Смерть Захарченка не матиме жодного значення ні для переговорного процесу навколо збройної агресії Росії проти України, ні для процесу імітації виконання так званих Мінських домовленостей, які, нагадаю, не є договором, а лише завізованою чернеткою мирного плану Порошенка та Путіна.
Загалом, в Росії може відбутися лише одна смерть, здатна щось в цьому плані змінити.
Мінські домовленості не є договором в правовому сенсі. Навіть встановлення факту, чи є убитий Олександр Захарченко тим самим "Олександром Захарченком", який приліпив свій підпис під тими домовленостями, – непросте юридичне питання.
Підпис Олександра Захарченка під документами не пояснює причину, за якою він там є, як і не пояснює, в якій якості, з якими повноваженнями і т.д. Відтак неможливо зрозуміти, яка роль цього підпису, і що може статися, якщо підпис чи підписант зникнуть?
В Росії може відбутися лише одна смерть, здатна щось змінити в ситуації на Донбасі Можемо лише застосувати аналогію: під документом є ще один підпис неідентифікованої особи – Ігоря Плотницького. І хоча він – колишній ватажок так званої ЛНР, як ми знаємо, усунення з посади Плотницького ніяк не вплинуло на "танці" навколо Мінських домовленостей.
Загалом, умовної легітимності Мінським домовленостям надає лише політична воля авторів – України і Росії. І ніщо більше. Якщо Україна чи Росія відмовляться від Мінських домовленостей, то прізвища російських маріонеток на Донбасі значення не матимуть.
Тому ті, хто в смерті Захарченка бачать передвістя чогось дуже поганого, якогось апокаліпсису, помиляються.
Смерть Захарченка – символічна. Це правда. Звідси і натовп бажаючих попрощатися з ним. Захарченко був одним з уособлень зради. Погодившись грати роль лідера так званої ДНР, Захарченко ніби узяв на себе цей персональний гріх кожного, хто в той чи інший спосіб став зрадником. І цим людям зараз боляче і страшно: якщо так можна було зробити з ним, то розібратися з ними ще легше. І якщо не можна зберегти хоча би тих, хто стали символами війни проти України, то рядових учасників має чекати взагалі щось страшне. Розбиті ілюзії, невиправдані сподівання, страх і невпевненість у майбутньому – прийнято вважати, що з цим живуть "майдануті", а воно, бач як.
Війна продовжиться. Смерті ще будуть. Хтось гинутиме в бою. Хтось в кабаку на бандитській сходці.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени