одного з кращих фінансистів країни, він одружений з телезіркою Машею Єфросиніною, і, нарешті, він людина з відмінним почуттям стилю. А при ближчому знайомстві з Хромаєвим з'ясувалося, що він до того ж не по-київськи пунктуальний. За тиждень домовившись з НВ Style про інтерв'ю і зйомки, він прийшов на зустріч хвилина в хвилину, незважаючи на затори.

— Після першого досвіду роботи на держслужбі ви десять років займалися інвестиційним бізнесом. Потім повернулися на держслужбу. Чи не пошкодували про це?

— Не пошкодував, тому що для мене будь-який досвід безцінний. Я розумів, куди я йду і що мене там чекає. Якщо для багатьох, хто вперше йшов на держслужбу в той час, картина була неясною, то для мене — навпаки. Я цілеспрямовано або як мінімум усвідомлено зробив цей вибір.

— Вам добре відомий інвестиційний ринок, до 2013 року ви були засновником інвестиційної компанії АРТА. У що б ви особисто вклалися сьогодні, коли країна робить досить слабкі спроби економічного зростання?

— Зараз я інвестую весь свій час в реформу фінансового сектора і, зокрема, в сталий розвиток ринків капіталу у нас в країні. Вважаю це найкращою інвестицією зараз.

Кращий час для фінансових інвестицій у нас ще попереду. Він настане в міру реформування української економіки та змін у суспільстві.

Кращий час для фінансових інвестицій у нас ще попереду. Він настане в міру реформування української економіки та змін у суспільстві

— Які зараз у вас пріоритети?

— Змінити законодавче поле і систему відносин. Мені здається, що нам вдалося пояснити всім, чого ми хочемо: порядності, чесності і відповідальності.

Компанії повинні з повагою ставитися до своїх клієнтів і не сприймати їх, вибачте, як м'ясо. Поводитися з ними, як з партнерами. Хочемо в тому числі поваги до регулятора, який виконує завдання, яке йому доручила держава. Тому що наш ринок — це ринок людських послуг, а не якогось товару. Тому тут так важлива довіра і впевненість у завтрашньому дні.

— Сьогодні багато говорять про відтік молодих фахівців за кордон, тому що у них немає можливостей реалізуватися в Україні. Як із цим справи у фінансовому секторі? Можна на цьому ринку зробити кар'єру?

— Нам нічим залучати молодих. У нас ненормальні зарплати. Ми самі третій рік інвестуємо свій час і ресурси в те, щоб все ж таки у цього ринку з'явилося майбутнє. А поки що цей ринок не приваблює молодих і талановитих. Наші зарплати неконкурентоспроможні.

Ми поки не створили той ринок, який реально давав би велику додану вартість економіки і винагороду тим людям, яких ми могли б залучити. Дуже багато українців живуть і працюють в Лондоні, Нью-Йорку. Ми прекрасно знаємо, що вони стежать за змінами в своїй рідній країні. Багато проявили бажання приїхати, але їм необхідна стабільність. Вони повинні заробляти гроші і робити додану вартість.

Реформи допоможуть нам підняти рівень довіри до фінансового сектору, щоб в нього повірили українці, щоб талановиті затребувані фахівці поверталися в країну і знаходили тут цікаву роботу. Дуже шкода, коли рідна країна не може дати тобі тих можливостей, які є за кордоном. Тому наше завдання — провести зміни, дати поштовх розвитку ринку, зробити ці зміни незворотними і поступитися місцем іншим. А самим рухатися далі. Кожні п'ять років потрібно міняти картину.

— Ви отримуєте від своєї роботи задоволення?

— Поки це відчуття не прийшло, так як результати роботи мають істотний відкладальний ефект. Маю велику надію, що найближчим часом ситуація почне змінюватися швидше.

— Як вам вистачає часу на все?

— На все часу у мене однозначно не вистачає. Потрібно розставляти пріоритети: що важливіше на даний момент, а що — менше. І, звичайно, важлива концентрація на головних питаннях, не відволікатися на дрібниці. Тільки так можна добитися ефективного використання свого часу і ресурсу.

— Якби не фінансовий сектор, чим би ви хотіли займатися?

— Якщо мова йде не про бізнес, то я б хотів більше подорожувати зі своєю сім'єю, з дітьми. Подорожі — це не просто зміна місця або картинки. Занурюючись у щось нове, ми отримуємо нові сили, інформацію, знання і бажання створювати щось нове. Враження та переживання ніколи не проходять безслідно.

Якщо ж говорити про бізнес, то, на жаль, у нас в країні фінансова діяльність більше схожа на сприяння бізнесу у виживанні — це робота з проблемними боргами, продаж проблемних активів, кризовий менеджмент і т. д. У нас в країні вона не отримала такого розвитку, як в Європі та інших країнах. Саме тому я інвестую свій час в реформу фінансового сектора. Я хочу, щоб наш фінансовий ринок був таким же, як в Європі. Хочеться створювати стійкі бізнеси, додаткову вартість.

— Зараз всі активно обговорюють біткойн. Навіть з'являються автомати для покупки криптовалюти. Ви вірите, що за ними майбутнє?

— Моя робота — не вірити, а перевірити ще раз, розбиратися в суті. У середовищі фінансистів кажуть: "Якщо запалюються зірки, значить, це комусь потрібно". Ми бачимо в біткойнах, як і в інших криптовалютах, фінансові інструменти. Але потрібно багато чого зробити для врегулювання взаємовідносин між учасниками цього ринку. Дане питання потрібно розглядати в законодавчому полі. У вересні ми подали до Верховної Ради новий законопроект, який якраз дозволяє нам, як комісії, класифікувати фінансові інструменти. Поки біткойн привертає в основному "гарячі голови".

— Як ви дотримуєтеся балансу work-life? Є час для себе, відпочинку, сім'ї або робота 24 години на добу?

— Та ні, не 24. Це бізнес, як правило, забирає левову частку часу. На держслужбі все інакше влаштовано. Робочий день має цілком певні межі. Зараз у мене більше вільного часу вечорами і на вихідних. Я намагаюся частіше бувати з сім'єю, займатися спортом, більше читати. Але в силу статусу державного службовця якісь речі я тепер не можу робити або можу рідко.

— Які, наприклад?

— По-перше, не завжди можу супроводжувати дружину на світських заходах. Тому частіше вона ходить сама. По-друге, є обмеження, пов'язані з відпусткою: щоб виїхати за кордон, мені потрібно отримати дозвіл.

— Яким видом спорту ви захоплюєтеся?

— Великим тенісом. Іноді бігаю. Намагаюся знаходити час для баскетболу. Виходить рідко, хоча я присвятив цьому виду спорту багато-багато років. Трохи займаюся йогою.

Я б хотів більше подорожувати зі своєю сім'єю. Подорожі — це не просто зміна місця. Це нові сили, знання і бажання щось створювати

— Медитуєте?

— Ні, йога для мене швидше розтяжка, щадне навантаження на суглоби. Я далеко не гуру, і моя розтяжка багатьох розчарує. Спорт — це перш за все для себе.

— Ви любите побути наодинці з собою?

— Звичайно. Це теж певне розвантаження. До речі, якщо ви помітили, з усього, що я перерахував, тільки баскетбол — командний вид спорту. Той же теніс — індивідуальний. Хоч ти і граєш з партнером, але насправді ти один. Тільки твої власні помилки призводять до поразки. Звичайно, за умови, що у тебе їх більше, ніж у суперника.

— Як ви плануєте сімейний відпочинок?

— Найчастіше моя дружина займається плануванням або ми приймаємо рішення спонтанно на запрошення друзів. Вони дзвонять і кажуть: "Приїжджайте туди-то, ми будемо там". Звичайно, спланувати відпочинок з дітьми складніше. Він у нас нагадує день бабака. Кожен день прокидаєшся і робиш одне й те саме. Ноги самі ведуть тебе в ресторан, з ресторану на пляж, з пляжу — поспати. І ось так проходить тиждень, і ти думаєш: ого, здається, мені потрібна іскра, щоб включитися. Зате для дітей це важливо. Їм потрібно проводити час з батьками в комфортному для них графіку. Це незамінне спілкування, час трохи подуріти, потанцювати, почитати разом книжки.

— Ви танцюєте?

- Ну так, подивіться інстаграм Маші [Єфросиніної]: у неї там всі танцюють — і я, і Саша [син]. Тільки старша дочка не любить потрапляти в кадр, вік вже серйозний.