За офіційними даними, Путін отримав приблизно 76% голосів за явки 67%. Обидва показники – рекордно високі. Це дає прихильникам Путіна привід говорити, що його популярність висока як ніколи, а народ повністю підтримує його курс.
Пропагандистські ЗМІ в Росії зараз упиваються перемогою, вважаючи, що зробили найважливішу справу. Однак є невелика проблема. Ці цифри не дуже стосуються реальності.
Звичайно, пропаганда зуміє переконати простий народ у тому, що Путін переміг з рекордним результатом. Але на цих виборах йому треба було переконувати в своїй популярності не електорат, а власне оточення.
Ці люди готові виступити проти Путіна за перших же ознак його слабкості, тому йому треба було показати свою силу і небачену підтримку від суспільства. Вийшло не дуже.
Гонитва влади за максимальною явкою була головним лейтмотивом цієї кампанії. Росіян закликали голосувати в рекламі на телебаченні та радіо, з плакатів, транспарантів, проїзних квитків, пакетів молока і кефіру – та з кожної праски і носія.
Тисячі ділянок по тисячі бюлетенів – це мільйони і мільйони фальшивих голосів
У день самих виборів на дільницях роздавали їжу, дарували сувеніри, проводили концерти. Нетямущих бюджетників і силовиків змушували приходити на дільниці майже під конвоєм – привозили їх цілими автобусами і за списками.
Все це було зроблено, щоб показати: росіяни вірять в систему Путіна. Результат якогось кандидата має значення для демократії. Для авторитарного режиму важливо, скільки людей приповзе до царя. За нього вони повзуть або проти – це неважливо. Головне, що повзуть, вірять в нього, його систему. Це щось майже релігійне.
І ось, з'ясувалося, що незважаючи на всі зусилля, повзуть якось слабенько.
18 березня на ділянках у всій Росії відбувалося масове вкидання бюлетенів і так звані "каруселі" – коли одні й ті самі люди голосують на різних ділянках. Наприклад, спостерігачі, які працювали на ділянках в Чечні, кажуть, що явка там становила 30-40-50%. 50% – це там, де були каруселі. 30% – там, де їх не було.
Так ось. Офіційно явка в Чечні склала 92%. Різниця вдвічі або навіть втричі – дивлячись як рахувати.
Зробили це дуже просто. Перед закінченням голосування співробітники комісій самі докинули до урн бюлетені. Як це робилося, можна подивитися на відеозаписі з сусіднього Дагестану.
На дільницю номер 1284 за даними спостерігачів прийшли 443 осіб. Однак в підсумковому протоколі – тисяча п'ятсот вісімдесят один виборець. 1470 з них – за Путіна. Вуаля! Такий результат був досягнутий дуже просто – до урн закинули купу бюлетенів.
Так само відбувалося і в інших місцях. У традиційно пасивному Криму, де всім все пофігу, цього разу явка була за 90%, з яких 90% за Путіна. Там взагалі все просто: результати тупо намалювали, оскільки ні спостерігачів, ні опозиції в Криму немає через статус окупованої території.
Але все ті ж вкидання відбувалися не тільки в екзотичних кавказьких або сибірських регіонах з Кримом. У підмосковних Люберцях відбувалися абсолютно такі самі вкидання бюлетенів. Єдине, що їх відрізняє від дагестанських – це деяка сором'язливість учасників, вони намагалися сховатися від камер спостереження.
Тисячі ділянок по тисячі бюлетенів – це мільйони і мільйони фальшивих голосів.
Ще один спосіб накрутки явку – це потенційно багаторазове голосування не на своїй домашній ділянці. Тільки за офіційними даними, так проголосували близько п'яти мільйонів чоловік.
Ну і ноу-хау цих виборів – так звана "зачистка" списків виборців. Це проста, але дуже ефективна штука. Зі списків довільно видаляють третину виборців, які зазвичай не ходять голосувати. Замість трьох тисяч на ділянці залишається дві тисячі виборців. І якщо проголосувала одна тисяча, то явка вже не жалюгідні 33%, а пристойні 50%!
Тим видаленим зі списків, хто все ж таки прийде голосувати, кажуть: "Ой, у нас помилка" – і вносять їх назад. Без проблем.
Всі ці методи в сумі і дали Путіну 67% офіційної явки. За моїми власними підрахунками, однак, реальна явка не перевищила і 50%. Була в районі 47-48%.
Скажу чесно, це більш високий варіант, ніж я припускав (думав, буде відсотків 45), але все одно – занадто мало для оголошення Путіна безперечним і безальтернативним російським лідером. Таким чином, в стогони про те, що російський диктатор – це навічно, я тепер не дуже вірю.
З урахуванням посилення тиску Заходу і швидкого погіршення ситуації всередині самої Росії я впевнений, що до кінця нового шестирічного терміну Володимир Путін не досидить. Швидше за все, його, як Роберта Мугабе, відправлять в дострокову відставку його ж власні соратники.
Більше світових новин в відеоблозі Івана Яковини: