«Навколо вибухи, а ми ловимо тварин». Як рятівники UAnimals евакуюють тварин із прифронтових територій

Рятівники тварин працюють по двоє, виїздять на прифронтові території кілька разів на місяць. У кожному рейсі вони долають сотні кілометрів з Києва на Донеччину, Харківщину, Дніпропетровщину, Сумщину, Херсонщину та в Запорізьку область. Назад повертаються з десятками врятованих тварин у автівках та везуть їх власникам, опікунам, у ветклініки та притулки — туди, де їм буде безпечніше й де про них дбатимуть.

Як відбувається евакуація з прифронтових територій, і що спонукає людей рятувати тварин, ризикуючи власним життям — у матеріалі NV до Всесвітнього дня тварин, який відзначається 4 жовтня.

Дмитро та його кози

Дмитро Максименко живе в селищі Малокатеринівка Запорізької області, за вісім кілометрів від фронту. Разом із родиною переїхав на дачу із Запоріжжя на початку повномасштабного вторгнення — там було спокійніше. Дружина працювала віддалено, а він за станом здоров’я не міг, тож почав займатись господарством.

Перша коза з’явилась в родині Дмитра неочікувано. Одного дня вони з дружиною зустріли в центрі Запоріжжя хлопця, що пропонував перехожим за гроші сфотографуватись із козеням. Дмитру стало шкода тварину, й він домовився з хлопцем, що забере її.

Згодом кіз у родині стало четверо — Марта, Лада, Бетті та Мая. Цьогоріч купили козла — Венічку. Завели індиків, курей, собаку та котів. Розмірене сільське життя затягнуло, Дмитру подобалось доглядати тварин та поратись у городі. Повертатись в місто родина не збиралась.

Влітку 2025 року росіяни почали щодня обстрілювати Малокатеринівку артилерією та КАБами, а ворожі дрони літали майже цілодобово. Зруйнованих будинків у Малокатеринівці ставало все більше, людей — все менше. Кілька разів селище залишалось без світла та води. Тоді родина Дмитра стала думати про виїзд, але як знайти житло з такою кількістю тварин?

«Знайомі запропонували нам дім у Хмельницькій області. Ми погодились, але коли дійшло до справи, ці знайомі разом із будинком просто зникли, — розповідає Дмитро. — Тому ми залишились у Малокатеринівці, але вирішили підготувати собі шляхи до відступу — завчасно евакуювати наших кіз, щоб у разі критичної ситуації швидко зібрати речі та інших тварин і поїхати з села».

Дмитро звернувся до UAnimals. Лишив заявку через чат-бот, й за якийсь час йому зателефонували та сказали, що протягом тижня заберуть тварин.

«У день Х мені знову зателефонували, — згадує Дмитро. — Це вже були рятівники — ті, хто забирає тварин з прифронтових зон. Сказали, що приїдуть о другій дня. Я востаннє вивів своїх кіз на прогулянку на пасовище, щоби там попрощатися. Було важко, адже для нас кізочки — не худоба, вони стали членами родини», — каже Дмитро.

Як влаштована евакуація тварин

Кіз Дмитра забирав з Малокатеринівки Влад Мячев. Він працює рятівником тварин у команді польових робіт UAnimals майже два роки. Все почалось після підриву Каховської ГЕС. Тоді друг, що їхав на Херсонщину волонтерити, запропонував Владу поїхати разом. Хлопці п’ять днів рятували постраждалих тварин, а потім Влад повернувся на роботу на складі у Fozzy. Хоча вже зрозумів, що хоче рятувати тварин. Така можливість випала за п’ять місяців — Влад побачив вакансію у UAnimals.

Влад їздить в евакуаційні рейси кілька разів на місяць, щоразу — в команді з напарником або напарницею. За один рейс UAnimals вивозить із прифронтових територій близько 50−80 тварин, залежно від їх розміру та виду. «Якщо багато кошенят або дрібних собак, то цифра ближча до 80. Якщо це великі породи собак, наприклад алабаї чи вівчарки, то у машину можуть поміститись близько 30. Свійських тварин — ще менше», — розповідає Влад.

За майже чотири роки рятівники UAnimals зробили понад 150 евакуаційних рейсів і врятували більше семи тисяч тварин зі Сходу, Півночі та Півдня України. Евакуації відбуваються за заявками. Їх лишають власники, сусіди, якщо власники вже поїхали та лишили своїх тварин, або військові, що опікуються тваринами в місцях тимчасової дислокації. Здебільшого заявки поступають через спеціальний чат-бот, але у критичних ситуаціях чи коли немає інтернету, телефонують напряму Ніні Нероновій та Ользі Вітер — керівниці та менеджерці напряму евакуацій UAnimals.

«За три роки роботи мій номер з’явився у багатьох волонтерів, вони передають його мешканцям прифронтових громад, — розповідає Ніна — Мені навіть не потрібно дивитися новини, щоби знати, що відбувається на фронті. Ми одразу відчуваємо, коли ситуація в якомусь місті різко погіршується, бо хвиля запитів зростає миттєво».

