Ці результати є цілком очікуваними, адже, починаючи з 2014 року, розгорнуто абсолютно екстраординарну за інтенсивністю пропагандистську антиукраїнську та антизахідну кампанію. Її мета – дискредитація запланованого курсу на інтеграцію України з Європейським Союзом, і з іншого боку, – прихильників реформ, демократів і лібералів самої Росії. Збереження цієї кампанії є надзвичайно важливим, хоч її інтенсивність і дещо змінюється протягом останніх трьох років. Проте, сильний і вагомий ефект пропаганди збережеться на довгі роки.
Через обмеження в коштах опитування «Вороги Росії» ми востаннє проводили у 2012 році. Але у нас є й інші запитання, що дозволяють відслідковувати динаміку ставлення росіян до різних країн, в тому числі й України. Спільно з Київським міжнародним інститутом соціології ми ведемо паралельне дослідження: вони опитують українців про ставлення до Росії, а ми росіян – до України. Ми ставимо одні й ті ж запитання і дивимося на реакцію людей. Я сказав би, що негативне ставлення до українців зберігається на тому ж рівні. Воно досягло свого максимуму і навряд чи може зростати.
Це примітивний, агресивний і, якщо хочете, злодійський механізм гуртування нації
Я був в Україні кілька разів після Майдану і, незважаючи на війну на Донбасі і політичну конфронтацію наших політиків, ніякої агресії з боку українців до мене не спостерігав. У конкретних особистісних ситуаціях я також ніколи не чув, щоб росіяни мали якусь агресію стосовно українців. Хоча колективна думка сьогодні є дуже ворожою.
Номінально, фактор ворога – це надзвичайно важливий, примітивний, агресивний і, якщо хочете, злодійський механізм гуртування нації. Якщо країні нема чим пишатися, наявність ворога стає дуже потужним фактором внутрішньої консолідації та нагнітання атмосфери. Ми бачимо, що після анексії Криму відбулася різка підтримка і схвалення курсу Путіна. Такі настрої сягнули свого максимуму в 2015-першій половині 2016 року. Потім підтримка та консолідація почала падати, частково під впливом все гіршого стану справ і деякого ослаблення інтенсивності антиукраїнської пропаганди. Але, незважаючи на погіршення економічного становища та зниження доходів, ніяких ознак масового організованого протесту в Росії немає.
Тут потрібно розуміти, на чому будується антиукраїнська пропаганда. Адже, по-перше, Майдан – це провокація, яку організували і проплатили США. Друге – до влади в Києві прийшли українські фашисти, що створило загрозу для життя і благополуччя росіян на Сході та Півдні України. Це надзвичайно лякало в риториці російської влади.
Третій момент не так очевидний. Він звернений до невдоволених нинішнім режимом і цілком простежується в телевізійній пропаганді. Пропаганда каже, мовляв, ви хочете змін? Тоді подивіться, що вийшло в Україні: громадянська війна, конфлікти, розруха, крах держави і так далі. Для досить втомленого російського суспільства це діє безпомилково.
Малоймовірно, що хтось візьме до відома той факт, що сьогодні Україна визнала Росію країною-агресором. Про це дізнаються буквально лічені відсотки, адже цензура фільтрує інформацію. Навпаки, антиросійська позиція Заходу веде до згуртування та інтерпретується пропагандою як традиційна вічна русофобія, ворожість і прагнення Заходу послабити Росію.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени