Декомунізацію не можна проводити з Києва. Наступник В’ятровича — про пріоритети Інституту національної пам’яті

Він закликав суспільство до діалогу щодо спірних історичних питань, заявивши про неприпустимість радянської практики комунікації «через гасла і монолог». «Ми хочемо поліпшити якість громадського діалогу», — підкреслив новий голова Інституту національної памяті.

НВ зібрало головні заяви Дробовича з його першої прес-конференції. Кабмін призначив Дробовича 4 грудня, після звільнення з цієї посади Володимира В’ятровича.

Про своє призначення на місце В’ятровича. Я не отримав жодної заяви про звільнення і не почув жодного усного наміру — якщо мається на увазі, чи хочуть люди зі мною і далі співпрацювати. Для мене це не самоціль — змінювати команду. Якщо люди готові працювати під ті програмні напрямки і пріоритети, які було озвучено в інтересах України, то ми будемо це робити.

Про проблему герба СРСР на щиті Батьківщини-матері. Там дуже складна інженерна конструкція, яку не можна розбалансувати. У руці з мечем є маятник, який врівноважує цю статую. Якщо ми повісимо багато інженерного приладдя, щоб демонтувати щит, це може нахилити статую. В Інституті Патона є рішення, але воно буде дуже дорогим. Можливо, запропонуємо придумати більш витончений спосіб вирішення проблеми.

Про пам’ятник Ватутіну в Києві. Прізвища Ватутіна немає в списках на декомунізацію. Я вивчаю це питання. Навіть якби він був у цих списках, це не просто пам’ятник Ватутіну — це могила. У таких випадках процедура зовсім інша, пам’ятник не може бути демонтовано.

Про проспекті Жукова в Харкові. Жуков точно не може бути, тому що він підпадає під декомунізацію. Я дуже сподіваюся, що з цим не буде ніяких проблем і в Харкові органи місцевого самоврядування врегулюють це питання. Якщо з цього питання потрібен діалог, експертна дискусія — то це потрібно робити.

Про мозаїку з Леніним і Сталіним у Новгород-Сіверському. Інститут національної пам’яті не має інструментів для прямого фізичного втручання і впливу на об'єкти комуністичної спадщини. Ми звертаємося до поліції, до органів місцевої влади. Ми можемо безліч разів звертатися, але не можна декомунізацію проводити з Києва. Критична маса Новгород-Сіверського, ті хто проти (зображень Сталіна і Леніна), повинна дотиснути — через суспільний тиск на поліцію, через звернення до суду. Тільки така активність вирішить це питання.

Про пріоритети інституту на п’ять років. Це продовження роботи з декомунізації, зокрема створення архіву репресивних органів; посилення роботи з навчальними закладами; зусилля на міжнародній арені щодо визнання Голодомору геноцидом українського народу; протидія російській агресії.

Про визнання Голодомору геноцидом. Є кілька ідей, як посилити позиції. Частина цього пріоритету — консолідація зусиль українських вчених.

Про архів репресивних органів. Це величезна частина з декомунізації. Загальна вартість архіву — 550 млн грн, на наступний рік закладено трохи більше 50 млн грн. Зараз є виділене приміщення площею близько 10 тис. кв. м, воно буде збільшено до 19 тис. кв. м. Це буде один з найбільших відкритих документальних архівів репресивних органів у Європі.

Про боротьбу з російською пропагандою. Один з пріоритетів — боротьба з дезінформацією, з міфами, які нам намагаються сюди щедро постачати наші противники. Ми бачимо останні заяви президента РФ про якісь уявні «споконвічні землі», які існують у свідомості політичного керівництва Росії. Для боротьби з такими речами повинні бути посилені якість історичної науки, зусилля з розвитку критичного мислення та публікація матеріалів, які розвінчують подібні речі. Ми посилимо сприяння виданню таких матеріалів — як, наприклад, відома книга Сергія Громенка про 250 років російських міфів про історію Криму.

Про креативні новації. Ми будемо стимулювати обговорення складних політичних тем через нестандартні креативні рішення. Інститут вже має проекти створення настільних ігор і мобільних додатків про історію української революції. Ми хочемо створити на наступний рік продукт про історію української держави — можливо, за мотивами гри Цивілізація. Такі ігри викличуть інтерес до української історії та жваве обговорення.