Після збору заявок Ніна та Ольга формують план рейсу — список населених пунктів, куди слід заїхати, та кількість тварин, яких треба вивезти, і яка поміститься в евакуаційне авто. Решта запитів залишаються в резерві на наступні евакуації — «ми пріоритезуємо їх залежно від безпекової ситуації, спочатку забираємо тварин з найважчих місць».

За кілька днів до виїзду план узгоджують з командою рятівників. Ніна каже: кожен із них може відмовитись від поїздки в будь-який населений пункт чи у весь рейс, якщо вважає це небезпечним.

«Такі ситуації іноді трапляються. Команда вже на місці може сказати: „Далі не проїдемо, бо там небезпечно“, — розповідає Ніна. — Так було в одному з останніх рейсів у Авдіївку. Траса сильно прострілювалася, і зрештою ми вирішили не їхати туди, бо було вже надто небезпечно».

Volkswagen Crafter та 80 тварин

Евакуаційні рейси починаються рано вранці, але повна готовність до поїздки має бути напередодні ввечері. Тоді один із двох рятівників команди їде на склад та завантажує у машину все необхідне — корм та ліки для тварин, бронежилети з касками для себе та напарника чи напарниці. Розкладає сіно чи пелюшки у клітки, щоб тваринам було зручніше їхати, а також, щоб вони мали змогу сходити в туалет.

Евакуаційні авто UAnimals — це Volkswagen Crafter, спеціально обладнані для перевезення тварин. Усередині вони порожні, максимум місця для кліток. Оснащені спеціальними кріпленнями, щоб тваринам було комфортно та безпечно їхати, кондиціонерами для літа та обігрівачами для зими.

Найчастіше рятівники їдуть з Києва у Донецьку область — саме звідти завжди найбільше запитів на евакуацію, і саме вони зараз у пріоритеті. Поки один з команди кермує, інший обдзвонює людей, що залишили заявки, і чиїх тварин заберуть у цьому рейсі.

Дорога триває весь день, ближче до вечора евакуаційне авто заїжджає у Краматорськ. Тут рятівники ночують, а наступного ранку їдуть ще ближче до лінії фронту. Туди, де забиратимуть тварин.

«Раніше ми ночували у Покровську. Місто тоді було відносно безпечним, фронт знаходився на відстані понад 10 кілометрів, — із сумом згадує Влад. — Зараз, звичайно, ми туди навіть не заїжджаємо. Чимало вже є таких міст, де ми раніше працювали, рятували тварин, а зараз вони окуповані або це місце бойових дій — Курахове, Селидове, Покровськ, Мирноград, Торецьк, Нью-Йорк, Мар’янка, Авдіївка».

«На наших очах дрон розвернувся та влучив у бус»

Тварини на прифронтових територіях зазвичай виснажені та налякані, більшість — недогодовані. Навіть якщо за ними доглядають сусіди чи інші небайдужі, це все одно навіть далеко не нагадує нормальне життя, якого вони потребують, — розповідає Ксенія Козенюк. Вона, як і Влад, їздить в евакуаційні місії від UAnimals. Рятує тварин та документує цей процес як відеографка та фотографка.

«Всі розуміють, наскільки важливі фото та відео, щоб розповідати про війну в Україні. Те саме стосується і тварин. Ми маємо показувати, як вони страждають через російське вторгнення», — пояснює Ксенія.

Хоча команда уникає безпосередньої близькості до фронту і під'їжджає на відстань не менше 10 кілометрів, умови все одно небезпечні — часто доводиться працювати на фоні вибухів, гулу дронів та ракет, що літають над головами. А іноді — й не лише гулу.

Вісім місяців тому в евакуаційний бус UAnimals влучив російський FPV-дрон. Тоді в автівці знаходились близько півсотні котів та собак, що їхали з Донеччини у більш безпечні регіони.

«Ми мали заїхати на останню точку, де на нас чекали тварини, — згадує Влад. — Приїхали, вийшли з бусу, чуємо: летить дрон. Ми сховались — хто під паркан, хто забіг у двір та присів під стіною. Дрон прямо на наших очах розвернувся та влучив у бус. Повністю розбив його передню частину».

Рятівники та тварини, на щастя, лишились цілі, але машина далі їхати не могла. На допомогу прийшли місцеві жителі. Вони прихистили тварин у себе на подвір'ї, поки інша машина UAnimals не забрала їх. Наступного дня бус відтягнули на ремонт, і вже за пів року він повернувся до роботи. Відтоді всі евакуаційні авто UAnimals обладнані РЕБами та детекторами, що виявляють наближення дронів. Команда рятівників регулярно проходить навчання з такмеду.

Якщо треба евакуювати тварин з особливо небезпечних місць, рятівники звертаються по допомогу до військових — щоб ті забрали тварину та підвезли далі від лінії фронту. Але іноді допомогти не можуть навіть вони.

«Був один рейс, де ми мали забрати собаку з Ямполя, — розповідає Ксенія. — Я домовилась зі своїм другом військовим, який воював у тому районі. Він мав вивезти її подалі від фронту, і ми б її забрали. Але в останній момент все зірвалось. Їм прийшов наказ про передислокацію, і друг вже не міг допомогти. Тоді нас врятували 12 вартових, організація, яка теж займається евакуацією тварин».

Коли евакуаційний рейс UAnimals закінчується, врятованих тварин везуть власникам, опікунам, у притулки та ветклініки. Багато хто з них потребує медичних оглядів та тривалого лікування після того, що пережив під обстрілами та без належного нагляду. Часто тварини, за попередньою домовленістю UAnimals, лишаються у клініках надовго навіть після одужання чи огляду — їх просто немає куди передавати. Притулки переповнені, і треба чекати, поки в них звільниться місце.

Анастасія та її Дім порятунку тварин

Кіз Дмитра Максименка з Малокатеринівки евакуювали на початку вересня 2025 року та одразу повезли у селище Кустолові Кущі на Полтавщині. Там на них чекала Анастасія Клімнюк, що після початку повномасштабного вторгнення переїхала разом із родиною з Харкова на Полтавщину й заснувала притулок для домашніх та свійських тварин.

До 2022 року Анастасія працювала у Харкові кінологинею, а як почалась повномасштабна війна, стала прихищати у себе котів та собак, яких люди викинули на вулицю. Коли тварин було вже понад 30, Анастасія вирішила шукати місце для притулку, де буде безпечніше та просторіше. Так у Кустолових Кущах з’явився Дім порятунку тварин.

Зараз у притулку живуть 78 собак, 34 коти, шестеро коней, дві корови, двоє поросят, лелека, єнот та дев’ятеро кіз. П’ять із них — ті самі кози з Малокатеринівки. Всіма ними опікуються лише чотири людини — сама Анастасія, її чоловік, донька та матір.

Більшість тварин, що живуть у притулку Анастасії, евакуювали UAnimals. Жінка познайомилась з організацією близько року тому. Спочатку тварини від них потрапляли до неї через інші притулки, які просили прихистити собак чи котів.

«Так ми працювали до одного складного випадку. Тоді мені зателефонував Влад та попросив прихистити собаку. Складність була в тому, що пес — дуже агресивний. У притулки таких майже ніколи не беруть, але ми погодились», — розповідає Анастасія.

Домашні тварини зазвичай надовго тут не затримуються, їм одразу шукають нових власників. Свійські ж часто залишаються назавжди, оскільки немає гарантій, що нові власники не відправлять їх на забій за кілька днів. У Домі порятунку тварин їх не експлуатують для молока чи сільськогосподарських робіт. Вони просто живуть тут «як у одній великій сім'ї».

«Часто люди дивуються: навіщо нам стільки коней, якщо на них ніхто не їздить? Навіщо стільки корів та кіз, якщо не для того, вони давали молоко? Але справжнє щастя в тому, щоб просто бути поруч із твариною, — говорить Анастасія. — Я щаслива, коли, наприклад, гуляю разом із кіньми, купаюсь, а потім вони прихиляються до мого обличчя своїми».

Дім порятунку тварин продовжує розростатися. Чоловік Анастасії будує нові стайні для коней та нове помешкання для кіз. З розбудовою також допомагає UAnimals.

Нещодавно зоозахисники пропонували Анастасії прихистити страусів з Межової, Дніпропетровської області — вони жили там у приватному будинку. Анастасія погодилась, але поки можливості забрати птахів немає — дорога постійно обстрілюється, і зараз туди пускають лише військових.

Протягом вересня 2025 року команда рятівників UAnimals з'їздила у п’ять евакуаційних рейсів та вивезла з прифронтових територій 347 тварин — домашніх та свійських. Їх забирали з Добропілля, Краматорська, Дружківки на Донеччині; Маломихайлівки, Тернівки, Петропавлівки, Павлограду на Дніпропетровщині та з Малокатеринівки у Запорізькій області.

Когось віддавали власники, про когось попросили попіклуватись сусіди та військові. Когось рятівникам довелось шукати — коти та собаки нерідко збігають під час вибухів, а хтось лишався сам на пустих подвір'ях, бо люди поїхали або загинули від обстрілів.

Не всі історії закінчуються гепі-ендами, не всі тварини після евакуації воз'єднуються зі своїми людьми чи знаходять нових. Але Дмитро Максименко з Малокатеринівки сподівається саме на це — він чекає на зустріч зі своїми козами та мріє, що зможе забрати їх назад додому. 27 вересня їх стало вже шестеро — одна з них народила козеня. Анастасія надсилає Дмитру відео з ними та запрошує в гості, хоча б провідати.

Підтримати порятунок тварин з прифронтових територій можна, підписавшись на щомісячний внесок для UAnimals.

Автор: Артем Москаленко