«Продам вам інсайд незадорого». Інтерв'ю з Дмитром Гордоном — про Комаровського-президента, Януковича-тамаду та помилки Зеленського

— Він не має зауважень до вас? Ви його вже критикували. Можете, наприклад, поговорити з ним про «вагнерівців»?

— Я можу поговорити з ним на будь-яку тему. Володимир Олександрович чудово знає, що я незалежна людина, я не маю жодних політичних амбіцій. Я звик говорити завжди те, що думаю, незважаючи на обличчя. Тим більше, у нас є історія довірчих стосунків, і вона дуже довга. Тому те, що я ні від кого не залежу, нікому не кланяюся, я заможна людина (легально) і маю свою точку зору, дає мені змогу говорити будь-якій людині в очі те, що я думаю про неї або її вчинки.

— Складається враження, що ви симпатизуєте Зеленському, але водночас критикуєте його, закликаєте не йти на другий термін. Яким є ваше ставлення до Зеленського?

— Я симпатизую Володимиру Олександровичу Зеленському як людині, він добре вихований. Я вважаю, що він не повинен йти вдруге у президенти, бо він давав обіцянки, що він іде на один термін. У моєму розумінні все, що пообіцяв, ти маєш виконувати. Тому я виключаю [можливість], щоб він йшов на другий термін. Я впевнений, що він не піде на нього.

— Чому він дослухатиметься?

— Я не кажу про те, що він дослухатиметься, а про те, що як людина, яку добре виховали, він повинен виконувати свої обіцянки, і він їх виконає. Я впевнений в цьому. Крім того, є ціла низка моментів, які мені не подобаються в діяльності президента Зеленського. Про це я говорю вголос і йому також. Зокрема, тиск на свободу слова, на пресу, на журналістів.

Він спитав у мене: «Я на тебе теж тисну?» Я сказав, що законопроєкт про дезінформацію, поданий до Верховної Ради, абсолютно потворний, огидний, розхристаний. Також законопроєкт про медіа та закон про олігархів, у якому немає боротьби з олігархами, а є лише боротьба з медіа, які належать олігархам. Це тиск на свободу слова та на мене зокрема.

— Зараз ви співпрацюєте з телеканалом Україна 24, який належить Рінату Ахметову. Бізнесмен, найімовірніше, потрапить до реєстру олігархів. На яких умовах ви співпрацюєте з цим телеканалом?

— Я не працював ніколи на жодному з каналів і продовжую не працювати на жодному з каналів сьогодні. За вашою логікою, я співпрацюю сьогодні з Томашем Фіалою, бо перебуваю у вашому ефірі; з Ігорем Коломойським, бо я постійно приходжу на канал 1+1; із Віктором Пінчуком, бо я приходжу на канал ICTV.

— На телеканалі Україна 24 ви з’являєтеся тричі на тиждень.

— Я щовівторка приходжу на канал Україна 24 до Василя Голованова, якого вважаю своїм другом. Дуже поважаю цього журналіста і приходив до нього завжди, де б він не працював. І я завжди приходив до моїх друзів Анни Степанець та Володимира Полуєва, коли вони працювали на каналі 112 Україна, поки його не купив Медведчук. Тоді я оголосив бойкот цьому каналу і більше там не з’являвся. Сьогодні і Ганна Степанець, і Володимир Полуєв працюють на каналі Україна 24, я ходжу до них із задоволенням.

Люблю колег, у яких я можу висловити свою точку зору щодо того чи іншого питання.

Три місяці мене запрошував мій товариш Тигран Мартиросян, а я відмовлявся. Не тому, що я не поважаю Тиграна Мартиросяна, а тому, що мене не має бути багато на каналах. Я вважаю, що людей не має почати нудити від того чи іншого персонажа, зокрема від мене.

— Ви отримуєте гроші від каналу Україна 24?

— Я не веду своїх програм на жодному з каналів. І я не беру гроші на жодному з каналів. Будь-якому каналу можу сам платити — маю грошей достатньо для цього. Я розвиваю свої два youtube-канали, на яких 3,7 млн фоловерів. Програми набирають мільйони переглядів. Тому мені вигідно, щоб мене було менше на телеканалах.

Мене підводить моя доброта, коли справа стосується друзів. Я відмовляюся, вони кажуть: «Дімо, ну, недобре. Скільки можна відмовлятись?» І я йду. Ми з вами скільки переносили зустріч? Мабуть, кілька тижнів?

— Думаю, що місяців.

— Місяців. Я собі сказав: «Я повинен піти до Крістіни, тому що вона обстоює свободу слова, у моєму розумінні». Переносив [зустріч] не від неповаги, а тому, що просто не було часу. У мене буває вісім інтерв'ю на тиждень.

— Ви аналізуєте політичні події, але в політику не плануєте йти. Втім, складається таке враження, що хочете впливати на політику. Яку мету ви маєте?

— У політику я не йду, повторюю це. Я вже давно в ній, і ви в ній, бо преса, журналісти — це четверта влада. Ми давно у політиці, можемо не лукавити. Я не збираюся обіймати посади, обиратися кудись. Я хочу, щоб навколо мене було більше заможних людей, щоби українці були щасливі. І чим більше людей навколо мене будуть щасливі, тим щасливішим буду я.

— Своїми заявами ви хочете змусити владу вчинити якісь дії?

— Я реально впливаю на багато процесів. Наприклад, вважаю, що сьогодні, щоб уникнути колапсу в медицині та економіці, людям необхідно вакцинуватися. І я свідомо повторюю: «Вакцинуйтесь або помрете».

Якщо я бачу якісь речі, з якими не згоден, говорю про це вголос. Мені не подобається, що сьогодні в Україні намагаються зґвалтувати свободу слова. Мені не подобається, що знову витягли цей замшілий законопроєкт про медіа, який збираються в січні ухвалювати! Відповідно до закону, youtube-канали та сайти можуть закривати за день рішенням РНБО. З іншого боку, якісь речі мені подобаються, і я теж про це говорю.

— Ви знаєте майже всіх найвпливовіших людей в Україні. Як давно ви знайомі з Ахметовим?

— Я знайомий з Рінатом Ахметовим із 1999 року. Ми познайомились у Донецьку на дні народження Йосипа Кобзона. З Йосипом Давидовичем мене пов’язували десятиліття дружби. З ним я дуже сперечався останніми роками через його позицію щодо України, розуміючи, що це вже не він, це говорить за нього його хвороба, з якою він 11 років боровся. Я завжди приїжджав на дні народження, він завжди приїжджав на мої дні народження.

1999 року Кобзон був із фестивалем у Донецьку, він мене запросив. Було осіб 20 тоді у ресторані. Серед них був і Рінат Леонідович Ахметов, а тамадою був Віктор Федорович Янукович, тоді губернатор Донецької області.

— А зараз ви з Ахметовим часто спілкуєтеся?

— Ні, не часто. Наскільки я знаю, часто він ні з ким не спілкується. Але я можу йому зателефонувати та обмінятися думками з будь-яких питань.

Я можу зателефонувати будь-якій людині в нашій країні, починаючи від колишніх президентів. Не приховую, що з Леонідом Даниловичем Кучмою іноді двічі на тиждень спілкуюся. Можу зателефонувати і Коломойському, і Пінчуку, і Льовочкіну, і Ахметову, і багатьом іншим. Це не секрет. Це, на мою думку, нормальна історія.

— Якщо аналізувати ефір телеканалу Україна 24, то складається враження, що формується певний пул політиків, які в опозиції до Зеленського. Це колишній речник парламенту Дмитро Разумков, лідер Батьківщини Юлія Тимошенко, ваш друг і лідер партії Сила та честь Ігор Смешко, колишні прем'єр-міністри Володимир Гройсман та Арсеній Яценюк, нещодавно додався колишній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Яка причина конфлікту між Ахметовим та Зеленським?

— А між Ахметовим та Зеленським є конфлікт? Мені не відомо нічого щодо конфлікту Ахметова та Зеленського. Це перше. Друге. Канал Україна 24 сьогодні є лідером мовлення, тож природно, що на нього йдуть люди виступати.

Щодо політиків, яких ви назвали. Так, вони усі в опозиції. Але це природно, бо коли є інша думка, то це завжди опозиція.

Повірте мені на слово, на якому каналі я не виступав би всі ці роки, ніколи ніхто не казав мені, що я повинен говорити, а чого повинен не говорити.

Коли [народний депутат від ОПЗЖ Віктор] Медведчук купив канал 112-Україна, я сказав на цьому каналі, що це ворог України, знаючи, що мене завтра можуть відключити від мовлення. І йому треба віддати належне: він цього не зробив, виявився розумнішим. Я сам пішов.

Чому мене кличуть на канал Україна 24 чи на 1+1? Можете дізнатися у будь-якого теленачальника України: вищого рейтингу, ніж у мене, немає ні в кого. Тому мене й кличуть.

Щодо Авакова. Він справді назвав сім прізвищ. Там ще Ляшко.

— Не Віктор, Олег — лідер Радикальної партії, колишній народний депутат.

— Так. Він назвав людей, які мені видаються дуже розумними, підготовленими, грамотними та патріотичними стосовно нашої країни. Чи можуть вони об'єднатися? Важко сказати, бо нічого собі, які прізвища: кожен із них лідер. І коли мені кажуть, що вони можуть об'єднатися проти Зеленського, я одразу говорю: «Це, напевно, круто, але назвіть мені, хто номер один?» Як сім осіб такого калібру виберуть когось першим номером — це найголовніше для мене питання.

— Важко зрозуміти, навіщо цих людей намагаються об'єднати. Ці люди вже всі програли чи мають антирейтинг.

— Важко про це сказати. Мені всі ці люди дуже цікаві. Кожен із них підготовлений, розумний, потужний політик.

