Це може здатись контраверсійним, але на мою думку, чим швидше ми скажемо, що Росія несе повну відповідальність за анексований Крим та окупований Донбас, тим швидше ці території до нас повернуться.
Ну ось подумайте — чи потрібен Росії Донбас? Це ж і справді чемодан без ручки. Ми можемо сказати, що не хочемо, аби нам його впихали абияк, і робіть як собі знаєте. І що з того, що там видають російські паспорти? Думаєте, Путіну потрібна оця зруйнована територія? Продовжувати просто анексувати чергову частину української території він явно не може, бо як адекватній людині йому очевидно: це буде означати ще більші санкції навіть від нинішнього Заходу, що хоче і вашим, і нашим.
Тут гра значно більша: не треба Путіну ні Крим, ні Донбас. Йому потрібна Україна як країна, що має припинити своє існування. І все те, що він нині робить — лише інструмент. І коли ми всі ці його інструменти не приймаємо і кажемо — що ж, спробуй. Економісти рахують гроші краще за інших, так ось це все перетворюється в дуже серйозні фінансові наслідки. У вже не сотні, а мільярди доларів, які Путін мусить вкладати і в Донбас, і в Крим, аби підтримувати ці нежиттєздатні з точки зору економіки регіони, що без України не працюють.
Накопичення усього цього негативу так чи інакше впливатиме. І чим більше і швидше ми робитимемо так, аби російському президенту довелося за це реально відповідати, тобто ще більше платити, то він сам скаже — та заберіть їх назад, на інших умовах. Давайте я збережу обличчя і ви мені щось пообіцяєте. Але це будуть зовсім інші умови, ніж ті, які ми маємо сьогодні. Нам треба по-справжньому наступати. Поки що дипломатично.
Бо Путін, як я сказав, і справді адекватний — коли мова заходить про загрози його оточенню і йому безпосередньо. Він прекрасно вміє планувати спецоперації, прекрасно працює для дезінтеграції ЄС і НАТО — все це речі, які неадекватна людина робити просто не може. Сьогодні в Путіна є колосальна стратегічна перевага: він нікуди не поспішає. Тому що в Росії немає демократії, а відповідно проблеми, оберуть чи ні, бо навіть якщо не оберуть, то порахують завжди «правильно». В нього є апарат, який без жодних зауважень слухає усе те, що він скаже. В нього є фейкова Державна дума, що приймає будь-які потрібні йому рішення, а тому він нікуди не поспішає.
Та коли поглянути на імперії, хоч аналогії і не завжди до місця, то жодна імперія чи авторитарна система у кінцевому рахунку ніколи не виходила переможцем. Прийшов час і в СРСР закінчились нафтодолари — і стіна впала, і сам Союз теж. Тож я переконаний, що якщо Росія продовжуватиме свою імперську політику, вона впаде — питання тільки в часі.
Повне інтерв'ю з Володимиром Огризком слухайте в рамках авторської програми Дмитра Тузова Новий вечір на Радіо НВ