Ера трампізму

Є вген Магда, глава Інституту світової політики, каже, що сучасні лідери західного світу, можливо, за винятком американського президента Дональда Трампа, тяжіють до центру системи політичних координат. Консерватизм — це захист традиційних цінностей і лобізм великого бізнесу, але зараз політики з такими поглядами хочуть бути більш соціально орієнтованими.

Яскравий приклад — німецька канцлер Ангела Меркель, представниця Християнсько-демократичного союзу, яку не можна назвати відвертою консерваторкою — вона радше центристка.

Помірною консерваторкою експерти називають і британську прем'єршу Терезу Мей. Вона ліберальна, наприклад, у тому, що стосується одностатевих шлюбів, рівноправності жінок, але є прихильницею жорсткого регулювання у міграційній сфері.

"Думаю, це пов'язано з високим рівнем турбулентності міжнародних відносин. Треба бути гнучкішими", — каже Магда.

Найбільш лівим із топових світових політиків видається канадський прем'єр Джастін Трюдо. Він — соціаліст.

Але головна відмінність провідних західних політиків від їхніх українських "аналогів" полягає в тому, що перші чітко дотримуються рамок, які встановлені ідеологією і прописані в їхніх партійних програмах, каже Давиденко.

Ідеологія в західному світі допомагає виборцям зрозуміти, яку політику проводитимуть їхні обранці, якщо прийдуть до влади. Тобто, підтримуючи партійних діячів лівого спрямування, електорат у Європі та Північній Америці логічно очікує отримати зростання соціальних зобов'язань (і, як наслідок, збільшення податків). А перемога лібертаріанців, навпаки, призведе до зменшення податків на бізнес.

Втім, деякі експерти вважають, що в сучасному світі ідеологія вже не грає великої ролі. Підтверджує цю тезу поява у Білому домі Трампа.

Політтехнолог Олексій Голобуцький вважає, що зараз світові лідери більше схильні реагувати на актуальні теми, які хвилюють електорат, ніж діяти, з огляду на рамки власної ідеології.

Річард Хаас, президент Ради з міжнародних відносин (США), навіть назвав подібний стиль політичної поведінки популізмом-трампізмом. Це суміш електорального загравання, націоналізму, протекціонізму, стереотипів, страхів і заперечення усталених правил. Хаас вважає, що зараз практично пів-Європи заражені бацилою подібного поп-трампізму.

Тут і вихід Великої Британії з ЄС, і збільшення популярності правих у Німеччині або Франції. "Я думаю, що в усьому винні розчарування у традиційній політиці, — каже Хаас. — Люди відчувають себе змученими через те, як вона зіпсувала їхнє життя".

І все ж вітчизняний політолог Володимир Фесенко певен, що навіть заражені вірусом трампізму західні лідери розуміють те, чого не знають їхні вітчизняні колеги, — власну відповідальність перед виборцями.

 

 

Фото: НВ, УНІАН, AP