Щодо [рейтингів], я вам наведу хрестоматійний приклад — Петро Олексійович Порошенко. Після пресконференції у 2005 році шанованого та улюбленого мого покійного друга [політика] Олександра Зінченка, на якій він назвав Порошенка корупціонером, рейтинг Порошенка впав так, що з цього рейтингу ніхто ніколи не піднімається. І ніколи Порошенка більше не розглядали як людину, яка може обійняти якусь високу посаду. Після Революції Гідності Порошенко мріяв стати мером Києва — це була межа його бажань. А став президентом та п’ять років керував країною. Тому все залежить від історичного моменту.

— Зеленський поставив тренд на нових політиків, нові обличчя. Чи зберігається цей тренд досі? Ви взяли інтерв'ю у лікаря Євгена Комаровського, який зараз має все те, що було у Зеленського в 2019 році: стовідсоткова впізнаваність і відсутність політичного досвіду. Чи може Комаровський піти у президенти?

— Продам вам інсайд незадорого. Влітку чи навесні 2018 року я вмовляв лікаря Комаровського йти у президенти.

— До Зеленського?

— Так. Я розумів, що президентом України має стати не Порошенко, бо Порошенко — це смерть і загибель для країни. Це жадібність, нахабство, цинізм та дружба з Путіним. При чому однією рукою ми дружимо з Путіним, а іншою рукою ми кричимо «армія, мова, віра». Це мене просто рвало на частини. Тому першим, з ким я говорив про президентство, був лікар Комаровський. Ми тричі зустрічалися у мене вдома і вели предметні розмови на цю тему. Лікар мені підтвердив у інтерв'ю, що вийшло вчора: «Якщо про мене чи про мою родину напишуть якісь гидоти, я не витримаю — відразу піду». Будучи ціннісною людиною, патріотом України, лікар не боєць у плані нападок на нього. Тому в президенти лікар не піде, хоч міг би виграти вибори.

— Які нові особи можуть скласти конкуренцію Зеленському на наступних президентських виборах?

— Ми з вами обов’язково побачимо ці нові обличчя, я абсолютно впевнений у цьому. Просто ще не час. Для мене однозначно, що Володимир Зеленський не буде президентом. Я порівнюю його мимоволі з [третім президентом] Віктором Ющенком — надії божевільні, зашкалювальні. Коли Віктор Андрійович прийшов, я думав: «Ось воно — нове життя. Ось тепер все!» А пішли знову корупція, ці Порошенки, ці «любі друзі», які втопили Ющенка та наші надії.

— Головна помилка Зеленського — це його оточення?

— Головна помилка Володимира Олександровича в тому, що за два з половиною роки він не знайшов сили здійснити реформи. Ми маємо імітацію реформ.

І він не відповідає на запитання. Я питаю постійно через засоби масової інформації та особисто: «Чому навколо нього стільки ідіотів, які ганьблять його та опускають рейтинг партії?» Чому [керівник Офісу простих рішень та результатів Міхеіл] Саакашвілі говорить про те, що крадуть щороку з держбюджету 37 мільярдів доларів, а Блінкін говорить про 40 мільярдів? По-перше, якщо це не так, скажіть: «Блінкін і Саакашвілі негідники, вони брешуть». А якщо вони мають рацію, скажіть, хто краде? Чи крадете ви, чи краде хтось інший, а ви кришуєте. Ніхто не відповідає на ці запитання, а президент має на них відповідати, зобов’язаний. Ми його на наші податки зробили президентом. Ми йому і всій владі платимо.

— П'ятий президент Петро Порошенко звернувся з позовом до суду. Відповідач — ви, бо звинувачували його у здачі Маріуполя. На якій підставі ви зробили це твердження?

— Ідуть попередні засідання. Під час суду суспільство дізнається, на якій підставі я це зробив. Петро Олексійович, я вважаю, абсолютно цинічна, дволика людина, брехун, жадібний. Він людина із поєднанням таких якостей, про які будь-який батько має говорити своїм дітям: «Не будьте таким, як він». Я це покажу та розповім. Усі побачать, що людина, яка розповідала про «армію, мову, віру» і кричала «Прощавай, немита Росіє!», робила у Росії, як він домовлявся з російським керівництвом.

— Ви не вважаєте, що ваші інтерв'ю у форматі «теплої ванни» з українськими політиками призвели до того, що вони не готові до гострих розмов?

— Моє завдання показати людей. Я собі таку мету намітив: хочу зафіксувати час, показати людей. Щоб люди розкрилися, їх треба психологічно до цього готувати. Це не так. Це мистецтво. Кожен має свої прийоми. Це психотерапія, це шаманство, іноді гіпноз. Я з повагою ставлюся до всіх, хто працює в жанрі журналістики та досягає успіхів. Але є об'єктивні показники: кількість фоловерів у YouTube, Instagram, Facebook і кількість переглядів. Коли твої інтерв'ю дивляться 10, 13, 26 мільйонів осіб, ти розумієш, що, мабуть, щось робиш правильно. Хоча я до себе ставлюся з великою часткою іронії. Я не вважаю себе істиною в останній інстанції. Я не категоричний, а відкритий до аргументів, отримання іншої інформації. Можу змінювати свою думку залежно від інформації, яку я отримую. І я з великою повагою ставлюся до колег, які працюють у цьому ж жанрі.