Кількість винищувачів, які нам обіцяли, це те, що називається «труднощі перекладу». Володимир Зеленський заявив, що Нідерланди готові надати 42 F-16, які зніматимуться з озброєння в Збройних силах Нідерландів. Це не означає, що ми отримаємо 42 винищувачі. Це означає, що в Нідерландах 42 винищувачі, які вони теоретично можуть нам передати. Але чи всі вони в робочому стані, і скільки з них буде передаватися, і коли? Це ще питання часу. Умовно кажучи, якась частина цих винищувачів, вони підуть на так звані «донори» і будуть використовуватися на запчастини.
Це не означає, що ми отримаємо 42. Це означає, що 42 — це та кількість, яку голландці готові розглянути про передачу нам. Щоб ми як завжди не плуталися в цифрах. От у нас була схожа історія з Leopard. Я пам’ятаю, що нарахували ледь їх не 200, а у нас їх всього два батальйони. Це перше. Друге. Терміни постачання ще практично не обговорювалися. Чому? Тому що терміни постачання винищувачів залежать від трьох обставин.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Перша обставина. Це буде залежати від того, якими темпами будуть навчатися українські пілоти. Стандартний термін навчання пілотів на F-16 складає 32 місяці.
Коли обговорювалося питання навчання українських пілотів, західні експерти, виходячи з навичок наших пілотів, говорили про те, що прискорена програма складатиме 18 місяців. Зараз кажуть про те, що якусь групу пілотів, найбільш досвідчених, найбільш навчених, готові навчити за період чотири-шість місяців. Але все це поки що теоретичні цифри. Тобто, в якому темпі будуть навчатися пілоти, від цього почасти залежатиме, умовно кажучи, дата, коли нам постачатимуть винищувачі.
Другий момент — це підготовка наземної інфраструктури і персоналу, який буде доглядати, пильнувати ці винищувачі. Недостатньо навчити пілотів. Ще треба навчити наземний персонал, який їх буде ремонтувати, обслуговувати, зберігати, доглядати, охороняти тощо. Це теж час. Треба підготувати аеродроми, треба підготувати укриття. Тому що нещодавній випадок з російськими ракетоносцями показав, що відбувається з літаками, які належним чином не прикриті. Це буде залежати від того, як швидко наші партнери зможуть привести ці винищувачі в належний технічний стан. Тому що вони від них поступово відмовляються. Всі західні країни поступово переходять на більш сучасний F-35, тому значна, в деяких країнах переважна більшість F-16, вони просто стоять.
В деяких країнах переважна більшість F-16 просто стоять
Їхній технічний стан викликає питання. Будуть спеціальні комісії, які будуть дивитися, коли, що, як. Можна цей винищувач підготувати за тиждень, за місяць, за пів року чи за рік. Деякі країни будуть дивитися на те, тому що, ще раз кажу, частина винищувачів стоїть «на приколі», те, що називається, частина використовується, експлуатується і вони є елементом національної безпеки кожної країни, вони будуть дивитися, наскільки для них безпечно чи небезпечно віддавати в той чи інший час ту чи іншу кількість винищувачів. Тобто це величезна кількість факторів.
І, в принципі, підсумовуючи, я скажу те, що казав і до цього, що я казав ще на початку цього року: до кінця року ми точно отримаємо, це я казав, здається, в лютому чи в березні, до кінця року ми отримаємо політичне рішення про отримання винищувачів F-16. Винищувачі будуть наступного року. Літатимуть вони, скоріше за все, не раніше весни. Приблизно так.
Про точну кількість, точні дати — все це буде ще 10 разів переглядатися, 10 разів коригуватися. З власного досвіду: при всіх нюансах, у нас не було жодного контракту, який був виконаний от секунда в секунду з точністю до одиниці. Завжди є обставини — об'єктивні, суб'єктивні, які пов’язані з людським фактором, з логістикою, з небезпекою війни, з мільйоном причин.
Тепер щодо того, чому саме скандинавські країни проявили лідерство ухвалити політичне рішення щодо надання Україні винищувачів.
Тут теж низка факторів. Який вигляд має допомога Україні? Збираються до купи країни, які висловили готовність надавати нам ту чи іншу військову матеріально-технічну допомогу. І потім вони розподіляють свої зусилля по мірі того, що, хто може дати. Якщо ми говоримо про скандинавські країни, то якраз у них період зняття цих літаків з озброєння, перехід на інші більш сучасні авіаційні системи, умовно кажучи, от якраз зараз у них підходить до цієї граничної межі. Вони якраз найближчим часом збиралися взагалі відмовлятися від F-16.
Відповідно, вони можуть собі дозволити надати ці літаки без загрози їхній національній безпеці. Інші країни, наприклад, собі такого дозволити не можуть. В них F-16 або взагалі немає, далеко не всі країни експлуатують F-16, навіть серед країн НАТО, або, наприклад, вони їх використовують достатньо ефективно і для них передача таких літаків Україні означала б певні проблеми для їхньої національної безпеки.
Ну і другий момент, він теж дуже важливий. Насправді, щонайменше пів року, можливо, більше, десь навіть місяців дев’ять, скандинавські країни взагалі виявляють достатньо велику активність в допомозі Україні. І це почасти пов’язано з лобістськими зусиллями балтійських країн, які з самого початку разом з Польщею і Чехією надавали нам найбільшу політичну, дипломатичну і військову підтримку.
І от зусилля, які виявили наші балтійські друзі, вони повною мірою змінили точку зору і еліту суспільства скандинавського на цю війну. Так що, можливо, це почасти пов’язано з цим. Але є і об'єктивна причина, ще раз кажу. У них якраз той термін, коли вони збиралися відмовлятися від цих літаків, знімати їх з озброєння і передавати, продавати або утилізувати, він якраз наставав. Тому для них передача літаків не є чимось критичним. І вони з умовної легкістю можуть нам ці авіаційні системи передати.
Потрібна згода Сполучених Штатів на передачу цих літаків, тому що вони є країною-виробником. Нагадаю, що у нас багато разів виникали проблеми з передачею певними країнами зброї Україні, тому що країна-виробник, наприклад, Швейцарія або свого часу Німеччина, не надавали такої згоди. Ця згода вимагається відповідно до законодавства і до певних нормативних актів, міждержавних угод, які існують між країнами. Так от, наскільки я знаю, і наскільки я пам’ятаю, точно Данія надсилала офіційний запит Сполученим Штатам і достатньо довго чекала такого політичного погодження, політичної згоди на передачу цих літаків.
Тому я би сказав тут, що бажання скандинавських країн, взагалі великої кількості країн передати нам F-16, воно передувало згоді Сполучених Штатів надати. Тобто не навпаки. Інколи бувало так, що, наприклад, Сполучені Штати здійснювали такий дружній тиск на країни і казали: от у вас є така чи така техніка, було б добре, щоб ви Україні це передали. Зараз був зворотній ефект. Самі країни наполягали і вимагали від Сполучених Штатів того, щоб вони надали свою згоду на передачу цих літаків. Так що це інколи працює і в прямому, і в зворотному напрямку.
Повну версію інтерв'ю із Сергієм Рахманіним слухайте на Раdio NV: