Текст записано в рамках виступу Хуана Мануеля Сантоса Кальдерона на 16-й щорічній зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES)
Шимон Перес — чудова і дуже натхненна людина, з якою у мене були дуже хороші і близькі стосунки. І я хотів би поділитися тим, як його досвід допоміг мені в мирних переговорах.
Спільно з Іцхаком Рабіном і Ясиром Арафатом Шимон Перес отримав Нобелівську премію миру. Весь світ і власне ізраїльтяни дуже насторожено ставилися до відносин з Арафатом. Але в Іцхака Рабіна була своя доктрина — він заявляв, що вестиме переговори з терористами, ніби тероризму не існує. І буде боротися з тероризмом так, ніби немає мирних переговорів. Це було дуже складне рішення. І мені свого часу теж довелося таке прийняти. Чому складне? Тому що немає нічого складнішого, ніж пояснювати своїм громадянам, навіщо ви спілкуєтеся із супротивником.
Іцхак Рабін заплатив за це своїм життям. Його було вбито за те, що йому вистачило сміливості зробити цей крок. Спробувавши піти подібним шляхом, я заплатив своїм політичним капіталом. Мене обрали в 2010-му, оскільки я був дуже успішний у веденні війни. Але щойно мені довелося сісти з колишніми ворогами за стіл переговорів, моя популярність почала знижуватися — мене назвали зрадником. Багато борців за мир змушені проходити через це і пояснювати, що мир краще за війну. Іноді людям дуже складно повірити в правдивість цього вкрай логічного твердження. Залишатися популярним і бути лідером під час війни набагато легше, ніж бути лідером в країні, яка прагне до миру.
У воєнний час вертикаль влади дуже проста, погані хлопці на тому боці, хороші — на цьому. Ви мобілізуєте людей навколо себе, роздаєте накази і прямуєте боротися зі злом. Поки ви в цьому успішні, ваша популярність продовжує зростати. Та коли ви хочете домогтися миру, тип лідерства стає горизонтальним. Ви вже не можете наказувати, ви повинні переконувати. Переконувати постраждалих в тому, що їм потрібно пробачити. Промовляти матері, чий син загинув або чию доньку згвалтували, що вона мусить вас підтримати. І це вкрай складно.
Домогтися миру — це накреслити лінію між миром і правосуддям. І завжди знайдуться ті, хто буде не згоден з будь-яким з ваших рішень. І вам потрібно бути готовим до цього. До того ж найчастіше це люди у ваших же лавах. Якраз на це наражався Нельсон Мандела, і в Північній Ірландії також. Власний народ називав учасників перемовин зрадниками. Це та політична ціна, яку ви повинні заплатити, якщо хочете миру. Адже якщо ви хочете миру з противником, ви повинні бути готові піти на поступки. Дехто скаженітиме, але це єдиний шлях до реалістичної і довгострокової мирної угоди.
Також ви повинні залучити до переговорів правильних учасників, зацікавлених у мирі — цього я навчився у Шимона Переса. У випадку з Колумбією, однією з горезвісних зацікавлених сторін були наші сусіди. У нас були найгірші умови — ніяких дипломатичних або торгових зв’язків з Венесуелою, Еквадором і дуже погані відносини з Бразилією. Але вони потрібні були в цих переговорах і в результаті відіграли в них ключову роль.
Мені вдалося залучити до мирних переговорів військових. Моїм попередникам не вдалося досягти миру з FARC — найстарішим і найсильнішим партизанським рухом в Західній півкулі. Однією з причин, чому у них нічого не вийшло, був якраз цей факт — вони не включили в переговори військових. Вони вважали, що військові будуть проти миру загалом. Тому що у військових є сила і ресурси, поки вони ведуть війну. Але вони були неправі. Військові — це люди, які в першу чергу можуть хотіти миру, адже саме вони ризикують своїм життям. Тому я залучив до перемовин високопоставлених генералів армії і поліції, які стали однією з причин успіху перемовного процесу.
Зараз усіх цікавить питання Венесуели — нашого сусіда, звідки в одну лишень Колумбію перемістилося майже 1,5 млн біженців. У мене запитують, якою є відповідь для Венесуели? Я вважаю, що там теж потрібно залучити сторону, яку нікуди не запрошували — військових Венесуели. Зараз їм належить більше 65% економіки, і всі кажуть про те, що би не відбувалося у Венесуелі — все буде вирішуватися військовими. Проте їх ніколи не запрошували за стіл переговорів! Без них не вдасться досягти успіху.
Шимон Перес наполягав ще на одному важливому моменті — вам потрібно створити правильні умови. Потрібно вивчати обставини, у кожного мирного процесу вони свої. Щодо ситуації в Колумбії, наприклад, нам потрібно було переконати керівників партизанського руху в тому, що мир — краще за війну і що продовження війни не в їхніх інтересах.
Так ви отримуєте необхідний набір інгредієнтів для миру: правильні учасники перемовин і необхідні умови. Однак при цьому все одно слід розуміти: досягти миру набагато складніше, ніж продовжувати війну, і ви в будь-якому випадку ризикуєте своїм політичним капіталом.
І ще хотів би додати — це важливо для будь-якого мирного процесу — вам варто показати, що після припинення конфлікту життя у більшості людей поліпшиться. Це може стати серйозним стимулом для тих, хто налаштований нейтрально або скептично, бо інакше не були б зацікавлені у вашому успіху.
Долучайтеся до нашого телеграм-каналу Мнения НВ