Джон Маккейн – син Джона Маккейна і онук Джона Маккейна, адміралів, чиє ім’я гордо носить американський есмінець. Бачила наймолодшого з Маккейнів, "білого торнадо", під час майдану. То був концерт "Океану Ельзи", американський політик дивився на море вогників з вікна Будинку профспілок, де на його честь організували скромний імпровізований прийом.
До того я уявляла Маккейна високим сухим чоловіком, дисидентом, глаголящим прописні істини. Маккейн виявився невисоким, але з дуже твердою поставою. Звичайно він вже давно був пам’ятником самому собі, але не виглядав монологічним. Маккейн жваво про щось говорив з Павлом Шереметом, з яким, здається, вони були вже знайомі. В ту ніч я прочитала про нього все і передивилася відео, які гуглилися.
Маккейн прожив феєричне життя, побувавши за крок до смерті безліч разів. Зрештою, навіть з раком він боровся не раз. Не кажучи про бойові вильоти, війну, п’ятирічний полон. Дві країни – дві ментальності: у нас є глузливий мем про сина Порошенка (може він і ваш під’їзд має прибрати, а не тільки воювати?), а в них син командувача театром бойових дій у В’єтнамі просився на війну. Хоча на той момент закохався у кралю-фотомодель і всиновив двох її дітей. І до речі, вже на війні Маккейн критикував своє командування за неефективну, на його думку тактику, яка наражала бойових льотчиків на невиправдану небезпеку.
З найкращих кепкують. За океаном, і в нас
Історія полону взагалі заслуговує не на один фільм: не кожен виживе, після того, як його літак зіб’є ракета. Катапультувався, упав в озеро, вибрався, був відданий на розтерзання натовпу. Не кожен би вижив і в тюрмі, де сидів Маккейн. А головне – як він сидів. Там були і катування, і одиночна камера, і моральний тиск.
Коли Маккейн відмовився виходити, поки не випустять інших, його почали щодня бити. Били по голові. І це не раз потім згадували його політичні опоненти. Ще бачила дуже смішне відео з його першої виборчої кампанії, де люди на окрузі критикували його, що він не місцевий і не знає проблем їхньої водокачки. Електорат – він скрізь плюс-мінус однаковий. І політична боротьба в усіх країнах жорстока і абсурдна.
Американський виборець у 2008-му замість реального в прямому сенсі слова героя вибрав хлопця з гарним фейсбуком. Україна, яка не десь за кордоном, а на власній території щодня втрачає своїх найкращих чоловіків, у 2019-му теж мабуть вибере за звичкою не найкращого. З найкращих кепкують. За океаном, і в нас. Скільки б разів не збувалися їхні пророцтва, якими б дієвими потім не виявлялися їхні рецепти. Бо у всьому світі настала епоха, коли важливо здаватися, а не бути. Маккейн був одним з останніх, хто був.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени