На днях була опублікована доповідь Державного департаменту США щодо ситуації з правами людини у нашій державі. В принципі, такі доповіді є традиційними. Бували роки, коли їх можна було просто взяти до уваги. Але цьогорічна доповідь має викликати тривогу. З Вашингтона чорним по білому пишуть: в Україні не розслідувані резонансні вбивства, правоохоронні органи порушують права людини, не покарані винні у розстрілах на Майдані, влада просякнута корупцією і так далі, і так далі.
В контексті цієї доповіді я особливо застерігаю українську владу від того, щоб вона, не дай Бог, не залишила без відповіді справи по Майдану. Розумієте, тут може спрацювати дуже небезпечна річ. Навіть за законами політології, вже на третій рік такі нерозслідувані справи починають працювати проти самих жертв вбивств. Жертви стають звинуваченими, а для тих, хто вчиняв злочин, фактично настає амністія.
Коли держава перестає виконувати свою ключову роль, вона стає співучасником насильства, беззаконня і безладуНа жаль, нашій правоохоронній системі поставлено важкий діагноз: вона бездіяльна. Там, де треба займатися захистом прав людини, розслідуванням резонансних вбивств і боротьбою з корупціонерами, силовики склали лапки. А де не треба, вони присутні. Не буде новиною, якщо я скажу, що СБУ, розвідка, прокуратура, інші безпекові та силові органи займаються політикою, втручаються у виборчий процес, незаконно стежать за неугодними політиками і журналістами.
Одночасно, у людей зростає страх за власну безпеку. Всі останні соцопитування показують, що тривога за звичайну фізичну безпеку виходить в українців на перше місце. Немає довіри до правоохоронної системи. Немає відчуття захищеності.
Коли держава перестає виконувати свою ключову роль – легітимно застосувати силу для наведення порядку, дотримання закону і встановлення справедливості, – вона стає співучасником насильства, беззаконня і безладу. Тому важкий діагноз правоохоронній системі – це одночасно діагноз державі: як інститут вона атрофувалася. Забагато там, де не має бути – замало там, де вона мусить бути присутня на повну законну силу.
Висновок тільки один – Україна потребує абсолютно іншої організації правоохоронної моделі, яка передусім працювала би на безпеку громадян. Також вважаю, що у нашому законодавстві має бути прописаний потужний механізм цивільного контролю за діяльністю правоохоронців. Тільки серйозний контроль з боку суспільства може змусити цю систему працювати.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени