Економіка майбутнього

Старі схеми повертаються. Зміни буксують. Але у країни все ще є шанс до 2030 року стати вдвічі багатшою, ніж зараз

П рогнози завжди включають в себе кілька сценаріїв. Простий приклад: якщо в країні не викорінити олігархічну систему, корупція нікуди не дінеться, якщо негативні тенденції збережуться — Україна повернеться до старої неефективної моделі існування. Для того щоб вибрати той варіант, при якому Україна — успішна держава, про майбутнє варто говорити вже зараз.

НВ запустив цикл лекцій Діалоги про майбутнє. Відомі економісти, успішні бізнесмени, вчені, мислителі і візіонери розповідають про те, чому вчитися в стрімко мінливому світі, куди вкладати гроші, як змінювати країну і змінюватися самому. Спектр тем: від бізнесу до самоосвіти. Всього до 30 листопада відбудеться ще п'ять зустрічей.

21 вересня в Києві пройшла друга лекція циклу під назвою Економіка майбутнього. Екс-міністр економічного розвитку і торгівлі Павло Шеремета, голова правління Ощадбанку Андрій Пишний, комерційний директор НАК Нафтогаз України Юрій Вітренко і співзасновник Bendukidze Free Market Center Володимир Федорін обговорили, чи є в України можливості здійснити економічне диво. Зокрема, гаряча суперечка виникла навколо питань про те, наскільки економіка залежить від політики, як перейти від олігархічної моделі до вільної економіки і навіщо країні 2 млн підприємців.

НВ публікує ключові цитати з виступів учасників дискусії Економіка майбутнього.

Володимир Федорін,

співзасновник Bendukidze Free Market Center, колишній головний редактор Forbes Україна

Не час мріяти про майбутнє, не на часі розмірковувати, яка модель венчурного інвестування — ізраїльська або як у Кремнієвій долині — нам потрібна. Пора вирішувати ті проблеми, які стоять перед бідною країною, перед найбіднішою країною Європи, за винятком Молдови

Що відрізняє нас сьогоднішніх від нас зразка кінця 2013 року? На мій погляд, це розуміння того, що все залежить від нас самих. Те, яким буде наше майбутнє, залежить від нас

Потрібно не боятися змінювати систему, не боятися знищити ті залишки радянського і нашарування пострадянського, які нам боязно чіпати. Не боятися остаточно викорінити олігархічну систему, не боятися розібратися з політичною корупцією, не боятися з нуля, знову побудувати правоохоронну систему

І Молдова, і Україна, і Росія, і навіть Грузія — всі ці країни перебувають в полоні перехідної системи, де є маленька купка людей, які, по суті, контролюють все. Якщо в нульові роки можна було вірити, що "бабло переможе зло", що вони перевиховаються, то в цьому десятилітті ми переконалися: цей інерційний сценарій не працює. Якщо їх не прибрати, вони самі не підуть

Відома реформатор з Нової Зеландії, Рут Річардсон, приїхавши в Україну, сказала: вам не потрібні реформи, вам потрібно disruption, тобто докорінна зміна правил гри. Якщо це станеться до 2019 року, у нас буде 10-12 років для зростання на рівні 6-10% на рік. Це означає, що до 2030 року наша країна буде вдвічі багатшою, ніж зараз

Юрій Вітренко,

комерційний директор НАК Нафтогаз України

У 2030 році в якості одного з варіантів на нас може чекати наступне: ми, як і вся Європа, станемо частиною так званого декарбонізованого світу, де нафта і газ будуть нішевими продуктами, які використовуються у виняткових випадках. Пік попиту на нафту і газ залишиться позаду

Якщо ж негативні тенденції збережуться, все повернеться на круги своя: рівень видобутку всередині країни впаде, споживання буде нераціональним і неефективним, відновиться залежність від Росії. Тобто в 2030-му замість того, щоб стати частиною декарбонізірованого світу, Україна продовжить купувати російські газ і нафту

Як би ми провернули, як і США, сланцеву революцію, нехай навіть з п'ятирічним відставанням, то легко вийшли б на обсяги видобутку в рази більші, ніж зараз. Могли б самі експортувати газ, змістити РФ з ринку Європи. Могли б заробити гроші

