Як ми бачимо, вся ця історія, що відбувається в Курській області, де Росія не може стримати українського наступу, і на Донбасі, де, навпаки, українці дають росіянам дедалі серйознішу відсіч, і через що їхній наступ поступово зупиняється, і ціла низка невдач російської армії на фронті призвела до того, що Володимир Путін був змушений вирушити в гості до Рамзана Кадирова.
Востаннє він був у Чечні 2011 року, коли в Росії був дуже потужний рух опозиції. Тоді ще жив Олексій Навальний, жив Борис Нємцов, і опозиція влаштовувала дуже серйозні мітинги і протести в Москві. Тоді Путін терміново поїхав до Кадирова заручитися його підтримкою, щоб у разі чого, кадирівці прийшли на допомогу і врятували Путіна від Навального, від хіпстерів московських. Це, як ми знаємо, не знадобилося. Російський опозиційний рух було придушено, але Путін тоді добряче налякався. Зараз Путін знову налякався і знову приїхав по допомогу до Кадирова. Що він хотів від Кадирова?
Звісно, він приїхав не дарувати Коран і не радіти тому, що на честь нього Путіна назвали мікрорайон у Грозному. Тим більше, мікрорайон ще не побудований. Тобто, якщо вже Путін намалювався в Чечні, отже, справа дуже серйозна.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Без дуже серйозної справи, без суперважливої якоїсь місії він у Чечню не їздить, тому що він прекрасно розуміє, що там величезна кількість людей із великим задоволенням Путіна пристрелили б. Тому без крайньої потреби він там не з’являється. Тобто, з’явилася крайня потреба. Що ж це за потреба така? Я впевнений відсотків на 99, що Путін їхав за військами. Путіну зараз дуже потрібні, за оцінками Wall Street Journal, 20 тисяч військовослужбовців для того, щоб зупинити український наступ у Курській області. Як бачимо, сенсу від строковиків ніякого немає, тому йому потрібно 20 тисяч добре підготовлених бійців. 5 тисяч він начебто перекинув туди з Донбасу, але йому десь треба взяти ще 15. Інакше український наступ у Курській області не буде зупинено, і українська армія зможе взяти під свій контроль ту саму Курську атомну електростанцію. Для Путіна це неприйнятний варіант, йому звідки завгодно потрібно викопати 15 тисяч осіб, добре озброєних, добре підготовлених. Кадирівська армія це 30−35 тисяч.
Без суперважливої місії Путін у Чечню не їздить
До речі, тут важливо зробити уточнення, це не полк Ахмат, який зараз десь воює або робить вигляд, що воює на фронтах української війни. Ні, це інший підрозділ. Ахмат — це парасольковий бренд, під яким багато чого зібралося. Там є і якісь частини повністю з росіян, лише тільки з чеченськими офіцерами, є і якісь допоміжні підрозділи, є Росгвардія, є армійські підрозділи, і все це називається Ахмат. Ми говоримо зараз про той Ахмат, який формально належить до Росгвардії і є особистою гвардією Рамзана Кадирова. Він складається з етнічних чеченців і перебуває, головним чином, у Грозному, тільки, по-моєму, три тисячі живе в Москві в президент-готелі. Вони якраз там живуть на випадок якоїсь революції, якогось перевороту, щоб допомогти Путіну в цій ситуації.
Але головним чином ці корінні, що називається, кадирівці, найголовніші, найпривілейованіші в Чечні. Вони в Чечні неспроста, тому що Кадиров розуміє, що в такому непростому суспільстві, в якому він існує і значною мірою автором якого він є, поважають, цінують і готові слухатися тільки людину, яка володіє дуже великою силою і не соромиться цю силу застосовувати. Тому йому потрібні ці 35 тисяч людей усередині Чечні для того, щоб щосекунди він міг підтверджувати всім навколо — я сильний і зі мною краще не зв’язуватися. Тому що, якщо він буде не сильний, з ним обов’язково зв’язуватися будуть. Але є проблеми.
Ці хлопці, хоча й мають страхітливий вигляд — накачані, бородаті, переперев’язані кулеметними стрічками — це ж не військові. Це, по суті справи, армія каральна, призначена для придушення повстань, для того, щоб знищувати якусь опозицію, але не воювати проти добре озброєної армії іншої держави. Це опричні війська, це не армія. У них немає танків, у них немає артилерії, вони вміють стріляти з кулемета і знімати красиві тік-токи, але водночас сидіти в окопах, умовно кажучи, йти в атаку — ось такого вони не вміють, не навчені. Для боротьби з умовним Навальним і з його хіпстерами такі люди дуже добре годяться, а ось для боротьби з реальною армією ні, вони не зможуть протистояти їй. Бойового досвіду, до речі, у них теж немає, тому що за часів чеченських воєн середини 1990-х вони не народилися в масі своїй.
Тобто, ось ці 35 тисяч, це як, умовно кажучи, ядерна ракета. Це засіб залякування, а не засіб ведення війни. Вони мають бути, щоб усі боялися, але воювати ними ніхто особливо не збирається, тому що, якщо ти почнеш ними воювати, ще невідомо, чим усе скінчиться, можна просто розтринькати це все багатство в один момент і залишитися ні з чим. І тому я не впевнений, що Кадиров із такою легкою душею віддасть Путіну хоч 15−20 тисяч своїх цих головорізів. Річ у тім, що Кадиров переживає досить складний період у своєму житті. Йому не можна підривати свій авторитет втратами, які будуть неминучими на фронті.
Чому ці втрати можуть бути досить великими? Тому що українська армія — це армія, яка добре вміє воювати, і нікого спуску чеченцям не даватиме. Тому для Кадирова страшнувато туди відправляти своїх людей. Він розуміє, що якщо підуть труни з Курської області в Чечню, то його авторитет у Чечні дуже швидко почне падати. Адже його суспільний договір, укладений із чеченським народом, не передбачає смерті молодих чеченців за інтереси Російської Федерації. Ніяк цього бути не повинно. Тому він не може допустити масової загибелі молодих чеченців десь далеко на війні з Україною, проти якої взагалі чеченці, як народ, нічого проти не мають.
Які складні моменти в Кадирова? Перший момент — це його здоров’я. Йому, мабуть, зробили трансплантацію нирки, і він став почуватися явно краще, ніж ще торік, але все одно немає гарантії, що він довго проживе, враховуючи його спосіб життя. І він може померти в будь-який момент, або йому можуть допомогти померти, бог його знає, як складеться доля його, але в цей момент він має бути впевнений, що його армія вірна йому на 100%. Ось ці 35 тисяч головорізів вони вірні йому і його родині. 100%, що вони будуть слухатися його сина. І ось якщо така армія в момент його Кадирова загибелі-смерті буде незадоволена ним, і знайдеться у неї новий командир, і він усю сім'ю Кадирова відправить на ковбасу. Рамзан Кадиров хотів би, щоб його сім'я правила Чечнею і після його смерті, тому він не може ризикувати вірністю своєї армії, відправляючи її на бій у Курську область. Це перший момент.
Другий момент, це цілком імовірне падіння Володимира Путіна. Ми з вами розуміємо прекрасно, та й у Росії багато хто розуміє, що зараз Володимир Путін ходить по дуже тонкій кризі. Одна або дві якихось події в стилі чорного лебедя і весь його режим може зруйнуватися, розвалитися. Так, він зараз виглядає дуже міцним, але ми розуміємо, що ресурси проїдаються, нових ресурсів брати ніде і все це в якийсь момент може накритися мідним тазом. Тому, по-перше, дуже важливо, щоб у той момент, коли відбудеться якась зміна влади, можливо, якась змова, Кадиров мав можливість зберегти свою владу, щонайменше, у Чечні або на Кавказі. І, можливо, навіть розширити цю владу, можливо, зробити якусь незалежну державу. Для цього йому знову ж таки потрібна армія. Навіть для того, щоб узяти шматок влади хоча б у Москві. Тому що, знаєте, якщо режим Путіна впаде, почнеться якась анархія, то за часів анархії головний ресурс — це сила, тобто озброєні люди, і готовність цю силу застосовувати.
Якщо в Кадирова буде добре озброєна, відмобілізована, лояльна армія в цей момент, коли в Москві почнеться якась заваруха, то він із великою ймовірністю зможе залізти на самий верх. Тому що, якщо в тебе є армія, якщо ти не боїшся цю армію застосовувати проти якихось чиновників. Узяти, наприклад, Білоусова, міністра оборони. Насилу можу собі уявити ситуацію, за якої Білоусов відрізає голову Кадирову, а ось навпаки — це взагалі елементарно. Тому, навіть не важливо, якщо у тебе багато військ, це тебе не врятує. Головне, це воля ці війська застосовувати, готовність ці війська застосовувати. У Кадирова, загалом, є і війська, є і воля, але військ має бути все одно немало, їх має бути хоча б середня кількість. Ось ці 35 тисяч йому на випадок розвалу влади в Росії дуже-дуже будуть потрібні.
Тобто, ви розумієте, що в обох випадках — і у випадках смерті самого Кадирова, і у випадках якихось неприємностей з Путіним, потрібна буде повністю готова і вірна армія, а не недогризки армії, які можуть залишитися після боїв проти збройних сил України в Курську. І потрібно ще, щоб населення було в Чечні вірним. Ну, і тому, я думаю, що вкрай малоймовірно, що Кадиров відправлять у Курськ область свої війська. Може, звичайно, і відправлять, але я щось сумніваюся в цьому. Дійсно, Кадиров, звичайно, крутий тим, у Чечні, що він поставив себе вище за Російську Федерацію, що Російська Федерація йому платить данину, а не навпаки. І він своїм людям дає можливість робити в Росії все, що вони захочуть. Але воювати за Росію, тим більше, помирати за Росію, ні. Його контракт із Чечнею не передбачає такої опції.
До речі, він так уже робив, дотримувався цього контракту, коли в Росії оголосили у 2022 році часткову мобілізацію. Кадиров сказав, що чеченці цій мобілізації не підлягають, просто через те, за його словами, що чеченців і так дуже багато на фронті. Тому нових він не дозволить забирати на фронт. І в результаті мобілізація пройшла скрізь у Росії, крім Чечні. З усього цього я не впевнений, що Кадиров надасть Володимиру Путіну своїх головорізів, незважаючи на те, що Путін дуже просить його це зробити.
Більше слухайте у відеоблозі Івана Яковини на Radio NV