Європа-мама

Євросоюз перетворився на головного торгового партнера України: експорт вітчизняних товарів в ЄС зростає, причому в цьому році — вже значними темпами

Олег Гавриш

У 2013 році власник фермерського господарства Стариця Олексій Трегубов відкрив власний бізнес з вирощування органічних ягід неподалік від села Сулимівка Київської області.

Вклавши в ферму 2 млн грн, Трегубов та його партнери лише зараз, через чотири роки, почали отримувати перший прибуток і повертати свої інвестиції. Допомогла українцям Європа. "З кінця 2015-го ми почали активно експортувати свої органічні ягоди до Франції і Німеччини",— пояснює фермер.

Зараз Стариця вирощує брусницю, смородину, виноград, малину, полуницю і ожину. Але найперспективніша ягода — лохина: нею засадили більшу частину плантацій. І 90% всього врожаю йде в країни Євросоюзу, зазначає Трегубов.

Не тільки цей фермер заробляє на європейцях: з 2014 року, тобто з моменту запуску зони вільної торгівлі з ЄС, сукупний обсяг експорту українських ягід в країни Євросоюзу виріс в п'ять разів. Продажі в тому ж напрямку українського меду за цей час збільшилися в 2,3 раза, равликів — в 10 разів, оброблених томатів — в 19. А поставки м'яса птиці на євроринок і зовсім підскочили в 65,7 разів. Не так швидко, але все ж зростає експорт кондитерських і хлібобулочних виробів, какао-пасти, шоколаду, макаронів.

Але Європейський союз став головним ринком збуту не тільки для дрібних фермерів. Закриття російського ринку для українських товарів призвело до того, що вже і великий вітчизняний бізнес переорієнтував продаж на Захід. І зараз у грошовому відношенні він набагато більше залежить від ЄС, ніж від РФ.

Показовий приклад — металургія. "Для нас сьогодні домашнім ринком є Європа, куди ми продаємо 40% своєї продукції,— розповідає Юрій Риженков, гендиректор Метінвест Холдингу, найбільшої металургійної компанії країни.— Це основний ринок постачання наших товарів, де ми посилено шукаємо клієнтів і боремося за них". До Росії Метінвест постачає лише 10% своєї продукції, хоча раніше ця частка була вдвічі більшою.

Схожа структура постачання останніми роками склалася і в інших великих національних виробників.

У підсумку за минулий рік український експорт до Євросоюзу загалом виріс на 3,7%. А в 2017-му прибавка стане ще помітнішою: тільки за перший квартал експорт в ЄС збільшився на 24,5% в порівнянні з аналогічним періодом 2016 року. За підсумками чотирьох перших місяців року на Євросоюз припадає 38% всього вітчизняного експорту.

Те, що Україна більше продає в Європу, профільних чиновників і учасників ринку радує. Але багато хто з них нагадує: загальний обсяг вітчизняного експорту, як і його європейська складова, в абсолютних цифрах все ще нижчий, аніж у 2013 році.

Драматичне падіння сталося з початком війни на Донбасі, розповідає Наталя Микольська, заступник міністра економрозвитку, коли Україна втратила п'яту частину своєї промисловості. Вдарило по експорту і зниження світових цін на залізорудну сировину і зернові — основні продукти, якими торгує Україна на зовнішніх ринках.

Але вже в першому кварталі 2017 року обсяг продажів в ЄС повернувся на рівень перших трьох місяців докризового 2013 року. Якщо тенденція продовжиться, то до кінця року країна повністю відновить обсяг своїх довоєнних поставок в Європу. І здійснить це без Криму і найбільш розвиненого в промисловому плані регіону — Донбасу.

Одна з причин успіху — автономні торгові преференції, які Євросоюз надав Україні. "Завдяки ним ми почали торгувати товарами [з ЄС], які раніше не реалізовували на ці ринки,— каже Любов Акуленко, виконавчий директор Українського центру європейської політики.— Почали завозити в країни Євросоюзу мед, молочні продукти, томатну пасту, яблучний сік".

Угода про асоціацію стала поштовхом для нарощування експортних поставок сільськогосподарської продукції не тільки в ЄС, але і в Індію, Туреччину, Іран, Єгипет, Туніс і Марокко. Виходить, що вихід на ринки Європи допоміг ще більше диверсифікувати торговельні потоки і розширити географію експорту, відзначає Микольська.

Агропоставками, а також продажем в ЄС деревини і так званої нової продукції машинобудування Україна змогла відшкодувати навіть втрати металургійного та "старого" машинобудівного експорту, каже Вероніка Мовчан, директор з наукової роботи Центру економічних досліджень. Вона пояснює: нова продукція машинобудування — це автомобільні деталі та комплектуючі для аудіо- та відеотехніки. Їх виробляють на заводах Західної України, відкритих міжнародними компаніями. Кількість таких підприємств з 2014 року зростає. "Для європейців вигідно переносити виробництва окремих деталей в Україну, де дешева і кваліфікована робоча сила,— пояснює Мовчан.— І нам на руку вбудовування в ланцюжок європейського виробництва".

Щ об закріпитися на європейських ринках, українським експортерам доводиться серйозно працювати.

Той же Трегубов, який вирощує в Київській області ягоди, добре попотів, перш ніж отримати недешеві сертифікати органічної продукції.

Європейці звичайну лохину і смородину купувати не хотіли. Інша справа — органічна продукція. Але вирощувати її непросто. "Органіка — це досить складний процес, коли необхідно відповідати безлічі вимог,— розповідає підприємець.— Ми можемо застосовувати тільки ті речовини [в процесі], які допустимі в країнах ЄС".

Він з повагою розповідає про те, як французькі інспектори провели близько 700 тестів його ягід, перш ніж видали товару сертифікат органічної продукції.

Подібні високі стандарти змушують українців — і не тільки невеликих фермерів, а й великі компанії — модернізувати своє виробництво. І це також дає позитивний ефект.

Вітчизняним виробникам дійсно довелося розщедритися на переобладнання, говорить Дарина Гриценко, експерт аграрних ринків асоціації Український клуб аграрного бізнесу. Зате, продовжує вона, за останні чотири роки 17 місцевих молочних компаній отримали сертифікати на експорт молочної продукції в ЄС і ще десяток — на право експортувати м'ясо птиці.

Причому на модернізацію заради експорту йдуть не тільки виробники продуктів харчування. Так, компанія Укравто заради поставок своїх автобусів в ЄС модернізувала їх до екологічних стандартів Євро-5 і Євро-6. Для цього українці спеціально готували виробництво і пройшли сертифікацію, на яку витратили $110 тис. У таку ж суму Укравто обійшлися європейські сертифікати для легкових автомобілів, які випускаються корпорацією. Завдяки цьому вони вже продали в Польщу 14 автобусів.

У прес-службі Укравто запевнили: отримані сертифікати відкривають їхнім автомобілям шлях ще і в країни Північної і Центральної Африки, які приймають на своїх ринках товари лише за наявності європейських документів підтвердження якості. Схожа історія і з Китаєм: тут сертифікат ЄС — автоматична перепустка для продукту до місцевих покупців.

Незважаючи на загальну позитивну тенденцію в торгових відносинах Європи та України, в цій сфері ще багато проблем. Головна з них пов'язана з бажанням європейців захистити своїх виробників. Це логічно: компанії Старого Світу втратили величезний ринок збуту в Росії після того, як країна запровадила контрсанкціі.

Лобісти європейських виробників вже домоглися того, що Єврокомісія продовжила безмитні квоти на поставки продукції з України. І хоча обсяг деяких все ж збільшили, до червня українська сторона вже вичерпала істотну їх частину.

Є погані новини і для металургів: ЄС ввів антидемпінгові заходи стосовно до вітчизняних безшовних труб і почав розслідування щодо металопрокату. Якщо санкції до останнього продукту все ж настануть, це вдарить не тільки по конкретних виробниках, але і по всій національній економіці. Адже металопрокат займає істотну частку в експортному кошику. І якщо його поставки впадуть, це погіршить торговий баланс, а також може сприяти девальвації гривні, вважає Микольська з Мінекономрозвитку.

Володимир Ткаченко, заступник гендиректора найбільшого меткомбінату АрселорМіттал Кривий Ріг, категоричний: "З боку ЄС ми бачимо спробу зупинити український експорт".

Однак він все ж трохи згущує фарби. Антидемпінгова міра ЄС проти труб зараз єдина. А в 2012 році таких було п'ять.

Втім, і без розслідувань українським товарам складно потрапити на європейський ринок: у них немає хорошої історії, їх не "підсвічує" хороша репутація держави. "Для більшості країн, крім Польщі, ми просто невідома держава з невідомим товаром,— розводить руками Акуленко.— Тому багато вітчизняних компаній бояться заходити [в ЄС] під брендом України". Вона вважає, що це завдання має вирішувати Мінекономрозвитку.

І все ж українці все наполегливіше стукають в європейські двері. ЄС — досить надійний партнер, і його правила дозволяють експортерам грати вдовгу, не побоюючись інвестувати в розвиток.

Неможливо уявити, що Євросоюз в один день заборонить експорт тієї чи іншої продукції або просто без причин підніме на неї мита, каже Микольська. "А тому,— резюмує вона,— Україна та український бізнес отримали в особі ЄС і європейського бізнесу надійного торгового партнера №1".