«Ви недостатньо росіяни». Як Росія відмовляється від «Л/ДНР» і що відбувається на окупованому Донбасі

Ми виділили головні тези з його прямої мови і оформили їх у форматі «запитання-відповідь»:

Що зараз відбувається з роздачею паспортів РФ жителям окупованих територій Донбасу?

Вони йдуть з тим же успіхом, з яким і йшли: видається кілька тисяч паспортів на місяць. Давно вже прораховано, що такими темпами вони будуть роздаватися десятки років. Там просто черги, тобто люди стоять, здають документи, і у них не можуть прийняти більше якоїсь кількості цих комплектів.

Другий момент: і раніше в тому, щоб отримати російський паспорт, не було нічого неможливого або екстраординарного. Росія, — якщо ти їздиш туди, складаєш іспит з російської мови, особливо, якщо є родичі, — там можна отримати російське громадянство відносно легко. Багато хто отримав його ще до того, як був цей указ Путіна.

Без російської прописки цей паспорт не дає права на пенсію, на якісь виплати. Тобто він, по суті, для жителів Донецька і Луганська нічого не змінює. Єдине, що це дозволяє людям відносно легко переїхати кудись у Ростов, там їх не будуть «хлопати» як українців на вулиці «ППСники», і там вони просто легше влаштуються на роботу.

12 серпня один із спікерів терористів «ДНР» Данило Бессонов заявив, що в 2014 році тільки 0,28% чоловіків Донбасу були готові воювати в складі бандформувань за відділення регіону від України — які з цього можна зробити висновки?

Це зроблено з абсолютно певною метою. Дійсно, розгадка є, і вона одна: насправді Росія намагається «впихнути» всі ці утворення назад до складу України.

Офіційна «лінія партії» РФ говорить, що Донбас «не так встав», як вони кажуть. Анексія Криму сталася через те, що там з’явилися так звані «ввічливі люди», тобто російські війська без розпізнавальних знаків. На Донбасі вони з’явилися дещо в іншому вигляді: спочатку у вигляді диверсантів Гіркіна [один з екс-лідерів терористів, російський громадянин], — тобто це була не армія, а як ПВК, приватна військова компанія) — у вигляді козаків, а потім Росія вже тільки обмежено вводила війська в серпні 2014 року, коли всі ці «днрівці» програвали.

Тобто їхнє завдання — обґрунтувати, чому Донбас є територією України. І для цього вони своїх «спікерів Петрушко», — таких як Безсонов, Пушилін [ватажок «ДНР"], Пасічник [ватажок «ЛНР"] та інші, хто зараз обслуговує ці всі «днрівські» та «лнрівські» структури — офіційним пропагандистам, змушують їх розповідати жителям Донбасу, що «Росія вам нічого не винна, Росія за вас воювати не повинна, ви самі не захотіли підніматися, ви не так провели референдум, ви не так чинили опір, ви недостатньо росіяни».

По суті лінія така — «ми розграбували Донбас, розвалили його, тепер віддамо його Україні». У цю коротку фразу вкладається вся російська політика щодо ОРДЛО, яка там проводиться з 2014 року.

Які кроки щодо повернення Україні окупованих територій Донбасу на своїх умовах може зробити РФ?

Їхнє завдання — за будь-яку ціну якось примудритися і все-таки змусити Україну прийняти ці території і легалізувати окупацію, що в перекладі на мову права означає надати особливий статус.

Росія за допомогою цих територій хоче отримати квоту в українському парламенті, в українському уряді, оскільки ці території будуть якихось депутатів делегувати у владу. Зрозуміло, що всі ці люди будуть узгоджуватися Росією, яка їх контролює, затверджуватися російськими кураторами. І Росія таким чином хоче отримати свою «частину акцій» в умовному «акціонерному товаристві» під назвою Україна.

Вони розраховують «не києм, то палицею» взяти змором, шантажувати війною. Адже що вони роблять зараз? Вони кажуть «Давайте-давайте, укладемо перемир’я», потім «бабах» — знову починають обстріл, гинуть українські військові (як було нещодавно — одразу чотирьох людей вбили). Тобто вони використовують ці окуповані території як зброю тортур. І, на жаль, я не бачу виходу з цієї ситуації.

Нам просто потрібно чекати, коли, можливо, зміниться влада в Кремлі і прийде якийсь менш божевільний правитель. Видно, що в Росії сидить типовий божевільний диктатор, який вже зажерся від своєї безкарності, від всевладдя. І я боюся, що якогось адекватного діалогу з цією людиною вже не буде, і нам залишається тільки, ймовірно, чекати ще якийсь час, поки він піде.

Як Україна повинна готуватися до деокупації Донбасу?

Безумовно, ми повинні мати якісь виразні плани щодо деокупації та реінтеграції цих територій, оскільки це наші території. Ми однозначно повинні бути готові до того, що вони можуть повернутися, будуть повернуті.

Я думаю, що рано чи пізно ми прийдемо до такої ситуації, коли перед Україною постане виклик — забрати їх назад. Тобто назад прийти, зайти, ввести свої війська і офіційні органи влади на Донбас, інтегрувати його назад у правове поле.

І я не впевнений, по-перше, що ми до цього готові. По-друге, це потребуватиме колосальних витрат. Насправді ні про яку прибутковість Донбасу не йдеться. Тобто Україні доведеться його відновлювати, вкладати колосальні кошти, цей регіон буде хронічно збитковим, я думаю, ще на багато десятків років після всього, що сталося.

Тому однозначно потрібно бути до цього готовим, розробляти план, мати його в шухляді стола. І найголовніше — він потрібен для переговорів, щоб ми могли міжнародній спільноті показати, що у нас є якась виразна стратегія, що ми збираємося зробити «те» і «це», нам є що запропонувати, нам є що реалізувати.

І в принципі зараз все зводиться до того, що обидві сторони одна одну звинувачують у тому, що «Мінськ» не виконується, і тому змушена і російська, і українська сторона виконувати Мінські угоди, і кожна країна прагне їх підтримувати, щоб її не звинуватили, що саме вона є порушником.

Пряма мова Дениса Казанського була незначно відредагована заради стилістичної цілісності матеріалу