Скільки може прожити людина

Тривалість життя людини швидко зростала останні 100 років, але тепер вона досягла свого біологічного максимуму. Ані дієти, ані спорт більше не допоможуть. Прожити довше можна буде тільки за допомогою науково-технічних проривів або тотальної кіборгізації. І те й інше вже незабаром

Олексій Бондарєв

Французькі журналісти відвідували знамениту довгожительку Жанну Кальман щороку в день народження. На її 117‑річчя сталася кумедна історія. Прощаючись з Кальман, один з журналістів сказав: "До наступного року, можливо". На що старенька саркастично відповіла: "Можливо. Адже ви не так вже і погано виглядаєте".

Кальман, повелителька часу, як її часто називали журналісти, назавжди увійде в історію як жінка, яка на власні очі бачила Вінсента Ван Гога, пережила дві світові війни, бачила зародження телефонного зв'язку і дожила до епохи інтернету.

Француженка зовсім не була живим взірцем здорового способу життя. Кальман, яка народилася 1875 року та померла 1997‑го, все життя любила фуа-гра і шоколад, не цуралася червоного вина і, страшно сказати, аж до самої смерті відмовлялася кинути палити.

Кальман часто наводять як приклад у розмові про те, що оптимізм, життєлюбність і почуття гумору можуть бути важливішими, ніж паління.

Але навіть це поєднання характеристик не дозволило Кальман прожити більше 122 років. Звісно, це чимала цифра порівняно з середньою тривалістю життя в світі (71 рік), але чи можна вважати її межею людських можливостей?

Так, можна і треба, стверджують вчені. Навіть найпотужніша життєлюбність і сарказм найвищої проби не здатні подолати те, що у людського організму є певний ресурс.

Сьогодні ми живемо значно довше, ніж наші предки 100 років тому. Але зростання тривалості життя сильно сповільнилося. І немає ніякої надії, що воно коли‑небудь продовжиться. 100-125 років — така межа тривалості життя, що визначається ресурсом людського організму.

Такого висновку дійшли дослідники з медичного коледжу Альберта Ейнштейна в Нью-Йорку. Вони проаналізували дані про тривалість життя в США, Великій Британії, Франції та Японії. "Ми досягли максимуму тривалості життя у 1990‑х,— констатує генетик Ян Вііг, керівник дослідження.— Відтоді зростання сповільнилося".

Середня тривалість життя представника людського виду навряд чи зможе перевищити 125 років, стверджують дослідники. Обмежувачем виступає низка генетичних чинників, інакше кажучи — людина вперлася в стелю, закладену самою природою.

Це не означає, що неможливо і далі нарощувати тривалість життя, констатують дослідники. Але це вимагає наукових і технологічних втручань в організм, які вже не стосуватимуться звичних понять "здоров'я" та "здоровий спосіб життя".

Простіше кажучи, скільки б ви не стежили за рівнем холестерину, скільки б не їли лосося і не пили червоного сухого вина, скільки б не утримувалися від паління і не намагалися гуляти на свіжому морському повітрі, вам не вдасться прожити довше, аніж відведено природою.

Професор Лінда Партрідж, директор британського Інституту здорового старіння, вважає, що висновки Вііга та його колег можуть бути правильними.

На запитання, чому люди раніше не досягали тієї тривалості життя, яка є зараз, відповісти досить просто, вважає вона. Сьогодні не так багато 100‑літніх, тому що у дітей, народжених у 1916 році, були зовсім інші умови для життя, каже Партрідж.

Тоді йшла війна. Були інфекції, проти яких медицина вважалася безсилою. Їжа була не такою якісною, як сьогодні, перелічує вона.

За даними Національного центру з контролю і запобігання захворюванням, у 1900 році основними причинами смерті в США були туберкульоз, дифтерія і кишкові інфекції. У 2010 році жодна з цих причин не потрапила навіть до десятки лідерів у цій категорії.

Успіхи в медицині та здорове харчування дозволили людству зробити істотний стрибок у тривалості життя на 20 років лише за одне сторіччя.

Тепер у списку причин смертності перше місце міцно посідають захворювання серцево-судинної системи. На другому місці — рак. Ці дві причини беруть на себе понад половину сумної статистики. А найнебезпечнішою епідемією, яка сьогодні гуляє світом, є епідемія ожиріння, з якою наші предки, до речі, не були знайомі, підкреслює Партрідж.

Але навряд чи обмежувальним чинником довголіття в новому столітті можна вважати цю епідемію. Питання має більш глобальний характер.

"Ресурси людського організму не безмежні, біологічно неможливо дожити, скажімо, до 3.000 років",— констатує Партрідж.

За її словами, в організмі людини закладено безліч обмежень. Є межа швидкості, з якою можна бігти. І є межа швидкості, на якій людське око здатне розрізняти деталі, наводить приклади Партрідж. Ці обмеження закладені власне до "конструкції" людини як біологічного виду. Так само обмежені ресурси людського організму з відновлення клітин, а отже, і тривалості життя.

Безумовно, той, хто не палить, приділяє час фізичним навантаженням і вживає здорову їжу, проживе довше, констатує вона. Але все одно йдеться лише про пару десятків років максимум, а не про вічне життя.

З Партрідж згоден і директор британського Фонду біогеронтології Алекс Жаворонков. Він вважає, що дослідження Вііга веде до досить правдоподібних висновків. Без втручань у людську біологію нам навряд чи вдасться досягти більшої тривалості життя, ніж та, що є сьогодні, вважає він.

Про те саме ось уже не одне десятиліття говорить британський біолог Обрі де Грей, один з головних євангелістів "штучного" довголіття в сучасній науці.

Він стверджує, що набір втручань у біологію дасть змогу вже найближчим часом говорити про істотне продовження життя, причому мова зовсім не про підтримання життєдіяльності в організмі будь-якою ціною, а про повноцінне довголіття в доброму здоров'ї.

Старіння — це накопичення різного роду клітинних і молекулярних руйнувань протягом життя, розмірковує де Грей. Отже, навчивши організм протистояти цим руйнуванням, можна подовжити життя в рази.

Використовуючи досягнення в галузі генної терапії, стовбурових клітин, імунної стимуляції та інших технологій, можна буде запобігати хворобам і жити вічно, вважає учений.

Перша людина, яка проживе 150 років, вже народилася, запевняє де Грей. А найближчими десятиліттями почнуть народжуватися люди, яким судилося прожити і тисячу років, запевняє науковець. Медицина майбутнього стане більше профілактичною, люди приходитимуть до лікарів не за лікуванням як таким, а для профілактичного "техобслуговування".

Ідеї де Грея одразу багатьом здавалися надто радикальними. 2005 року академічний журнал Массачусетського технологічного інституту навіть оголосив премію в розмірі $20 тис. тому, хто зможе аргументовано довести, що теорія де Грея про довголіття несумісна з наукою. За минулі роки премія так і не була вручена.

2009 року де Грей виступив співзасновником неприбуткової громадської організації SENS, яка проводить дослідження в галузі тривалості життя, і відтоді є її провідним дослідником.

Вчений вважає, що проблеми, які спричиняє в організмі старіння, можна розділити на кілька категорій. І в кожній з них можливі наукові рішення, які дозволять протистояти цим руйнуванням. Можливі, хоча і здаються подекуди абсолютною фантастикою.

Наприклад, істотна частина захворювань серцево-судинної системи — головні вбивці людей похилого віку — пов'язані з накопиченням молекулярного "сміття" — продуктів, що супроводжують метаболізм і які людський організм не здатний самостійно переробляти. Це "сміття" накопичується у клітинах і в якийсь момент перешкоджає їхній нормальній роботі, пояснює де Грей. Зокрема, саме цей механізм пояснює більшість інфарктів, переконаний учений.

Разом з колегами з проекту SENS де Грей шукає способи очищення клітин від "сміття", можливо, за допомогою генної терапії.

Інший найважливіший інструмент, на який де Грей дуже сподівається,— це стовбурові клітини. За їхньою допомогою можна здолати ще одну ключову проблему, пов'язану зі старінням,— з віком деякі клітини вмирають, і організм більше не відтворює їх. Використання стовбурових клітин, які є "заготовками" для будь-яких нових клітин в організмі, може виправити це.

Єй інший напрям, який вчені досліджують, намагаючись подолати межі ресурсу людського організму. Що, коли забути про тлінну фізичну оболонку і постаратися врятувати найцінніше, що є у людині,— її розум?

Таке питання порушує нейрофізик Ренделл Коене, який очолює проект 2045, фінансований російським мільярдером Дмитром Іцковим.

Людський мозок складається з 86 млрд нейронів, які постійно обмінюються інформацією один з одним. Наука поки ще далека від розуміння того, як саме влаштований взаємозв'язок між нейронами, як відбувається зберігання і обмін інформацією, як працює людська пам'ять. І, власне, чи можна створити якийсь "цифровий" зліпок людської особистості?

Коене вважає, що це завдання цілком розв'язуване. Це щось на кшталт того шляху, який наука вже пройшла, навчившись оцифровувати музику і відео, тільки, звісно, набагато складніше. "Необхідно розшифрувати взаємозв'язок між клітинами мозку і створити цифрові аналоги наших думок, спогадів і почуттів",— пояснює Коене.

Щойно така розшифровка стане можливою, реалізувати копіювання з технічного погляду не буде проблемою, переконаний нейрофізик Кен Говард з університету Вірджинії. “Наші комп'ютери оперують лише нулями та одиницями,— пояснює він.— І неважливо, на який комп'ютер буде скопійована інформація, якщо це зроблено без помилок. Те саме відбудеться і з людською свідомістю. І не матиме значення, скопійовано свідомість в інше фізичне тіло або ж у комп'ютерну симуляцію, яка керує роботом".

З цим згоден і знаменитий британський футуролог Єн Пірсон. У своїх прогнозах він йде далі, ніж де Грей, вважаючи, що секрет довголіття полягає не в тому, щоб виправляти недосконалість людського організму, а в тому, щоб створити новий вид істот із безсмертною свідомістю та змінними тілами.

Свідомість людини буде завантажено в онлайн, і зникне потреба в тому, щоб намагатися продовжити життя якогось конкретного людського організму. Де житимуть ці мережеві уми? Пірсон припускає, що трансгуманізм може призвести як до створення симбіозу людини і робота, так і до класичної фантастичної доктрини про переселення в нові клоновані тіла. У будь-якому разі питання дієти і довголіття буде вже неактуальним.

Таким чином на зміну Homo Sapiens прийде Homo Optimus. І це може статися вже до 2050 року, вважає Пірсон.