«Трампу не подобається Зеленський». Три американські політологи — про світ Трампа, його спосіб мислення і українські інтереси
Геополітика19 вересня 2024, 11:09
Під час свого президентства у 2016−2020 роках Дональд Трамп розглядав можливість виходу США зі складу НАТО. В разі свого повернення до Білого дому він може взятися до справи й реалізувати деякі «божевільні» ідеї на кшталт цієї, вважає Майлз Коулман, аналітик із виборів у Центрі політики Університету Вірджинії.
Адже, якщо в першу каденцію Трамп був новачком у Вашингтоні й оточив себе досвідченими й прихильним до традиційних альянсів радниками із зовнішньої політики, то в разі перемоги на цьогорічних виборах він користуватиметься порадами власної команди аналітиків, які говоритимуть йому все, що він хоче почути, пояснює експерт.
Сам же Трамп має мислення бізнесмена, і це зіграє величезну роль у разі його перемоги на президентських виборах, підкреслює Коулман.
«Він бачить усе як угоду або транзакцію, де є двоє: геній і лох, — каже аналітик. — Його не хвилюють високі ідеали збереження світового порядку після Другої світової війни».
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Більше того, Трамп не дивиться на формування зовнішньої політики з позиції національних інтересів своєї країни, вважає Карл Кальтенталер, директор Центру досліджень в області розвідки та безпеки, професор кафедри політології в американському Університеті Акрона.
Тут набагато більше йдеться про самого Дональда Трампа, ніж про велику стратегію та інтереси США загалом
" Тут набагато більше йдеться про самого Дональда Трампа, ніж про велику стратегію та інтереси США загалом, — каже він. — В міркуваннях про зовнішню політику Трамп керується мало чим іншим, окрім відчуття, що союзники Сполучених Штатів їх обдирають".
До того ж, експрезидент-республіканець не надто цікавиться закордонними справами й загалом небагато про них знає, переказує Кальтенталер те, що сам чув від радників Трампа. В підсумку його ставлення до світу базується на власному відчутті, ніби іноземці намагаються надурити американців — бо всі люди, мовляв, завжди намагаються надурити інших.
«Він вважає, що європейські союзники США по НАТО, які недостатньо інвестують в Альянс, обдирають нас — отримують вигоду від американської безпекової парасольки та відкритих ринків, доступу до американських технологій, — формулює Кальтенталер. — Він вважає все це наївним і таким, що не приносить користі пересічному американцю».
На переконання Коулмана, таке бачення не віщує нічого доброго ані для НАТО, ані для України. Аналітик згадує обіцянки Трампа "легко сприяти розв’язанню російсько-українського конфлікту".
«Але ж ви знаєте, як це може відбутися», — каже він, натякаючи на здачу інтересів Києва.
Перемога республіканця на президентських виборах майже гарантовано означатиме відчутне скорочення підтримки України, погоджується Девід Хопкінс, доцент кафедри політології в Бостонському коледжі. Він нагадує, як Трамп та його партнер на виборах Джей Ді Венс неодноразово критикували допомогу, яку Києву надає Білий дім.
Втім, у разі обрання Трампа президентом США українська влада все ж має шанс налагодити із ним гарні відносини, і таким чином домогтися сприятливих політичних рішень.
«Це буде дорога під гору, адже Трампу насправді не подобається [президент Володимир] Зеленський», — визнає Кальтенталер. Свого часу він сприйняв як особисту образу відмову українського лідера співпрацювати у справі Гантера Байдена, сина чинного президента США.
Те, наскільки особисто Трамп сприймає відносини зі іншими лідерами, ілюструє ще один випадок: до програшу республіканця на президентських виборах в США у 2020 році той мав дуже теплі відносини із премʼєрміністром Ізраїля Беньяміном Нетаньягу, розповідає Кальтенталер. Утім після того, як ізраїльський лідер після перемоги Байдена зателефонував йому із привітаннями, ці стосунки охололи.
Протилежна зміна сталася у відносинах із лідером КНР. Більшу частину свого президентства Трамп дуже суворо ставився до Китаю, але потім, кажуть, попросив Сі Цзіньпіна допомогти йому на виборах.
«Зовнішня політика Трампа дуже трансакційна, — підсумовує Кальтенталер. — Вона полягає в укладанні політично вигідних йому угод».
При цьому експрезидент відчуває слабкість до лестощів, додає експерт. Це, наприклад, проявилося у його схвальних відгуках про Кім Чен Ина після отримання від північнокорейського диктатора сповненого похвал листа. Іншим разом один дзвінок турецького президента Реджепа Ердогана переконав Трампа наказати вивести американські війська із Сирії.
«Саме це зумовлює непередбачуваність Трампа у формуванні зовнішньої політики, — резюмує Кальтенталер. — Ніколи не знаєш, хто підлеститься до нього або переконає в певний момент зробити певний крок».