«Правильно зробив, що пішов». Про яку «атмосферу страху» в Сухопутці говорить Драпатий і хто наступний командувач — розмова з Костенком
Політика13 червня, 09:02
Що особливого він зазначив, на які проблеми звернув увагу, в інтерв'ю Radio NV аналізував секретар Комітету з питань нацбезпеки Роман Костенко.
— Драпатий зробив великий допис у себе у соцмережах. Він вирішив публічно відзвітувати про свою роботу на посаді командувача Сухопутних військ. Процитую: «Попрацював у командуванні півроку, переважну частину паралельно виконуючи обов’язки командувача ОСУВ Хортиця. Іду з посади зі спокійною совістю. Командування Сухопутних військ на момент мого призначення перебувало в стані управлінської стагнації. Атмосфера страху, відсутність ініціативи, закритість до зворотнього зв’язку, байдужість до проблем особового складу, фасадна дисципліна, глибокий розрив між штабом і підрозділом. Духу розвитку в командуванні не було і близько». Хочу запитати, як у вас, як у людини, яка, по-перше, добре знає, що відбувається на фронті, по-друге, займає таку важливу посаду в Комітеті з нацбезпеки: про що йдеться, коли Драпатий говорить про «атмосферу страху, відсутність ініціативи, системні зловживання»?
— Я думаю, це його власна оцінка, з його досвіду. Безпосередньо те, що він побачив і міг оцінити, саме ситуацію в Сухопутних військах.
— Чи ви з ним погоджуєтесь?
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
— Тут треба обговорювати кожне окремо і знати, що він має на увазі. Я думаю, що точно в деяких питаннях він на 100% правий. Десь, можливо, його суб'єктивна думка.
Тут важко оцінювати і важко погодитись з усім. Хоча я знаю Драпатого, ми давно, ще з Херсонщини, в добрих відносинах. Зараз ми говоримо про командувача Сухопутних військ.
Тут питання насамперед, що і він правильно пише: він пробув півроку на посаді. Він у листопаді був призначений, якщо я не помиляюсь, а в середині січня він вже виконував обов’язки командувача стратегічного угруповання Хортиця. І хто би там ще не говорив, яка б не була людина, але [не можливо] суміщати посади взагалі різних направлень.
Знаєте, як у нас побудована система? Є роди військ — десантно-штурмові, військово-морські сили, у нас є морська піхота, Сили спеціальних операцій, — і командування. Задача командування — це генерувати війська, готувати їх і віддавати в такі стратегічні угруповання для того, щоб вони виконували завдання під керівництвом цих командирів, командувачів угруповань.
Два різних завдання. Тут ти генеруєш, тут ти навчаєш, тут ти мобілізуєш і віддаєш готові частини в командування, які їх безпосередньо використовують. У цьому і був сенс, щоб це все не змішувати. Це за стандартами НАТО, коли одні набирають, готують, інші використовують.
По факту ми це робили-робили, а коли призначили Михайла Васильовича (у нас це не перший раз, звичайно), змусили його і генерувати, і використовувати — виконувати дві функції, які протирічать закладеним навіть в законі функціям, які мають бути.
Тому я з самого початку скептично до цього ставився: потрібно, щоб він або Сухопуткою керував, або займався війною.
Не думаю, що йому сказали «йди з Сухопутних військ». Я впевнений, що йому задали питання «де ти хочеш бути?», коли він розмовляв з президентом [Володимиром Зеленським]. Він людина бойова.
Думаю, командувачі - це більш досвідчені, мабуть, хто хоче далі йти, уже менеджментом займатися. А стратегічні угруповання — це саме війна, поле бою. Я думаю, він вибрав оцей напрямок, тому його і призначили командувачем Об'єднаних сил.
Ще раз кажу: побути три місяці там і тільки почати розбиратися… Сухопутні війська — це 60%, якщо не 70% всіх наших Збройних сил. У тебе є повітряна компонента, морська компонента, це міні Збройні сили. І тобі потрібно все це отримати, в цьому розібратися і привести його до ладу, так, як ти це бачиш. Я думаю, на це і року б не вистачило — роки на це потрібні, щоб зробити так, як він, мабуть, це бачив.
