«Думали, що нас везуть розстрілювати». Дружина полоненого захисника розповіла, як їздила в Оленівку, щоб дізнатися про його долю

Про це жінка розповіла Суспільному Чернівці.

До початку великої війни чоловік Галини служив на узбережжі Азовського моря, проте після 24 лютого 2022 року відправився на захист Маріуполя від окупантів. Сама жінка мешкала в селищі Мангуш, Донецька область.

Протягом певного часу подружжя могло зідзвонюватися, потім почали листуватися. Прикордонник був учасником вуличних боїв у Маріуполі, проте 15 березня Галина отримала останнє повідомлення від чоловіка «Я живий», після чого зв’язок втратився.

«Пізніше моя знайома розповіла, що їй приходило повідомлення від мого чоловіка, в якому він написав: „Все — я своє відвоював“. Ми не знали, що це означає. Потім я зрозуміла, що 17 березня він потрапив у полон», — пригадала Галина.

Жінка не знала, чи потрапив її чоловік у полон, тому вирішила перевірити та поїхати в колонію в Оленівці, зібравши з собою невелику передачку. «Там треба написати заяву й перерахувати все, що ти привезла. Якщо людини такої немає, то вони це не приймуть. Тобто я хотіла поїхати і дізнатися, є він там чи немає. В мене передачку прийняли», — розповіла Галина.

Перед тим, як опинитися в Оленівці, жінка пройшла допити, які проводили «ДНРівці». Жінка протягом двох днів була без води та їжі, перевіряли її телефон та питали, чи чоловік — військовий: «Нас вивели в коридор, зв’язали руки скотчем, посадили в автобус і кудись повезли. Це було страшно. Нам сказали, що повезли у якийсь фільтраційний табір. Ми думали, що нас везуть розстрілювати, бо нам увесь час казали, що нас потрібно розстріляти, адже ми нелюди, «укропи», — розповіла жінка.

Коли Галина переконалася, що чоловік живий, вирішила виїхати з рідного Мангуша, який був під окупацією. Це було у квітні 2022 року.

«Виїжджаючи з окупації, в дорозі вже ми почули українську мову. Це було просто неймовірно приємно. Ми прямо в дорозі вже українською розмовляли. І діти одразу перейшли. Мене російська зараз дуже тригерить — не можу терпіти цю мову», — поділилася Галина.

Жінка виїхала у Чернівецьку область, де почала волонтерити. З 2022 року вона плете маскувальні сітки. Діти закінчили місцеву школу, син після повноліття долучився до ЗСУ.

Через півтора року після того, як коханий потрапив у полон, Галина почала дізнаватися від звільнених захисників, куди росіяни перевозили його: «Після Оленівки був Донецьк, після Донецька — Горлівка та Кіровське. Зараз це Оренбурзька область, місто Орськ. Вивезли їх до Росії. Був хлопець, якого обміняли 31 грудня 2024 року, то він разом із моїм чоловіком потрапляв в полон. І він мене знайшов, ми з ним розмовляли в новорічну ніч».

Під час кожного обміну Галина чекає на повернення чоловіка та продовжує робити все можливе, щоб допомагати захисникам, які боронять Україну.