Дружно сказали hi

Десятки тисяч українців від пенсіонерів до дітей у минулому році взялися вивчати англійську мову. У 2017‑му цей інтерес багаторазово зросте

 

Максим Бутченко

 
 

34‑річний Вадим Родославов, приватний підприємець з Одеси, нещодавно провів три тижні у родичів у США. Звідти він привіз не тільки масу фотографій, але і нестримне бажання вивчити мову цієї країни. "У Штатах я зрозумів, наскільки англомовний світ величезний і більш "просунутий", — розповідає одесит.

Він не відкладав рішення в довгу шухляду і вдома найняв собі репетитора — по 200 грн за заняття. Заодно знайшов — трохи дешевше — викладачів англійської і для двох своїх синів.

Так мова Шекспіра і Адель перетворилася для сім'ї Родославова на тренд. І не тільки для них. Дані опитування маркетингової компанії TNS, проведеного в листопаді 2016‑го по всій Україні, показують: у містах з населенням понад 50 тис. осіб число тих, хто вивчає англійську, зросло на 34%.

Цю тенденцію підігрівають і громадські діячі. Так, за даними організації Global Office, яка займається популяризацією інглішу в Україні, понад 150 спецкурсів англійської по всій країні приєдналися до їхньої ініціативи і дали можливість тисячам охочих отримати знання безкоштовно. Крім того, вони провели літні мовні табори для тисяч школярів.

Ще 11 тис. українців сьогодні навчаються на безкоштовному курсі Learn English Pathways, який організований по всій країні Британською радою.

Зростаюче прагнення співвітчизників вивчати англійську мову відзначають і на профільних платних курсах. Так, у мережі шкіл Speak Up, яка має 13 відділень, у тому числі найбільші в Києві, Одесі та Кривому Розі, кількість учнів за п'ять років збільшилася вдвічі — з 4 тис. до 8 тис. осіб.

Близькі перспективи отримання безвізового режиму з ЄС і додаткові бонуси у пошуку роботи за кордоном — ось основні стимули, що змушують українців вчити мову родом з Великої Британії, пояснює соціолог Ірина Бекешкіна, директор фонду Демініціативи. Деякі вивчають її з метою виїзду з України, а хтось просто не хоче відставати від власних дітей, які активно опановують мову міжнародного спілкування № 1.

“Не в останню чергу інтерес підігрівається і широкою інформаційною кампанією в країні, — уточнює Бекешкіна. — У цьому разі Україна просто йде у світовому тренді".

Портрет типового українця, який цікавиться англійською, за даними TNS, виглядає так: молода людина у віці 25–34 роки, житель східних регіонів країни.

Більшість тих, хто вивчає англійську, — 72% — мають вищу освіту. А 49% проживають у містах з населенням понад 500 тис. осіб.

78‑річна киянка Валерія Шестунова якраз з числа останніх. У кінці 2016‑го вона зважилася зробити те, що багато років вважала неможливим: взялася вивчити англійську. Понад 40 років тому столична мешканка ще в інституті вивчала ази цієї мови, але без особливого успіху. Тепер же вона робить спробу № 2. "Хочу не відставати від онуків — вони дивляться мультфільми англійською, спілкуються між собою, а мені хочеться все розуміти", — каже пенсіонерка.

І хоча навчання дається не так просто, Шестунова має намір пройти ще два курси, щоб закріпити результат.
Таких ось новонавернених англомовних у країні стало так багато, що, за словами Анастасії Давидової, директора з маркетингу мережі кінотеатрів Multiplex, вперше в Україні в широкому прокаті почали демонструвати британські та американські стрічки мовою оригіналу і без субтитрів. Лише за рік таких картин у мережі пройшло два десятки, і вони мали чималий попит не тільки в столиці, але і в регіонах: Житомирі, Дніпрі, Рівному. “За рік на сеансах побували більше 4 тис. глядачів. Причому приходять з дітьми, а буває, і цілими класами", — говорить Давидова.

Мешканець Києва Ігор Никитюк викладає англійську вже 18 років, але саме останніми роками відчув помітне зростання інтересу до своєї роботи з боку клієнтів. Мовляв, ті переслідують практичні цілі: поїхати навчатися за кордон, закінчити курси програмування і заробляти онлайн. "Хоча багато хто просто хочуть спілкуватися, подорожувати або вийти заміж", — говорить Никитюк.

Киянка Ольга Постоєва, викладач економіки у виші, вирішила вивчити граматику і лексику англійської для роботи у міжнародних освітніх організаціях. Вона пішла на курси London School of English у київському НТУУ КПІ. Вартість навчання чимала — 2 тис. грн на місяць. Але, на думку Постоєвої, воно того варте. Тим більше що один з учителів — корінний житель Лондона. "Я почала добре перекладати професійні тексти з економіки, які потрібні мені", — каже киянка.

У регіонах розцінки нижчі, але ненабагато. Ганна Шахдинарян, проект-менеджер TNS, пояснює: 52% людей, які вивчають іноземну мову, мають середні статки, але все одно свідомо йдуть на витрати. Хоча частіше починають вивчати мову самостійно.

В українців є й інші можливості не платити за навчання. Останнім часом їх стало помітно більше, каже Оксана Ничипоренко, директор Global Office. Цього року організація розпочала низку безкоштовних пілотних проектів з навчання підростаючих українців англійської, в яких беруть участь закордонні волонтери. Наприклад, літні англомовні табори пройшли в 5,5 тис. школах країни. Крім того, навчатися мові Шекспіра почали майже 1,4 тис. чиновників і 600 патрульних.

Богдан Галюк, директор школи Practical English School, відкритої в Івано-Франківську при місцевій протестантській церкві, говорить: на безкоштовні заняття приходить багато охочих, їхня кількість щороку зростає. "Насамперед люди хочуть розвиватися, не стояти на місці в динамічному світі", — пояснює він.

Бекешкіна впевнена, що злам у свідомості українців щодо англійської почався з Євромайдану. Мовляв, саме тоді українці відчули себе причетними до європейських процесів. А значить, потрібно було скорочувати перепони при спілкуванні.

“Якщо поїхати в Швецію, то там практично всі знають англійську, адже вона для них не іноземна, а друга рідна. Ми йдемо до того ж", — каже Бекешкіна.

Поки цей шлях неблизький. Дані English Proficiency Index показують: загальне знання англійської мови українцями оцінене як низьке, а в світовому рейтингу країна за цим показником займає 41 місце — поруч з Чилі та Бразилією.

Никитюк пояснює: якщо говорити про пристойну англійську, то українцям вона дається важко. "Якщо слова нормально запам'ятовують, то з граматикою проблеми: потрібно довести вживання різних конструкцій до автоматизму, а це вимагає систематичних зусиль і часу", — каже викладач.

 
Шахдинарян додає, що зараз англійською цікавляться переважно жителі великих міст. А от у селах і селищах нічого подібного немає.

І все ж піднята хвиля підхопить нових шанувальників. А Global Office планує наступного року запросити 1 тис. іноземних волонтерів в Україну, щоб почати навчання 2 тис. чиновників і провести літні табори для 100 тис. школярів.

Як результат, до 2020-го майже всі українські чиновники знатимуть англійську, вважає Ничипоренко. А загальне володіння мовою підніметься до рівня вище середнього.

У майбутньому прагнення українців навчитися говорити англійською лише посилиться. "Попит породжує пропозицію. А у нас є попит на загальноєвропейські цінності і запит на мультикультуру — українці хочуть стати європейцями", — зазначає Бекешкіна.