Дотягнутися до небес

Українські IT-підприємці переносять свої стартапи за кордон для того, щоб перетворити їх на корпорації з солідним оборотом і дістати в партнери великих бізнес-гравців. НВ представляє чотирьох сміливців, які впритул наблизилися до реалізації цієї мрії

 
Максим Бутченко

 

Робити в Україні сучасний бізнес в сфері IT незручно: немає достатньої кількості інвесторів, немає грошей, та й загроза отримати неприємності з фіскальними структурами занадто велика. Все це змушує вітчизняних розробників залишати батьківщину в пошуках комфортніших умов для підприємництва.

НВ розшукало чотирьох українських IT-бізнесменів, які перенесли свої стартапи в інші країни і перетворили їх на успішні проекти.

Редакція попросила цих підприємців пояснити: чим вони займаються, чому покинули батьківщину, що здивувало на новому місці і як там люди бачать нашу країну? А також розповісти, що має статися, щоб бізнес вибирав Україну.

 
Глобальний бізнес в Україні
не зробити через погані комунікації
і ризики країни
 
Віталій Гончарук,
керівник компанії Augmented Pixels, 33 роки

Про проект:
Спочатку ми почали працювати в Україні у 2010 році. Спеціалізувалися на специфічних технологіях, що дозволяють використовувати відеокамери для отримання різної інформації: розпізнавання осіб, доповнена реальність, зір для робототехніки. Наш топ-клієнт — це National Geographic. Але основний потенціал компанії — у дронах і робототехніці.

Якщо вірити ЗМІ, ми залучили інвестиції приблизно на $2 млн. За рейтингами входимо в топ-20 провідних галузевих компаній світу.
  

Причина переїзду:
Зараз я живу в Кремнієвій долині. У 2013‑му ми зрозуміли: потрібно перевозити справу в Америку, адже глобальний висококонкурентний бізнес в Україні не зробити через поганих комунікації і ризики країни.

Що здивувало на новому місці:
Можна, звичайно, їхати в Америку в якихось рожевих окулярах і уявляти, що там всі хороші. Це не так — тут досить жорстке ділове середовище. Тому не слід думати, що там вас приймуть з доброю душею та будуть допомагати. Але одночасно там бережуть твій час. Якщо ти в Україні, наприклад, призначаєш зустріч, то, зазвичай, людина спізнюється на годину, і це вважається нормальним. В Америці ніхто не спізнюється, можна чітко планувати зустрічі на рік вперед.
  

Що знають про Україну:
Звичайні американці стільки ж знають про Україну, скільки ми знаємо про Сомалі. І вони так турбуються про Україну, як ми — про Сомалі.

Якщо ми говоримо про тих, хто займає вищі позиції в соціумі, то вони знають, що таке Україна, де вона розташована, стежать за міжнародним порядком. Але для них це лише одна з країн: Америка — глобальний гравець, і в американських новинах Україна займає, гадаю, десь 3%.
  

Що потрібно зробити в Україні:
Ми можемо подивитися на країни, у яких рівень законодавства вище, а корупції — на порядок менше, ніж в Україні. Наприклад, на той же Ізраїль. Тим не менш він не став Меккою для стартапів, а вважається лише придатком в частині розробки для Америки.

Україна не стане Кремнієвої долиною, але вона може зайняти дуже гарне місце на ринку розподілу праці і спеціалізації. Що потрібно зробити? Збільшити ефективність освіти, передусім середньої, оскільки університет має справу з уже готовим продуктом і готовим людиною. Ще потрібно змінити підходи до перерозподілу власності в Україні — менше рейдерства та інших схем.
  

 
Відвага — створити з нуля
корпорацію з мільярдним оборотом —
теж іде від простої усмішки
 
Ярослав Ажнюк,
директор стартапу Petcube, 26 років

Про проект:
Компанію заснували чотири роки тому: я і двоє моїх партнерів звернули увагу, що є абсолютно вільна ніша в IT-продуктах з домашніми тваринами. Тоді ж розробили перший прототип — куб, в якому встановлена відеокамера і лазерна указка. Можна стежити за тваринами і гратися з ними, перебуваючи за межами домівки. З самого початку ми орієнтувалися на міжнародний ринок, зокрема на США. Залучили $4,8 млн інвестицій, причому перші гроші прийшли, коли ми тільки починали проект в Україні.
  

Причина переїзду:
Два роки тому переїхав у Сан-Франциско, адже в Кремнієвій долині зосереджені не тільки мільярдні компанії, але й така кількість креативних людей на квадратний метр, якої немає ніде в світі. Останні 50-60 років у долину стікалися бізнесмени з усього світу.
  

Що здивувало на новому місці:
Оптимізм американців. У нас часто кажуть, що американці награно привітні. Але це частина культурного коду, який дозволяє зберегти позитивне ставлення до життя, мати більшу відкритість. В Америці супермультикультурне суспільство. Тут приймають іноземців так, як не приймають більше ніде. Ось ця рішучість — створити з нуля корпорацію з мільярдним оборотом — теж йде від простої посмішки. В Україні все інакше: радянський режим сформував недовіру до ближнього, страх, обмеженість. І це дуже помітно, коли потрапляєш в іншу атмосферу.

До того ж у Штатах дуже жорстка робоча етика — люди трудяться по 10-12 годин і не відволікаються на Фейсбук, а також щоб попити чаю, вийти покурити. Мій робочий тиждень складається з 90-100 годин, а в середньому люди працюють по 80 годин. Для порівняння, в Україні — це 40 годин.
  

Що знають про Україну:
Я спілкувався з таксистами з Uber, вони добре знають, де знаходиться Україна і Росія. Напевно, не чули, що таке Майдан, але в загальних рисах, широкими мазками, уявляють собі, як живе країна, але не більше того. Досить поверхневі знання.
  

Що потрібно зробити в Україні:
Інновації — настільки звична тема для багатьох зарубіжних країн, але непоширена в Україні. Уявіть, що завтра президент Петро Порошенко виступає і каже, що розробка і впровадження інновацій відтепер для нас — перша мета. Ось тоді б усе змінилося — з'явилася б держполітика. У нас є хороша університетська школа, але потрібно створити умови для середнього бізнесу — саме вони стануть драйвером економіки. Скажімо, студент захотів почати стартап, подивився новини, а там — чергові обшуки правоохоронців в IT-компанії. Звісно, він прагнутиме вивести бізнес за кордон. Без поваги до особистості та людської праці нічого у нас не вийде.

 


 
Конкурентне середовище в США
впливає позитивно — ти починаєш думати
в десять разів краще, працювати
 
Алекс Романенко,
співзасновник стартапу Spycob, 38 років

Про проект:
Наша компанія займається розробкою програми для пошуку знижок серед дорогих аксесуарів, одягу, сумок. Брендові речі можуть бути дорожчими в одній країні і дешевшими в інший. На цій різниці можна заробляти і просто купувати товари дешевше. Зараз ми в процесі завершення угоди на $250 тис., також ведемо переговори з JPMorgan Chase Bank про залучення клієнтської бази.

 
Причина переїзду:
Я вперше потрапив у Штати в 2012 році за туристичною візою і зрозумів, що справжній бізнес — тут. Потім ми поїхали і пробували пожити в Ізраїлі, Чорногорії та на Кіпрі. Повернулися до Америки минулого року — адже поки немає кращого місця, щоб починати проекти. Нас зараз близько 10 осіб, але у нас вже є прогрес у пошуку інвесторів. Скажімо, у всьому світі налічується 37 тис. великих потенційних інвесторів і 25 тис. перебувають тут, у Каліфорнії. Тому тут таке конкурентне середовище, що впливає позитивно — ти починаєш думати в десять разів краще, працювати. І ефект удесятеро перевершує навіть твої можливості.
  

Що здивувало на новому місці:
Сан-Франциско поділений на чотири кліматичні зони. Я виходжу з дому в куртці і светрі, їду 10 хвилин на автобусі, знімаю куртку. Приїжджаю в офіс і знімаю светр. У центрі тепліше, на околиці холодніше. Ще важливо, що тут дуже дешева їжа. Наприклад, риба коштує $10, а боби — $1. Можна жити як на $10 тис., так і на $1 тис. на місяць.
  

Що знають про Україну:
Люди настільки сконцентровані на своїй діяльності, що головне для них — те, що відбувається в Штатах. А весь інший світ йде на додачу.
  

Що потрібно зробити в Україні:
Необхідно змінити пострадянський менталітет: люди, які одночасно розбираються в ядерній фізиці, музиці, політиці і ще в десятці сфер, насправді не розбираються ні в чому. І другий момент — потрібно дати розвиватися малому бізнесу. Так роблять у багатьох країнах. Наприклад, у Китаї податкова інспекція не цікавиться компаніями, які можуть переміщувати готівку в машинах. Тому що оборот невеликий. Китайська податкова інспекція стане цікавитися компанією, коли кеш у машинах вже не поміщається, коли вони змушені відкривати банківські рахунки. А значить, можна починати справу з нуля і розвивати свою компанію до мільйонного обороту.
 
    

 
Прибрати величезну кількість
непотрібної бюрократії, папірців тощо
 
Володимир Ковальов,
компанія Paymentwall, 33 роки

Про проект:
Це глобальна платформа для прийому електронних платежів. Все те, що не можливо помацати, але можливо купити,— внутрішньоігрові валюти, доступ до деяких сайтів, платний контент, схема підписок тощо. Перша версія в 2010 році була спрямована на онлайн-рекламу — тобто монетизацію в різних додатках Фейсбуку. Ми не залучали інвестицій, і проект був прибутковим буквально з другого місяця роботи: змогли знайти клієнтів, які користувалися нашою системою, що дало змогу швидко вийти на рівень самоокупності.

Зараз через нашу систему проходить кілька мільярдів доларів, а наш дохід становить певний відсоток від цього обороту. Наші партнери — це відома ігрова компанія Wargaming, програмне забезпечення CorelDraw та інші.
  

Причина переїзду:
Спочатку наша команда розміщувалася в двох офісах: у Сан-Франциско займалися продажами, фінансами, а в Києві був головний технологічний центр компанії. Саме там велася розробка, дизайн та технічна підтримка продукту. У процесі розвитку кількість офісів зростала, зараз їх 14 у різних країнах світу. Загалом у компанії працює більше 250 чоловік, хоча ми починали з 10. Я живу в Ханої, В'єтнам, адже в Азії зараз сприятливіше середовище, ніж у нас.
  

Що здивувало на новому місці:
Те, що запам'яталося у в'єтнамській культурі,— чесність у багатьох питаннях, особливо коли проводиш співбесіду з людьми. Вони не намагаються ухилятися, розкривають себе, і це корисний навик. А ще здивувало це прагнення не здаватися і йти до кінця у розв'язанні проблем. І якщо подивитися на історію В'єтнаму, то можна побачити, що ця держава не програла глобально жодної війни. Тобто він був частково завойований, розділений, але не переможений. Цікаво, що багато людей орієнтуються на місячний календар, і всі їхні дії обумовлюються саме ним. Був смішний випадок, коли ми домовлялися про оренду приміщення, і господар сказав нам, що йому потрібно порадитися з віщуном — чи можемо ми укладати угоду згідно з місячним календарем.
  

Що знають про Україну:
У Ханої я регулярно чув і бачив зведення новин зі сходу України. Є люди, які просто знають, де розташована наша країна географічно і що вона є спадщиною колишнього СРСР,— таких більшість. Дуже рідко зустрічаються ті, хто знає: в Україні хороша технологічна база, хороші розробники тощо.
  

Що потрібно зробити в Україні:
Потрібно поліпшити механізм і якість захисту інтелектуального права, інтелектуальної власності. По-друге, варто в цілому спростити систему ведення бізнесу, починаючи з реєстрації, подання звітності, ведення зовнішньоекономічної діяльності. Так, зараз ситуація в цій сфері краща, ніж п'ять чи десять років тому, але все одно є над чим працювати — прибрати величезну кількість непотрібної бюрократії, папірців тощо.