«Муляж міни у класі — це червона лінія». Як навчити мінної безпеки дітей різного віку і яких помилок варто уникати — інтерв'ю NV

Про важливість навчання дітей мінної безпеки в інтерв'ю Video NV розповіда Світлана Кісельова, фахівчиня із соціальних і поведінкових змін в Дитячому фонді ООН ЮНІСЕФ в Україні.

«Наше дослідження показує, що саме хлопці-підлітки 14−17 років демонструють найбільш небезпечну поведінку. На неї впливають і комп’ютерні ігри, які стирають відчуття небезпеки. Тому що в комп’ютерній грі ти завжди можеш поновити своє життя, навіть якщо ти зайшов на мінне поле. А в реальності - ні», — нагадує Кісельова.

NV публікує поради фахівчині ЮНІСЕФ щодо того, як говорити з дітьми про мінну безпеку, прямою мовою.

***

— Мене звати Світлана Кісельова, я фахівчиня секції соціальних і поведінкових змін в ЮНІСЕФ, і саме наша команда допомагає формувати культуру безпеки дітей в Україні і навчати правилам мінної безпеки, яка зараз стала дуже актуальна.

У чому різниця мінної безпеки для дітей і дорослих?

Наразі більше ніж 25% території України потенційно забруднена мінами і вибухонебезпечними предметами. Тобто можна сказати, що кожен четвертий крок, який робить людина в Україні, може потенційно бути смертельним або завдати величезної шкоди здоров’ю. І якщо дорослі розуміють причинно-наслідкові зв’язки, вони розуміють, що якщо я піду на заміновану територію або торкнуся цього небезпечного предмета, що може статися, то в дітей до досить пізнього віку ця здатність ще не сформована. Тому для дорослих ми пояснюємо раціонально. А з дітьми потрібно працювати комплексно, щоб вони розуміли правила і навчалися їм так, як вони зростають. Тобто ми даємо їм відповідно до віку різний рівень складності, різний рівень деталізації, залучаємо їх в гру для того, щоб вони запам’ятали ці правила і практикували.

Важливість знань з мінної безпеки

Зважаючи на те, що 25% території потенційно забруднена, ми будемо розміновувати її десятки років. Наприклад, у Хорватії досі триває розмінування, хоча [з часів війни в 90-х роках минуло] вже понад 30 років. Тобто ця тема буде такою ж обов’язковою, і вона вже є обов’язковою, так само як пожежна безпека, або безпека на воді, правила дорожнього руху. Зараз у всіх наших безпекових темах буде обов’язкова мінна безпека, тому що ця тема, на жаль, ще не скоро стане для нас неактуальною.

Як дітей навчають мінної безпеки

ЮНІСЕФ загалом вже багато років працює з темою мінної безпеки і навчає дітей в тих країнах, які забруднені ВНП, правилам мінної безпеки. Ми працюємо і в Афганістані, і в Сирії, в Камбоджі і в інших країнах, де відбуваються конфлікти, і де є замінування.

В Україні ми працюємо з 2016 року, і якщо спочатку це була Донецька і Луганська області, то з початку 2022-го року ми масштабувалися до всієї країни. І тут нашими надійними партнерами в тому, щоб навчати кожну дитину правилам, є Державна служба надзвичайних ситуацій, і, звичайно, освітяни та Міністерство освіти і науки.

Ми працюємо з дітьми комплексно. Тобто це не тільки про те, що потрібно дитині дати один урок, що ми один раз її навчили — і забули. Ми використовуємо соціоекологічну модель, в якій ми працюємо з кожним рівнем: це сама дитина і контент, і правила, уроки, заняття, які ми надаємо безпосередньо цій дитині. Потім це родина і її друзі - тобто батьки, наприклад, і друзі, які можуть їй розповісти про ці правила, поговорити з нею і розказати, чому важливо їх дотримуватися. Потім це рівень громади, послуг і сервісів. Саме тут виступає ДСНС, освітяни в закладах освіти, куди дитина ходить і навчається, де вона може зіштовхнутися з певною інформацією. І потім вже рівень державний — це національні кампанії комунікаційні, і також правила, певні політики, які потрібно розвивати, зважаючи на актуалізацію проблеми.

Наприклад, зараз ми працюємо над розробкою нового стандарту змінної просвіти, для того, щоб всі, хто хоче викладати дітям це, або дорослим, дотримувалися однакових правил. Тому що міжнародні стандарти вже давно вироблені, в Україні їх потрібно контекстуалізувати й оновити, зважаючи на те, що в нас, наприклад, високий рівень диджиталізації, і небезпека є на дуже великій території. Саме тому ми з ДСНС працюємо від цього рівня дитини — в школах, в молодіжних центрах, наприклад, в будь-яких інших центрах, де можна зустрітися з дітьми, з їхніми батьками. І так само на рівні країни, з національними кампаніями, з різними активаціями, які допомагають тримати тему на порядку денному, щоб це не зникало і не було відчуття, ніби цієї проблеми більше не існує.

Як проходить навчання з мінної безпеки дітей

Для всіх, хто навчає дітей, ми допомогли розробити комплексні матеріали відповідно до віку — для молодшої шкільної категорії, для дошкільнят, для середньої і старшої школи. І ми бачимо на основі наших міжнародних практик і досвіду з інших країн, що саме формат навчання через гру, або edutainment, найкраще працює для того, щоб навчити дітей правил.

Ми в темі мінної безпеки не можемо робити інтерактиви, коли біжимо на поле і там щось шукаємо. Тому ми повинні саме в наших освітніх матеріалах дотримуватися цього принципу. Наприклад, ми розробляємо для дітей молодшої категорії якісь [навчання] в форматі казок, або в форматі коміксів, мультфільми — з різними правилами, які показують їхні улюблені герої, і вони їм можуть слідувати.

Наприклад, наша колаборація з псом Патроном, яка допомагає через улюблені мультфільми і улюблених героїв демонструвати безпечну поведінку. Тут дуже важливо, що не тільки герой промовляє, але й також демонструє безпечну поведінку. І тоді ваша дитина, маленька, яка побачила в Патрона в мультику, що не можна чіпати небезпечні предмети, незрозумілі або невідомі, вона відразу буде це і проговорювати батькам.

Ми неодноразово чули фідбек, що дитина йшла і там хтось із батьків хотів взяти якусь сумку, а вони кажуть, ні, Патрон казав, не можна цього робити, не можна чіпати невідомі предмети. Тому це через улюблених героїв, через такі формати мультфільмів або коміксів. Вже для старшої вікової категорії, звичайно, ми розробляємо для уроків і ігри, які вони можуть грати разом, і для вчителів певні складніші форми, де вони можуть і визначати певні якісь ребуси. Вже щось, що працює на асоціації - те, що не можна робити з молодшими дітьми, вже можна робити зі старшими. І так само під їхню вікову категорію пропрацьовуємо ті ж самі правила і формування такої безпечної поведінки через різні матеріали.

Червоні лінії в темі мінної просвіти

У темі мінної просвіти є червоні лінії. І перша така червона лінія — це те, що ніколи не можна показувати макети, муляжі, будь-які відпрацьовані снаряди, нічого цього не можна показувати дітям, навіть якщо це пластиковий муляж, навіть якщо це якийсь макет — не можна чіпати і не можна дозволяти дітям це чіпати.

Наше основне правило, яке ми вчимо — це не підходь, не чіпай, 101 набирай. І коли той, хто навчає дітей — це освітяни або ДСНС, або представники громадських організацій — беруть пластиковий муляж і кажуть: «Дітки, не чіпайте це ніколи», то в дитини не формується оцей логічний зв’язок: що не можна чіпати, але дорослі ж чіпають, тому і мені можна чіпати. Вони не розуміють, що це там пластикове, або воно вже не працює, неважливо.

Тобто перше і основне правило: ніколи не можна носити з собою будь-що, пластикові муляжі або приклади дітям на урок, тому що в них ніколи не сформується цей зв’язок: не підходь, не чіпай. Тобто для них це не буде очевидно, якщо ви це робили. Але як ми можемо показати, так? Як же ж ми зробимо інтерактиви? І тут важливо, що є оці чотири вектори, яких ми навчаємо дітей, як можуть виглядати вибухонебезпечні предмети. Для цього достатньо використати відео, для цього достатньо використати постери, певні картки. І ми можемо сказати, що якщо це, наприклад, метелик, він схожий до такої форми. Якщо це граната, вона схожа на таку-то форму, такого-то кольору. Тобто ми допомагаємо ідентифікувати ці речі, не чіпаючи їх, не приносячи їх у клас чи туди, де ми проводимо заняття.

Для цього достатньо відео — ми бачимо, що це працює, або той же постер. Так само ми показуємо, як вони виглядають, ми можемо показувати, де вони ховаються. Адже щоб показати, що вогонь небезпечний, ми ж не підпалюємо в класі нічого. Так само з мінами — не потрібно цей досвід для того, щоб показати, що це небезпечно.

Ми показуємо, де вони можуть ховатися, так само для цього достатньо відео, якихось постерів, плакатів, мультфільми, ми так само там показуємо, де можуть ховатися вибухонебезпечні предмети.

Третє - це обмежувальні знаки. Тому, будь ласка, можете в клас принести обмежувальний знак, червоно-білу стрічку, або теж такі трикутники з позначкою, що там міни. От обмежувальні знаки — будь ласка, приносьте, показуйте, ось так вони виглядають. Якщо ви їх бачите, то не можна заходити за ці обмежувальні знаки.

І четверте — це, звичайно, наші дії у випадку, якщо ми побачили якусь міну або інший вибухонебезпечний предмет. І це «не підходь, не чіпай, 101 набирай». І це дуже простий алгоритм, який має знати кожна дитина.

Хто з дітей в зоні високого ризику

Зараз дуже важливо працювати з групами, які є в зоні високого ризику. Наше дослідження показує, що саме хлопці-підлітки 14−17 років через багато факторів є групою, яка демонструє найбільш небезпечну поведінку. І коли з 2022-го по 2024-й [роки] ми масово працювали з усіма дітьми, то вже надалі ми будемо більше фокусуватися і працювати з тими, хто демонструє оцю небезпечну поведінку.

На це звичайно впливають багато факторів — це і гра в комп’ютерні ігри, наприклад, тому що вони стирають відчуття небезпеки. Тому що в комп’ютерній грі ти завжди можеш поновити своє життя. А якщо ти зайшов на мінне поле, і там твоя game over, то ти можеш поновити цю гру. В житті ти не можеш поновити цієї гри. Але комп’ютерні ігри дуже стирають відчуття цієї реальності і небезпеки. І тому це основний фактор, який впливає на небезпечну поведінку. Тож комп’ютерні ігри саме в категорії 14−17 років найбільш популярні з того, що ми бачимо в дослідженнях.

Далі це також дозвілля — де проводять час, з батьками чи без батьків. Наприклад, в сільській місцевості діти більше проводять часу без батьків. Якщо в місті вони під наглядом, то в сільській місцевості вони самостійно ходять по лісах, річках, по різних територіях, які дуже часто є закинутими. І в регіонах, які забруднені мінами і вибухонебезпечними предметами, ці території дуже часто є небезпечними. Тут нам потрібно працювати саме з цією категорією населення і дітей в цих регіонах, в цих місцевостях, щоб пояснювати їм правила безпеки. Тобто ми працюємо масово, включаємо це в систему, але також і таргетуємо окремі групи, які є в зоні найвищого ризику.

Кого залучають до уроків з мінної безпеки

В Україні, звичайно, діти навчаються правил мінної безпеки в дуже різних місцях, зважаючи на масштаб небезпеки. Перш за все ми бачимо, що понад 80% дітей отримують інформацію від освітян. Тобто в школі, як частину програми. Також в школу часто приходять і представники ДСНС, Національної поліції, центрів протимінної діяльності. Але також і громадські організації, які акредитовані викладати правила мінної безпеки і навчати дітей цього.

Також можуть відбуватися і заняття в якихось громадських центрах або навіть побудинкові обходи — наприклад, в сільській місцевості дуже часто і представники ДСНС, і Нацполіції, акредитовані громадські організації навчають дітей. І це те, що є в онлайн середовищі, і це є міжнародні організації, які мають цей досвід і можуть компетентно навчати дітей правил мінної безпеки, і дуже часто громадський сектор.

Тут важливо діяти за принципом «не нашкодь». І ми закликаємо всіх представників громадських організацій акредитовуватися і навчатися, як викладати мінну безпеку — попри те, що ця тема здається ніби простою. Ми дуже швидко можемо отримати різні матеріали, скласти їх і навчити. Але тут є принципи, яких варто дотримуватися, червоні лінії - розуміти, яке середовище ми створюємо для дитини, не нашкодити своїм добрим наміром. Тому і потрібно залучати саме фахівців, і так само навчати тих, хто хоче нести ці безпекові правила до дітей.

Тому ми розробили курси, де можна навчитися, як говорити з дітьми про мінну безпеку — наприклад, для освітян, де ми більше даємо технічної інформації, або для представників ДСНС та нацполіції, де ми пояснюємо, як працювати з різними віковими категоріями, як правильно створити безпечне середовище. І тут залучені фахівці, як сімейні психологи, представники, технічні експерти, так і освітяни. І так в комплексі ми формуємо ті знання, які допомагають побудувати безпечну поведінку, а не тільки розповісти і нажахати дітей.

Як проходить підготовка вчителів

Наразі освітяни можуть пройти кілька доступних курсів від міжнародних організацій. Саме ЮНІСЕФ розробляє курси, як навчати дітей мінної безпеки, і там ми покриваємо кілька векторів: які є стандарти, як працювати з різними віковими категоріями, які є доступні матеріали, і які є червоні лінії, обов’язкові правила, як навчати цій безпеці. Тому що освітянам важливо мати зрозумілі алгоритми, технічно коректну інформацію, щоб вони могли зробити цей урок. Тому в нас розроблені посібники, методички, вже готові доступні презентації для різних вікових категорій і матеріали як для індивідуальної, так і для групової роботи на заняттях.

Представники ДСНС часто бувають піротехніками, технічними фахівцями, і саме тому ми їх навчаємо, як працювати з дітьми — тому що це те, чого вони в своєму навчанні не проходили. І тут більше порад від психологів та освітян, як залучити дітей різної вікової категорії до занять. І ці формати можуть бути не тільки в межах класу або онлайн, вони можуть бути і на базі мобільного класу безпеки, який ми також розробили з ДСНС і Нацполіцією для цього. Або на базі молодіжного центру чи просто на вулиці, коли ти в селі зустрічаєш родину, ти можеш розказати ці правила. Тому це не є довгий курс, тут важливо розуміти, що є основні вектори, як побудувати безпечне середовище, і які є точно «ні» в цій темі для того, щоб дитина все ж таки вибудувала цю безпечну поведінку.

Що таке мобільні класи безпеки

Спільно з ДСНС ми, наприклад, розробили мобільні класи безпеки. Вони працюють саме в найбільш постраждалих регіонах — для того, щоб вони могли таким мобільним сетапом поїхати в село, поїхати в місто, там де діти не навчаються в школах, там де вони навчаються тільки онлайн і інтерактивно з ними провести ці заняття.

І ми бачимо вже успіх таких мобільних класів безпеки, наприклад, в Дніпропетровській області, коли ми відвідували цей клас спільно з нашими партнерами з ДСНС і Нацполіції. Вчителька молодших класів прийшла з дітьми — це, здається, був другий клас, і діти вперше зустрілися там, тобто вони вперше офлайн, всі разом зустрілися саме в мобільному класі безпеки. І там була така надзвичайна емоційна зустріч, і спочатку такий хаос трошки, тому що вони не розуміють, а як взаємодіяти разом.

Саме на базі цього мобільного класу безпеки вони вперше зустрілися. І там вони інтерактивно навчилися кільком безпековим темам, і в тому числі і мінній безпеці. Тому для нас важливо розробляти такі формати, які дають доступ кожному до навчання, і кожен може навчитися того, як поводитись безпечно, і як берегти своє життя і здоров’я.

Роль батьків у формуванні безпечної поведінки дітей

Проведене ЮНІСЕФ дослідження, яке було в цьому році, дуже чітко нам показало, наскільки важлива роль батьків в формуванні безпечної поведінки. Ми бачимо, що значно більше дітей, які говорили з батьками про мінну безпеку, мають безпечну поведінку. Тобто вони демонструють безпечну поведінку, при тому вказуючи, що говорили з батьками неодноразово про ці правила. А ті діти, які зазначали, що вони не говорили в сім'ї про правила мінної безпеки, демонструють вищий ризик оцієї небезпечної поведінки. І тут роль батьків вже так науково доведена, так. є

Тобто ми бачимо взаємозв'язок між тим, як батьки приділяють час дітям, і коли є більш довірливі стосунки з дітьми, що формується більш безпечна поведінка. Або коли про це не говорять, коли цьому не приділяють часу батьки — діти, які навіть чули про це у школі, все одно мають вищий рівень небезпечної поведінки. Тому і батькам ЮНІСЕФ допомагає, формує для них такі порадники, правила, як говорити з дітьми про мінну небезпеку і як допомогти їм навчитися цим правилам.

Міжнародний досвід навчання дітей з мінної безпеки

Працюючи в різних країнах, ЮНІСЕФ бере досвід в кожного і вибираючи найкращі практики, і також вчиться на [їхніх] важких уроках. Ми маємо досвід однієї з африканських країн, наприклад, де теж розробляли кампанію про мінну безпеку, і там створили супергероя. І цей супергерой рятував дітей від мінної небезпеки. І що зробили діти? Діти хотіли йти шукати цю небезпеку, щоб до них прийшов цей супергерой. І ми бачили вже на цьому досвіді, що так не працює.

Якщо навіть ми створюємо певних героїв (як, наприклад, в Україні є Суперкоманда проти мін, яка була ще розроблена в 2016 році для Донецької і Луганської областей) — ці супергерої ніколи не рятують тебе з небезпечної ситуації, вони є твоїми провідниками безпеки. Такі досвіди, такі кейси допомагають нам формувати більш вже усвідомлену програму і формувати ті інтервенції, які допомагають дітям формувати безпечну поведінку і не наступати на ті граблі, на які наступали інші країни.

Окрім того, що є різні формати матеріалів і принципи, за якими будувалися різні програми для дітей, важливо також, як відбувалася інституціоналізація досвіду. І тут один з кращих прикладів — це хорватський, коли вони ще на початку 90-х починали вносити цю мінну просвіту в їхні стандарти, в навчання вчителів, в шкільну програму. Коли це ставало частиною освітньої системи. Як це відбувалося, що важливо врахувати, як відбувалося навчання вчителів, як відбувалось масштабування, тому що Україна — величезна країна, в якій потрібно кожному приділити час і потрібно, щоб кожен вмів навчати дітей цим правилам безпеки. Тому ми, користуючись їхнім досвідом, їхніми правилами, розробленими певними стандартами, їх оновлюємо і додаємо контексту України, додаючи нашої специфіки, ми будуємо наші стандарти. Тому такий досвід дуже важливий для того, щоб ми не повторювали помилок, а вже напрацьовували кращі практики.

Проте я думаю, що пройшовши такий складний шлях і з 2014 року, і в усій країні з 2022 року, Україна вже сама може бути тим, хто, на жаль, може ділитися найкращими практиками і навчати інші країни в надзвичайних ситуаціях, як формувати оцю культуру безпечної поведінки серед дітей.

Чому поінформованість — ще не гарантія безпечної поведінки

Ми вже можемо зараз точно сказати на основі досліджень, що 9 із 10 дітей знають правила мінної безпеки. Вони їх отримували в школі, або через ДСНС, або за допомогою батьків, або онлайн в улюблених блогерів, або всюди одночасно, тому що ми комплексно з ними працюємо. Дослідження показують, що 97% дітей говорить про те, що вони отримували ці знання. Проте ми все ще маємо більше половини дітей, які демонструють небезпечну поведінку.

Тому проінформовані - так. Вся країна, діти зараз розуміють і знають, що міни — це небезпечно. Вони скажуть вам, будь-кому скажуть, що це небезпечно. Проте те, що вони проінформовані, не означає, що вони демонструють безпечну поведінку. На жаль, ми досі маємо випадки, коли відбувається травмування через вибухонебезпечні предмети, коли гинуть діти. Ця статистика вже падає порівняно з 2022 роком, і ми цьому дуже раді, тобто значно менше жертв, ніж було в 2022-му і в 2023-му.

Проте все ще потрібно працювати з категоріями, які наражають себе на найбільшу небезпеку, і працювати з дорослими, щоб вони демонстрували, як потрібно поводитись. Тому що не можна дитину залишити і сказати: зараз я пройду мінне поле, я тут 30 років ходив, і зараз теж пройду. Не можна так робити. Тому діти проінформовані, вони розуміють, вони, на жаль, налякані, але не всі демонструють безпечну поведінку. Тому потрібно продовжувати працювати комплексно і освітянам, і ДСНС, і Нацполіції, і батькам для того, щоб допомагати дітям формувати цю безпечну поведінку.

***

Державна служба з надзвичайних ситуацій (ДСНС) України нагадує про три найголовніших правила, яких слід дотримуватися, якщо ви виявили вибухонебезпечний або схожий на нього предмет:

❗️Стій! (не можна наближатися до підозрілого предмета або заходити в зону, позначену написом «Обережно, міни!»)

❌ Не чіпай! (не можна намагатися торкатися підозрілого предмета рукою, ногою чи іншим предметом, не можна пересувати, підіймати або знешкоджувати його)

☎️ Телефонуй 101! (слід поінформувати про небезпечну знахідку за екстреним номером 101)

Детальніше про те, що робити, якщо ви знайшли потенційно вибухонебезпечний предмет, читайте на сайті ДСНС.

За посиланнями нижче доступні додаткові поради від ДСНС та профільних фахівців щодо того, як розповісти дітям про загрозу мін та вибухонебезпечних предметів:

• онлайн-курс «Як навчати дітей мінної безпеки»
• відеоролик, який розповідає дітям про мінну безпеку
• поради від дитячого психолога про те, як говорити з дітьми про правила мінної безпеки