Тому я думаю, що він, по-перше, описав, що там відбувається, з його точки зору, і зрозумів для себе, що він хоче керувати саме бойовими підрозділами, а не займатися паралельно речами.
Бо також, мабуть, зрозумів, що це нереально, коли ти десь воюєш, у тебе є заступник, ти за все відповідаєш, але не можеш бути долученим, якісь задачі ставляться, десь вони робляться, десь вони саботуються — таке теж може бути. І на виході результату може не бути.
Я думаю, що він правильно зробив, що вибрав один напрямок. Він міг залишитись командувачем Сухопутних військ, він вибрав свій напрямок, і далі буде вже відповідати за один напрямок, куди може на 100% віддаватись. Це буде краще — щоб він не вибрав, — або для Сухопутних військ, або для Хортиці, або в цей момент для Об'єднаних сил.
— Драпатий також написав, що залишає по собі сильну команду — бойову, ініціативну, орієнтовану на результат: «Командування поступово переходить від культури страху до культури відповідальності». Про який страх йдеться, чи ви розумієте?
— Мабуть, військовий перед командуванням. Є така культура у військових. Це не те, що боятися… Можливо, він якось цей страх пояснює. Мабуть, чітка вертикаль, коли нижчий за військовим становищем повністю залежить від вищого за званням. І, згідно зі статутом, має виконувати всі накази беззаперечно. А якщо він цього не зробить, то, згідно з статутом, його можуть покарати. Мабуть, бояться покарання. Я думаю, що це він має на увазі, цю вертикаль, яка вибудована у військах.
Сказати, що потрібно служити без вертикалі в армії? Ні, точно ні. Така армія не працює. Ібез дисципліни вона дуже швидко просто програє або перестане існувати.
Але є різні дисципліни і різні вертикалі. Є сучасні, які приносять навіть цивільні або молодь. А є «стара закалка», знаєте, коли командир завжди правий, і якщо не правий, то читай пункт перший. Я думаю, що така нам точно не потрібна.
Нам потрібні нормальні думаючі командири, які бережуть людей, які добре планують операції. Не з точки зору військового ресурсу, а з точки зору технічного, зокрема.
Це те все, що я додумую, що він має на увазі. Я вже, мабуть, більше розповідаю, як я це розумію. Але, звичайно, він там побував всередині, і він може, мабуть, більш точно розповісти, що саме він мав на увазі, можливо, з якимись прикладами конкретними.
Чи є проблеми в армії? Звичайно, є. Я думаю, вони є в усіх Силах оборони. Бо наша і армія, і всі Сили оборони — це ще нащадки старої системи, яка поступово змінюється.
Говорити, що наша армія «совок», я не став би, як багато хто говорить, тому що багато вже чого змінилося, і змінилось зараз в набагато кращу сторону. Але є ще речі, які потрібно міняти.
— Ви сказали зараз про військову вертикаль. Наразі немає командувача Сухопутних сил. Чи це нормально?
— Ні, звичайно, не нормально. Я думаю, там є виконувач обов’язків — не можна сказати, що його немає. Є людина, яка також за все відповідає.
Були деякі прізвища [озвучені щодо кандидатів на посаду]. Я чув і Литвинова (ймовірно йдеться про генерал-майора Сергія Літвінова, який у 2021−2024 роках був командувачем оперативного командування Захід — Ред.), і [Дмитра] Делятицького, який командувач [30-м] корпусом морської піхоти. Але це все на рівні чуток.
Я думаю, що в найближчому майбутньому знайдуть достойного командувача, який замінить і як мінімум продовжить ту справу, про що говорив Драпатий.
Я сподіваюся, що [буде], як мінімум, не гірше. Хоча оцінити роботу Драпатого дуже складно, бо він практично не працював [командувачем Сухопутних військ]. І дуже складно в такій великій системі, як я вже говорив, зробити зміни за три місяці, просто будучи присутнім, розбираючись в ситуації.