Дядько Сем стежить за тобою

Країні потрібне перезавантаження влади в межах нинішньої коаліції. Але переконати Яценюка та Порошенка очистити своє оточення здатен тільки Вашингтон

.
.
Сергій Лещенко,
народний депутат (БПП)

Днями Арсеній Яценюк в інтерв'ю європейському виданню Politico похизувався непопулярними реформами в Україні. Щоправда, прем'єр знітився, коли мова зайшла про його близького соратника Миколу Мартиненка, який перебуває під слідством у Швейцарії та Чехії за хабарництво і відмивання грошей. За його словами, проводити розслідування ні в парламенті, ні всередині партії Народний фронт не потрібно, оскільки Мартиненко "рішуче спростовує всі звинувачення".

На моїй пам'яті останнім українським чиновником, який зізнався в корупції, був Павло Лазаренко. Це сталося 2000 року за присутності прокурора зі Швейцарії, де проти екс-прем'єра розслідували кримінальну справу. Лазаренко вдався до цього кроку лише після півтора року під арештом у США, намагаючись уникнути екстрадиції в Берн, який міг передати Лазаренка в руки режиму Леоніда Кучми. В інших випадках політики до останнього заперечують свою причетність до корупції. І очікувати такого визнання від Мартиненка буде верхом наївності.

Однак корупційні скандали супроводжують Яценюка з моменту створення уряду. Рінат Ахметов, Ігор Коломойський, Леонід Юрушев, Микола Мартиненко — неповний список грошових мішків, в інтересах яких працює нинішній прем'єр.

Громадська думка України здатна змусити главу Кабміну очистити своє оточення. Але є сили, які впливають на нього значно більше. Йдеться про уряд США. Свого часу американці зробили ставку на Яценюка, побачивши в цьому молодому англомовному яппі потенційного реформатора. За часів Януковича він був єдиним комунікатором із Вашингтоном серед лідерів опозиції: ні Олег Тягнибок, ні Віталій Кличко, ні Олександр Турчинов на цю роль не годилися, а Юлія Тимошенко була ізольована у в’язниці.

Рідна сестра Яценюка натуралізувалась в Америці та живе в Санта-Барбарі. Коли стався Євромайдан, американці підтримали його претензії на посаду прем'єр-міністра. Особливо дружні стосунки у Яценюка склалися із заступником держсекретаря Вікторією Нуланд.

Після виборів президента 2014 року, на яких переміг Петро Порошенко, прем'єр зміг "продати" себе американцям як головну противагу новообраному главі держави, яка б утримувала останнього від спокус авторитаризму.

Про високу довіру говорить той факт, що влітку того ж року, перебуваючи у Вашингтоні, Яценюк зустрівся не тільки з віце-президентом Джо Байденом, але і з главою держави Бараком Обамою. Це суперечить протоколу, але американська сторона пішла на своєрідне заохочення Яценюка. До нього з президентом США в Білому домі бачився лише один український прем'єр Віктор Ющенко.

Щоправда, вже під час тих зустрічей були помітні серйозні знаки невдоволення. На українсько-американському інвестиційному форумі у Вашингтоні Джо Байден виступив із жорсткою критикою ситуації в Україні, час від часу вдаючись до слова корупція.

Якщо розібратися, "продана" американцям конструкція стримувань і противаг не працює. Замість взаємного контролю команди Порошенка і Яценюка змовилися. Вони поділили сфери впливу та відповідальності, щоб не перетинатися і не конфліктувати. Наприклад, у сфері впливу Яценюка перебувають Ощадбанк, Енергоатом і держкомпанія з видобутку титанової сировини, а в піраміді Порошенка — Укрексімбанк, Центренерго та Укрспирт. Влада безвольно дозволяє паразитувати на цих активах компаніям-посередникам, наближеним до оточення президента і прем'єра. Навіть на завод Електроважмаш, де міністру економіки Абромавичусу вдалося повалити корумповане керівництво, днями повернувся старий директор, призначений за "квотою" Мартиненка.

Усе це відбувається за умов, коли посол Джеффрі Пайєтт і американська адміністрація перебувають на піку впливовості за всю історію незалежної України. Вашингтон всіляко підтримує нинішню команду грошима МВФ і гарантіями уряду США, надсилаючи до України військових інструкторів та детективів ФБР, схиляючи європейців до утримання санкцій проти Росії. Саме під американським тиском вдалося домогтися створення в Україні Антикорупційного бюро та появи поліції. Штати впливають на прийняття рішень, які наша влада самостійно не зможе прийняти через кумівство або брак політичної волі.

Проте корупція і відсутність реформ нарощують невдоволення нинішньою владою.Температура в суспільстві підвищується. Популісти стрижуть купони. У провладних політиків, крім Михайла Саакашвілі, негативні рейтинги співвідношення довіри/недовіри. Цим користується опозиція, яка прагне реваншу через дострокові вибори.

Якщо це очевидне нам, очевидне й американцям. Поразка України завдасть удару в ідею демократичних трансформацій через протести, що просувається американцями, і може призвести до геополітичного фіаско адміністрації Барака Обами.

Сьогодні ще можна врятувати становище шляхом перезавантаження влади в межах нинішньої коаліції, але переконати Яценюка добровільно піти з посади здатні тільки у Вашингтоні. При цьому Порошенко слід очистити своє оточення та замінити генпрокурора, який дискредитував не тільки себе, але й усю владу.

Питання вже навіть не в Мартиненку та йому подібних, а в тому, що напишуть про Майдан у підручниках історії.