Суспільство повільно перетравлює знову відкриту завдяки електронним деклараціям реальність розкішного життя багатьох українських чиновників: мільйони доларів готівкою, десятки об'єктів нерухомості, колекції годинників за мільйони гривень та інші задекларовані церкви. І все це у людей, багато з яких не мали власного бізнесу, не обіймали топ-посад ув найбільших компаніях і банально не можуть пояснити джерела своїх доходів, навіть з урахуванням "зарплат у конвертах" 90-х років.
Той факт, що українські топ-чиновники багаті, далеко не новина. Але це як з якимось Тадж-Махалом: можна скільки завгодно читати про нього у Вікіпедії, дивитися фотки в інтернеті і слухати розповіді мандрівників, але допоки ти не побачив його своїми очима, ти не зможеш пережити потрясіння від зіткнення з реальним досвідом. І цей досвід, у ситуації з топ-чиновниками, викликає зовсім не благоговіння, а геть інші почуття: огиду і гнів. І це добре. Тому що це тільки початок.
Вже зовсім скоро завдяки журналістським розслідуванням, діяльності НАБУ і звичайним громадянам, які з подивом не знайдуть у деклараціях своїх видатних сусідів тієї чи іншої нерухомості, літаків і пароплавів, ми дізнаємося, що і задеклароване сьогодні майно лише верхівка айсберга. І понесуться корупційні скандали, кримінальні справи та суди. А в старих судах почнуть масово штампувати виправдувальні вироки для всіх, крім тих, на кого захочуть наїхати зверху зразково показово. І тоді ми знову відчуємо гнів. Але це буде корисно, адже гнів – це добре знаряддя, а іноді й найкраще.
Але запуск НАБУ і електронного декларування, яке відчайдушно намагалися зривати весь останній рік, це лише дві вершини антикорупційного трикутника реформ. Третя і найважливіша вершина, це повноцінний запуск Антикорупційного суду, який дозволить посадити тих, хто крав багато-багато років. І на те, щоб зупинити запуск Антикорупційного суду, будуть кинуті всі сили системи: для цього об'єднаються навіть найдавніші політичні супротивники. Нас усіх через ЗМІ, лояльних лідерів думок і всілякими іншими способами почнуть переконувати, що Антикорупційний суд не потрібен, він нелюдський, не потрібно поспішати з його запуском. І взагалі, чому це ви так стурбовані цією темою, громадянине: на Суркова працюєте? І ось тоді, коли ви в тисячі різних форм почуєте цю ідею, треба згадати все, що ви відчуваєте зараз і будете відчувати в найближчі місяці, потім заспокоїтися, а потім чітко і ясно сказати: "Ідіть на [а ось тут можна проявити креатив]". А потім зробити так, щоб Антикорупційний суд запустився і подивитися на обличчя тих, хто вважає себе недоторканними зараз.
Текст опубліковано з дозволу автора.
Більше точок зору тут