Епідемія добра

В Україні благодійний бум: за останній рік загальна сума пожертвувань досягла рекордних 9 млрд грн. Причому у країні, де ніяк не завершаться війна і криза, ближнім допомагають перш за все прості співвітчизники і міжнародні донори, а не політики і олігархи

  
Галина Корба

 

Двісті, триста, тисяча відсотків зростання за рік. Таке фінансове прискорення здається неймовірними для більшості компаній і організацій в світі, проте воно виявилося до снаги десяткам українських благодійних фондів. Приголомшливі дані представив Український форум благодійників (УФБ), який за підсумками 2015 року підготував рейтинг організацій, що займаються допомогою нужденним співвітчизникам.

Причому якщо тільки ті фонди, які надали УФБ свої дані, в 2014 році витратили на благодійність близько 200 млн грн, то в 2015‑му — майже 800 млн грн. Загальна ж сума коштів, витрачених на допомогу ближнім і зафіксованих Державноюї фіскальною службою (ДФС), досягла 9 млрд грн.

Причини благодійного буму передбачувані — до одвічних проблем, з якими раніше працювали такі організації, додалися економічна криза, війна, сотні тисяч переселенців з Донбасу та Криму, а також десятки тисяч військових, які постраждали на передовій.

Свою звітність для участі у рейтингу подали 74 фонди — 16 великих (з витратами на благодійність більше 10 млн грн), 37 середніх (витрати від 1 млн до 10 млн грн) і 21 маленький фонд (до 1 млн грн).

З усіх учасників рейтингу 12 входять у топ-100 організацій, які, за даними ДФС, найбільше витратили на благодійність у 2015 році. Саме на ці сто фондів припадають основні витрати на благодійність в країні, пояснює директор УФБ Анна Гулевська-Черниш.

Хоча більшість цих фондів поки уникають публічності. “Наша мета — стимулювати українських благодійників до прозорості,— каже Гулевська-Черниш.— Щоб зробити цю сферу більш зрозумілою та відкритою для українців".

Хоча й до світових лідерів небагатій Україні ще рости і рости. Згідно з Всесвітнім індексом благодійності, в 2015 році країна посіла лише 89‑е місце в загальному рейтингу. І навіть незважаючи на відставання, вже зараз зрозуміло, що благодійність в Україні не вийде з моди, впевнена соціолог Ірина Бекешкіна. Вона нагадує дані фонду Демократичні ініціативи, згідно з якими в 2013 році жертвувати на потреби ближніх були готові 20% українців, у 2014‑му — 41%, а до 2015‑го ця цифра зросла до 47%.

“Очевидно, що люди стають відповідальнішими, а благодійність перетворюється в соціальну норму,— пояснює соціолог.— Якщо ти вважаєш себе респектабельною людиною, то віддаєш частину доходів, щоб допомогти іншим".

Одразу після початку воєнних дій на сході країни найбільшої популярності набула допомога армії, кажуть фахівці, але до середини 2015‑го цей тренд змінився, і на перше місце знову вийшли охорона здоров'я і соціальний захист, особливо допомога переселенцям з Криму і Донбасу.

Саме на цьому напрямку спеціалізується лідер рейтингу УФБ — фонд Карітас України, який у 2015 році витратив на благодійність майже 310 млн грн, показавши надзвичайне зростання в 1.393% порівняно з 2014‑м. Приблизно 99% пожертвувань надають закордонні донори — це гроші діаспори, гранти міжнародних організацій та іноземних урядів.

До початку трагічних подій в країні фонд надавав допомогу незахищеним верствам населення. У 2014‑му організація взяла на себе також допомогу переселенцям і жителям прифронтових територій Донецької та Луганської областей.

Спочатку мова йшла про гуманітарну допомогу — людям постачали їжу, одяг, ліки, налагодили домашній догляд за літніми та хворими людьми, створили соціальні центри для дітей та їхніх сімей. Тепер організація намагається допомогти переселенцям адаптуватися в нових соціальних умовах — отримати роботу, або відкрити свій бізнес.

І навіть декількох сотень мільйонів гривень пожертв не вистачає на потреби населення, нарікає генеральний секретар організації Дзвінка Чайківська. “У цій ситуації недостатньо щось зробити і йти далі, адже тривають обстріли і бомбардування: ми ремонтуємо, вони бомблять,— говорить вона.— Це постійний стан стресу і війни. Також є речі, які потрібні постійно,— паливо, дитячий одяг, ліки. А відновлення ліній електропередачі або водопостачання — для цього взагалі необхідні колосальні кошти".

Майже 10 млн грн перерахував протягом минулого року нужденним фонд Доброта, організація соціальної спрямованості зі штаб-квартирою в Донецьку. Порівняно з 2014‑м тут зростання пожертвувань склало 358%. Причому після початку воєнних дій Доброта виявився єдиною благодійною організацією, яка продовжила працювати на непідконтрольних Україні територіях.

До війни фонд лише збирав кошти, а безпосередньо допомогу надавали інші контрагенти, а в 2014 році, залишившись наодинці з новими реаліями, фонд екстрено створив на Донбасі мережу волонтерів і став, по суті, благодійною організацією замкненого циклу.

Самовідданість перш невеликого регіонального фонду була винагороджена. На нього буквально полився золотий дощ з усього світу. У списку донорів, крім українців, — жителі США, Росії, Канади і навіть Китаю.

“До 2014‑го на Донбасі працювало понад 5 тис. фондів, це приголомшлива цифра,— розповідає беззмінний голова фонду Яків Рогалін.— У 2014‑му вони всі зникли. Нам довелося працювати в нових умовах, під гуркіт канонад, з ризиком для наших співробітників. Але тут вже або негідник, або молодець. Бути негідником мені не хотілося".

У Доброті кажуть, що цей фонд поза політикою. Щоб вижити між двома вогнями — українською владою і самопроголошеними "ЛНР"/"ДНР" — організація працює максимально прозоро, подає податкову звітність і в Київ, і в Донецьк, а звіти про донорів і витрачені кошти публікує не раз на рік, як інші фонди, а щомісяця.

Задля уникнення претензій Доброта не допомагає військовим, її адресати — діти, літні та хворі люди. “У 2014-2015 роках, коли ситуація тут була близька до гуманітарної катастрофи, ми робили ставку на продовольство і медикаменти,— пояснює Рогалін.— Зараз катастрофи немає, і наша мета — соціальна адаптація, оскільки одна лише гуманітарна допомога культивує безпорадність і утриманські настрої".

Реальні лідери України за витратами на благодійність, у тому числі перша трійка, в рейтинг УФБ не ввійшли. За даними ДФС, найбільше в 2015 році на потреби стражденних витратив міжнародний фонд Альянс громадського здоров'я. За ним йде фонд донецького олігарха Ріната Ахметова Розвиток України та організація Мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД (ЛЖВ). Всі ці фонди в рейтингу УФБ не брали участі, причому надати свої фінансові дані відмовився лише фонд Ахметова.

“Нам фонд Ахметова не надав жодних цифр,— говорить Ганна Казімірова з УФБ.— Ймовірно, тому, що практично вся його діяльність — допомога ліками і продуктами людям похилого віку, інвалідам, новонародженим, мамам-одиначкам — йде на окупованій території, і він не хоче її афішувати".

Утім, підрахувати масштаби його витрат нескладно, враховуючи, що, згідно з даними ДФС, Альянс громадського здоров'я витратив 804 млн грн, а Мережа ЛЖВ — 536,5 млн грн, в той час як витрати фонду Розвиток України якраз між ними.