Можливо, я мрійник, але дуже чекаю, коли штучний інтелект замінить українських політиків і законодавців. І я не жартую. Зіткнувшись на практиці з тим, як у нас робляться закони, здійснюється регулювання та інші речі, з нетерпінням на це чекаю

Якщо немає і не передбачається стійкої системи розвитку, ми повернемося до старої, більш стійкої моделі. У нашому разі йдеться про олігархічно-клептократичну систему

Андрій Пишний,

глава правління Ощадбанку

Нам потрібні 2 млн підприємців, потрібна національна ідея. Ці люди абсолютно по-іншому дивитимуться на владу, оцінювати лідерів. І зовсім по-іншому формулюватимуть перспективу, за яку вони готові проголосувати

Держава володіє вже не 55%, а 57% банківської системи. Чи можна щось з цим зробити прямо зараз? Ні. Чи потрібно вирішувати це в середньостроковій перспективі? Так. І 2019 рік є одним з граничних термінів, коли держбанки все ж почнуть розмивати частку держави в капіталі за рахунок залучення міжнародних фінансових організацій, а також нових зрозумілих правил корпоративного управління і системи управління ризиків

Польща — єдина країна в ЄС, де підприємництво входить в обов'язкову програму середньої школи. Це країна, де сьогодні зареєстровано 3,6 млн підприємців. І це країна, де працює 1,2 млн українців, середній вік яких становить 30-35 років. 70% з них — висококваліфіковані співробітники. Про що це говорить? Ми втрачаємо можливості, які ці люди їдуть шукати до Польщі. Ми втрачаємо перспективу

Якщо нічого не змінимо, в майбутньому все буде дуже сумно. Якщо ж проведемо роботу над помилками і зрозуміємо, в чому суть наших проблем, а вона в тому, що в 2006 році була закладена згубна, неробоча, збиткова ідея, на якій побудували всю українську економіку, тоді у нас з вами з'явиться майбутнє

Статистика говорить, що в Україні вже є 2 млн підприємців. Але якщо уважно проаналізувати, з'ясується, що більшість обслуговують внутрішні офшори. Що це означає для мене як банкіра? Я не бачу суб'єктів підприємницької діяльності як потенційних позичальників, вони не пройдуть систему внутрішнього контролю. Вони не можуть скористатися перевагами української банківської системи. Їх немає. Значить, їх потрібно створити

Павло Шеремета,

економіст, екс-міністр економічного розвитку і торгівлі

Чому у вас такий песимізм? Знаєте, чому? Тому що це імпульс, це спокуса. Легше жити, думаючи, що все буде погано. Так просто легше — думати, що нічого не можеш зробити. Але який сенс жити в песимізмі? Я цього не розумію. Це просто імпульс

Ви бачите будь-які фізіологічні відмінності між нами і поляками, корейцями або американцями? У них дві голови, а у нас одна? У них чотири руки, а у нас дві? Я не бачу ні фізіологічних, ні інтелектуальних відмінностей. Лише культурні, але вони теж змінюються. Ми змінюємося. Потрібно працювати більше й ефективніше, економити, інвестувати, і майбутнє у нас буде, причому позитивне

Я, наївний, думав, що 2 травня святкує весь колишній Радянський Союз — і Росія, і Білорусь. Так от — не святкує. Ні Росія, ні Білорусь. Тільки ми, Боснія і В'єтнам. Нація-агресор працює, а нація-жертва відпочиває

Мені здається, у нас є покликання: за бажання ми можемо довести, що східне слов'янство і демократія цілком сумісні. Оскільки у всіх інших східних слов'ян інша думка. У них є нафта. У нас же є тільки чорнозем і 28 градусів тепла у вересні (Це, до речі, розслабляє, хоча нафта розслабляє ще більше)

Добро не завжди перемагає зло. Організоване зло може перемогти добро. Тому якщо добро хоче перемогти, йому потрібно організуватися. І це не політична воля, випадок або удача — це праця, важка праця

6 жовтня відбудеться наступна лекція НВ — Планета майбутнього. Спікери: науковий співробітник Atlantic Council, видавець журналів Business Ukraine і Lviv Today Пітер Дікінсон, підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновник проекту Нова Країна Валерій Пекар, заступник головного редактора сайту НВ Іван Яковина.

Як потрапити на лекцію: projects.nv.ua/dialogi-buduschego