У нас є шанс перемогти у гібридній війні. І головне, що нам для цього потрібно зробити – як держава ми повинні якісно відрізнятися від Росії. В Україні саме людина повинна стати головною цінністю для чиновників і політиків. Простіше кажучи, ми нарешті повинні почати цінувати людей.
Особливо хочеться нагадати про це у дні річниці однієї з найстрашніших трагедій в історії Маріуполя. 31 людина загинула, десятки постраждали, сотні домівок і доль були зруйновані. Обстріл мікрорайону Східний офіційно визнали терактом – серед загиблих були жінки і діти. Але через два роки я розумію, що найганебнішим у цій трагедії є те, що люди залишилися сам на сам зі своїм горем.
Після обстрілу безліч політиків і чиновників запевняли людей у своїй підтримці і обіцяли допомогу. В реальності ж ми досі спостерігаємо дірки від снарядів у дахах і неоплачені операції постраждалих. Мешканці вулиць, які від обстрілу постраждали найбільше, неодноразово зверталися до місцевої та центральної влади, давали коментарі журналістам, просили допомоги у різних благодійних фондах. Однак результати невтішні. І це тільки один із прикладів, яких по всьому Донбасу безліч.
Кількість руйнувань у прифронтових територіях жахає. Це відзначив і новий голова ОБСЄ Себастьян Курц під час візиту до Маріуполя. Без перебільшення, вже сьогодні можна сказати, що Донбас на межі гуманітарної катастрофи. І треба розуміти, що без спільних зусиль, без справжніх дій з відновлення зруйнованої інфраструктури масштаби цієї катастрофи будуть лише збільшуватися. Жертвами цієї катастрофи стають, зазвичай, прості громадяни. Люди, які виявилися заручниками ситуації.
Замінована сіра зона, величезні труднощі з перетином лінії розмежування на КПВВ, зруйноване житло на звільнених територіях і банальна нестача їжі та медикаментів – з усім цим люди змушені боротися самі. Їм надають посильну допомогу міжнародні місії.
Важливо, щоб усі розуміли значущість цих питань. Щоб на темі війни на Донбасі не піарилися і заробляли, а робили конкретні кроки для підтримки і розвитку цих регіонів. Щоб ті жителі «сірої зони», які ціною власних доль зробили свій вибір на користь України, відчували, що вони Україні потрібні.
Головним пріоритетом для кожного українського політика і чиновника повинні стати саме люди. Адже найцінніший ресурс, який є у нашої країни – це її громадяни. Мільйони людей, які переживали обстріли, жахи війни, і одразу ж вивішували на вікнах напівзруйнованих будинків українські прапори. Люди, які свідомо обрали Україну, вони наш потенціал.
Адже це саме те, що має відрізняти нас від Росії – ми повинні цінувати і ставити понад усе кожну людину в нашій країні. У нас немає морального права розкидатися долями людей, які третій рік живуть на межі війни і миру.
Більше поглядів тут