Крім того, свої фінансові дані відмовився надати й інший іменитий фігурант списку ДФС — Фонд Віктора Пінчука. Загалом з майже двох десятків благодійних організацій відомих політиків свої звіти УФБ показали лише три фонди. Серед них фонд колишнього голови Одеської облдержадміністрації Ігоря Палиці Тільки разом, що витратив у 2015‑му майже 30 млн грн, фонд Соціальне партнерство, який пов'язаний з колишнім міським головою Києва Леонідом Черновецьким і витрати якого склали 11 млн грн, а також Фонд Кличка з витратами близько 9 млн грн, який належить нинішньому міському голові Києва Віталію Кличку та його братові — знаменитому боксерові Володимиру Кличку.

Запити УФБ проігнорували у фондах президента Петра Порошенка, лідера Радикальної партії Олега Ляшка, олігарха Дмитра Фірташа, колишнього прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, екс-президента Леоніда Кучми і колишнього глави Адміністрації президента Бориса Ложкіна.

Утім, як зазначають в УФБ, навіть не маючи на руках офіційних даних, можна сказати, що ніякої особливої ролі на ринку благодійності ці фонди не відіграють. Жоден з них не входить в топ-100 благодійників зі списку ДФС, де останні місця посіли фонди, що витрачають на допомогу ближнім не менше 15 млн грн на рік.

“Їхні витрати на благодійність невеликі,— впевнена Гулевська-Черниш.— Багато фондів — не більше ніж бантики на активах політиків і бізнесменів".

Організації, метою яких є реальна допомога людям, у майбутнє дивляться з надією. Хоча і визнають, що інтерес до благодійності в Україні в найближчі роки загрожує впасти разом з доходами громадян. Тому, щоб тримати потенційних жертводавців в тонусі, фондам доводиться вигадувати все нові й нові захопливі піар-кампанії, визнає Ірина Литовченко, співзасновниця фонду Таблеточки, який спеціалізується на допомозі онкохворим дітям.

У рейтингу національних благодійників цей фонд посів десяте місце, витративши в 2015‑му на лікування дітей, хворих на рак, майже 18 млн грн. Понад 70% з цих коштів вдалося залучити завдяки надходженням від фізичних осіб, тому спілкування з людьми для фонду — найважливіше завдання.

“Ми не виходимо з меседжами, мовляв, людина помирає, дайте грошей,— пояснює Литовченко.— Ми постійно креативимо, пропонуємо людям формат допомоги, комфортний для них. Наприклад, хочеш піти в кіно — ось благодійний кіносеанс. Хочеш купити подарунок другу — купи на нашому сайті спеціальні термокружки, сумки, футболки. І тим самим допоможи дітям".

Однак традиційні канали збору коштів вже практично вичерпані, визнають у фонді, покладаючи великі надії на прийняття у Верховній раді законопроекту про благодійні смс-повідомлення. Наприклад, зараз смс-благодійність оподатковується у 45%. Новий законопроект дозволив би оперативно збирати великі суми за короткі терміни і дав би доступ до нових категорій благодійників.

“Ми змогли б залучити пенсіонерів, людей, які не можуть пересилати гроші з ноутбука,— пояснює Литовченко.— Для них переказати 1 грн, або 5 грн з допомогою смс нескладно, а для нас це величезна допомога".

Влада противиться послабленням для благодійників, мотивуючи це тим, що такі фонди можуть служити прикриттям для відмивання грошей і корупції, нарікають в УФБ. Саме тому так важлива відкрита звітність і прозорість роботи організацій у цій сфері.

Не менш важливо нагадувати Україні і світу про проблеми, з якими стикається населення країни щодня через війну і анексію Криму, попереджають благодійники.

“Притулок для біженців у центрі Європи з людьми, які погано одягнені й погано харчуються,— це красномовна картинка, яку бачить увесь світ,— нарікає Чайківська.— Переселенці в Україні зовні добре одягнені і не виділяються. Але в їхніх домівках крайня бідність, адже часто, крім дітей і літніх батьків, вони нічого звідти не взяли. І про це слід пам'ятати".