За роки незалежності Україні двічі пощастило пережити сплески економічного зростання - в середині 90-х і 00-х. Саме пощастило, так як ні один з цих сплесків не можна назвати результатом втілення продуманої державної стратегії.
У 1997-му надлишок ліквідності на розвинених ринках хлинув в країну, сподіваючись на чесну приватизацію. Приплив тривав недовго, розбившись об неприступні скелі української олігархії епохи президента Кучми.
В 00-х епоха глобального економічного підйому збіглася з Помаранчевою революцією. Грошей у світі було так багато, а віра в постреволюційну Україну настільки сильна, що навіть Ющенко і «любі друзі» не змогли відлякати інвесторів. Щаслива комбінація глобального зростання і оптимістичних очікувань, пов'язаних з Україною, стала для країни формулою економічного щастя. Недоступна в радянські часи мрія – «Машина, Дача, Дублянка» - перетворилася в реальність. Що держава, що громадяни, які щедро кредитуються іноземними банками, гуляли на широку ногу. Але в цій формулі щастя, як і раніше, була відсутня важлива складова – реформи! Кінцевий результат був передбачуваним і цілком закономірним. Варто було світовій економіці сповільнитися, в 2008 році, як для України це обернулося катастрофою.
Чого Україні чекати зараз? Чи складеться знову магічна комбінація з глобального зростання і оптимістичних очікувань?
На жаль, незважаючи на всі спроби розвинених країн оживити ситуацію перспективи глобальної економіки виглядають скромно. Згідно з прогнозами МВФ і Світового банку, економічне зростання в світі сповільнюється. Порівняно з липнем глобальний прогноз МВФ на 2016 рік скорочено з 3.8% до 3.6%. Основні причини: тривале падіння сировинних ринків, уповільнення зростання в Китаї та збільшення вартості фінансування, пов'язане з посиленням долара і очікуваним підвищенням процентної ставки у США. На думку МВФ, ці фактори матимуть значний негативний вплив на економіки, що розвиваються, де зниження темпів зростання відбувається вже п'ятий рік поспіль. Розраховувати на те, що в найближчі роки нам знову посміхнеться удача і перепадуть крихти з чужого багатого столу, як це двічі траплялося в попередні десятиліття, думаю, не варто.
Падіння цін на сировину та охолодження попиту на український експорт змушує Україну все більше покладатися на внутрішній ринок і власні ресурси. Малий і середній бізнес повинні стати головною рушійною силою економічного зростання. У свою чергу, такий підхід ставить перед нинішньою владою нетривіальні завдання. Замість схем має з'явитися підприємництво, замість розкрадання бюджету – створення вартості, замість контрабанди – конкурентоспроможний несировинний експорт. Список необхідних реформ, включаючи судову, податкову та інші, всім давно відомий і немає сенсу їх знову перераховувати. Питання, швидше, в іншому: а чи хоче влада взагалі щось реформувати та чи під силу їй справжні реформи?!
Нетривіальні завдання вимагають нетривіальних підходів! Колись Вільгельм Завойовник наказав спалити кораблі, на яких його військо прибуло підкорювати Англію. Відрізавши вихід до відступу, і залишившись перед простим вибором – перемога або смерть, він переміг. Напевно, і нашим лідерам пора спалити мости, що зв'язують їх з численною армією прокурорів, суддів, олігархів та інших символів минулої епохи, абсолютно не зацікавлених у жодних реформах? На тлі глобальних економічних проблем і значно деградованих за останні півтора року очікувань, влада поставила себе перед вибором: «Рішучі реформи або економічна смерть!».
Хочеться вірити, що вибір влади впаде, все ж таки, на реформи. І місце в історії ця влада займе ближче до Вільгельму, ніж до «ростовського біженця»?!
Особисті фінанси з Іваном Компаном – по вівторках
Читайте тематичні колонки на НВ:
Сьогодні у світі з Іваном Яковиною - щодня
Момент в історії з Олександром Пасховером – по понеділках
Особисті фінанси з Іваном Компаном – по вівторках
Країна з Христиною Бердинських - по середах
Тиждень по-діловому з Сергієм Фурсою – по п'ятницях
Більше точок зору тут