Дональде, перестань вірити Путіну

Погляди

21 лютого 2018, 10:03

Томас Фрідман

Американський журналіст, тричі лауреат Пулітцерівської премії

Така бездіяльність безпрецедентна для будь-якого президента за всю історію США

Президент Трамп або досяг повного компромісу з росіянами, або пихатий дурень, або обидва варіанти. У будь-якому разі, він продемонстрував, що не має чи то бажання, чи то можливості захистити США від прагнень Росії втручатись у американські справи та підривати нашу демократію.

Можливо, бізнес-імперія Трампа справді отримувала величезні суми грошей від російських тіньових олігархів, причетних до Кремля – настільки величезні, що росіяни буквально мають Трампа в кишені. Або ж це не чутки, і Трамп дійсно дозволив собі якусь сексуальну вольність, коли проводив у Москві конкурс Міс Всесвіт, і тепер російська розвідка має цьому підтвердження – запис, публікації якого Трамп дуже не хоче. Або ж попри очевидні докази, зібрані детективами своїх же ЦРУ, АНБ та ФБР Трамп справді вірить Володимиру Путіну, коли той запевняє, що не винен.

Отже, Трамп або ретельно приховує про себе якусь страшну інформацію, або відверто некомпетентний для посади головнокомандуючого. Наразі незрозуміло, яке з пояснень його поведінки правдиве, та є велика ймовірність, що саме один із цих сценаріїв і пояснює відмову Трампа реагувати на пряму атаку Росії на американську систему. Така бездіяльність безпрецедентна для будь-якого президента за всю історію США. Росія – це не наш друг. Вона веде себе ворожо. А Трамп продовжує це ігнорувати.

Перебуваючи на посаді, Трамп весь час нехтував нормами президенства. Зараз його поведінку можна прирівняти до відмови виконувати присягу – захищати Конституцію. Наведу не ідеальну, та все ж підходящу аналогію. Це все одно, що після трагедії 9/11 Джордж Буш сказав би: «Нічого страшного. На цих вихідних я гратиму в гольф у Флориді та зроблю кілька постів про те, що це все провина демократів – нема чого збирати засідання Ради національної безпеки ".

Трамп або шмаркач, або, що більш ймовірно, росіяни мають на нього компромат

У той час, коли спеціальний прокурор Роберт Мюллер, який кілька років пропрацював на розвідку ФБР, ЦРУ та АНБ, висунув обвинувачення 13-м російським націоналістам та трьом угрупуванням (які так чи інакше мають зв’язок з Кремлем) у втручанні у вибори США-2016, Америка потребує президента, який захищатиме націю від нападів на цілісність нашої виборчої демократії.

Як це має виглядати? Президент мав би роз’яснити людям весь масштаб проблеми. Він міг би зібрати разом усі зацікавлені сторони – як державних, так і місцевих виборчих чиновників, федеральний уряд, обидві партії та власників соціальних мереж, якими в ході свого втручання користувались росіяни – та розвернути кампанію на створення системи ефективного захисту. Він міг об’єднати можливості розвідки та військових експертів з метою розслідувати злодіяння Путіна – що і послужило би кращим засобом захисту.

Натомість маємо президента, який строчить вульгарні твіти про те, що росіяни «луснуть від сміху в Москві» від наших розслідувань про їхнє втручання. Крім того, він використовує нашу страшну стрілянину у Флориді як привід позловтішатись над ФБР, радячи потенційним убивцям кинути всіх співробітників організації під автобус і, таким чином, створити привід для припинення розслідування Мюллера.

Тільки вдумайтесь, настільки божевільним є його вчорашній нічний твіт: «Дуже сумно, що ФБР проігнорувало численні сигнали від шкільного стрільця у Флориді. Це неприйнятно. Вони витрачають надто багато часу, намагаючись довести російську змову з кампанією Трампа там, де її немає. Поверніться до основ і змусьте нас пишатись вами!»

Та насправді все навпаки. Ми пишаємось чудовою роботою наших ФБР, ЦРУ та АНБ. Вони викрили російський план розділити американців та схилити нас проголосувати за Трампа на виборах, а тепер цей Трамп вказує їм радше взятися за пошук майбутніх шкільних стрільців. Так, ФБР зробили помилку у Флориді. Але вони все одно діяли героїчно, розслідуючи історію з російським втручанням. Що із переліченого є більш важливим для захисту американської демократії?

Сутність поведінки Трампа з Путіним є очевидною: американський президент або шмаркач, або, що більш ймовірно, росіяни мають на нього компромат. І тоді Трамп розуміє, що чим довше Мюллер розслідує цю справу, тим більша ймовірність того, що останній таки досягне мети і викриє його.

Дональд, якщо ти не винен, чому ти йдеш на такі екстраординарні заходи, щоб зупинити Мюллера? І якщо ти справді президент, а не керівник «Організації Трампа», який обертається на президента лише опівночі, чому б у такому разі не тільки очолити процес створення належного кіберзахисту для виборів, але й вжити заходів щодо Путіна?

Путін використав кіберзброю з метою отруїти американську політику, поширити дезінформацію та допомогти нам обрати недоладного кандидата – одним словом, зробив все, що послабити нашу демократію. Тепер ми повинні застосувати наші кіберможливості, щоб розповісти правду про Путіна – як про те, скільки грошей він вкрав та скільки брехні поширив, так і про те, скількох конкурентів він ув’язнив чи знешкодив – одним словом, зробити усе, щоб послабити його автократію. І це те, чим прямо зараз має займатися справжній президент.

Думаю, що те, що Трамп так приховує, пов’язано з грошима. Це якась інформація про його фінансові зв'язки з бізнес-елітами, близькими до Кремля. Вони можуть володіти великою часткою його бізнесу.

Як тут не пригадати, що у 2008 році сказав син президента, Дональд Трамп-молодший: "Росіяни мають непропорційно велику частку в багатьох секціях наших активів» . Може бути, що росіяни просто володіють нашим президентом.

Та як би там не було, Трамп або дуже сильно старається приховати це, або настільки наївний щодо Росії, що готовий не лише ігнорувати запит на посилення захисту демократії, а й підірвати репутацію найбільш важливих організацій, ФБР та Міністерства юстиції, щоб приховати цей компромат.

І це не можна толерувати. Це червона лінія. Найбільша загроза цілісності нашої демократії сьогодні знаходиться в Овальному кабінеті.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікація повної версії тексту заборонена

Оригінал опубліковано на The New York Times

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу  Мнения Нового Времени

 

Інші новини

Всі новини