Ні, я не хочу, щоб на моїй батьківщині сталося так, як в Латинській Америці. Я хочу, щоб моя батьківщина розвалилася на 10 складових частин, удільних князівств, і вважаю, що це рішення проблеми було б найоптимальнішим.
Тут буде щось на кшталт Сомалі, де в Могадішо вдень ще можна жити, але не приведи Господь вийти за межі міста після настанняя ночі. Мені здається, в Росії все до цього йде: одна велика ДНР від моря до моря. Тому що якщо влада нівелює закон, то низи цей сигнал зчитують чудово, підхоплюють його швидко і починають діяти. Ось ця «Християнське держава» – це просто чудовий приклад того, що відбувається.
Це вже неконтрольований процес. Якщо ви роками дебілізуєте своє населення, якщо ви насаджуєте агресію, ксенофобію, якщо ви йому говорите, що закон не працює, якщо ви йому торочите: Убивай! Убивай! Убивай! – спочатку вбивай чеченців, потім грузинів, потім українців, ця накопичена агресія, ця злість, вона просто так не розсмокчеться, вона обов'язково повинна буде виплеснутися.
Та ж сама «Лента», яку сьогодні спалили, вчора написала: жінці відрубали руку, коли вона розмовляла по телефону. Абсолютно божевільна історія. Жінка стояла, говорила по телефону. Ліву руку із золотим годинником і золотими перснями поклала на паркан. І повз паркан йшов мужик із сокирою, побачив золото – відрубав їй руку, втік із нею, золоті кільця собі зняв. Навіть у таких речах це виплескується. Просто так це не розсмокчеться.
Я кажу про загальний процес озвіріння суспільства, безумовно. І не можна заперечувати, що воно вже є, тому що якби навіть я, весь такий аларміст і панікер, чотири роки тому сказав, що російські люди будуть натовпами їхати в Україну, щоб вбивати українців, а російські танки будуть штурмувати українські міста, ви б мені сказали: «Ну, братан, ти зовсім вже псих! Їдь у Кащенко». Чотири роки тому ніхто цього уявити собі не міг. Зараз ми вже живемо у цій реальності.
Це вже некотрольований процесДо тих росіян, які воюють на сирійській війні, я ставлюся позитивно. Ось справді, я до цих людей ставлюся вкрай позитивно. По-перше, безумовно, вдячний Володимиру Путіну, що він їм дав таку можливість поїхати до Сирії і бути там прикопаними у пісочку.
По-друге, я їм вдячний за те, що вони їдуть до Сирії, а не в Україну, тому що, як не крути, своя сорочка ближча до тіла, і Сирія все-таки від нас далі, і про Сирію я знаю менше. Ось якби ці люди їхали сюди, в Україну, вбивати українців, мені б це подобалося менше. А так вже, Сиріє, пробач, це світ такий.
А, по-третє, я вдячний цим людям, тому що вони туди їдуть - і менше стає проблем в Росії. Тобто всіх недоумкуватих. У цьому випадку, скоріше, я вдячний все-таки сирійцям, що вони взяли на себе проблему утилізації всіх недоумкуватих, біснуватих в Росії.
В рамках проекту "Журналістика без посередників"
Опубліковано з дозволу автора