Дівчина з характером

Журналістка Жанна Нємцова, яка живе в Бонні, дає жорстку оцінку російському розслідуванню вбивства свого батька, критика Кремля і опозиціонера Бориса Нємцова, пояснює, чому вона сама не збирається повертатися в Росію, а Олексія Навального називає сміливою людиною

Христина Бердинських
(Київ-Бонн-Київ)

Ж анна Нємцова, 33-річна дочка російського опозиціонера Бориса Нємцова, одного з найяскравіших політиків своєї країни і гострих критиків президента Володимира Путіна, енергійна, часом різка та категорична у висловлюваннях. Таким був і її батько, застрелений кілерами в лютому 2015-го в центрі Москви, просто навпроти Кремля.

Через кілька місяців після вбивства Жанна покинула Росію з міркувань особистої безпеки. До цього вона була телеведучою на російському каналі РБК. А тепер живе в Німеччині, в Бонні, де працює в російській редакції Deutsche Welle і веде авторську програму Нємцова. Інтерв'ю.

29 червня в історії вбивства Нємцова російське правосуддя поставило крапку: суд присяжних визнав доведеною провину колишнього офіцера батальйону Північ Заура Дадаєва, який, на думку слідства, шість разів вистрілив в опозиційного політика на Великому Москворецькому мосту, і його чотирьох співучасників. Утім, про організаторів злочину мова не йде.

Жанна Нємцова впевнена: саме організатори російським судом покарані не будуть. Тому вона намагається домогтися справедливого правосуддя в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ).

— Як просувалося розслідування вбивства вашого батька? І чи було саме розслідування?

— Розслідування та суд зазнали фіаско у встановленні організаторів, замовників та мотиву вбивства. Не мотиву виконавців, тому що він корисливий, а мотиву організаторів. На мій погляд, він політичний. Вбивство не перекваліфікували з вбивства фізичної особи на вбивство суспільно-політичного діяча. Причому покарання ж особливо не розрізняються, але важливий принцип.

— Тобто для суду це просто вбивство фізособи? Людина йшла по вулиці і її вбили?

— Так. Суддя під час процесу знімала ряд питань, які необхідно було поставити, — наприклад, був Нємцов опозиціонером чи політичним діячем?

29 червня присяжні винесли обвинувальний вердикт щодо п'ятьох виконавців вбивства мого батька — на нашу думку, вина Хамзата Бахаєва не підкріплена достатньою кількістю доказів. Однак справа залишилася нерозкритою.

Відносне досягнення — те, що Парламентська асамблея Ради Європи призначила спецдоповідача у справі вбивства мого батька. Протягом двох років буде підготовлено доповідь. Це дуже довга процедура, зате буде офіційна позиція Європи про якість попереднього слідства, про якість суду, про всі недоліки. Більш того, мною подано скаргу в ЄСПЛ.

— Ви багато разів за допомогою адвокатів зверталися з проханням, щоб допитали президента Чечні Рамзана Кадирова.

— Я не з проханням зверталася, а з клопотанням. З проханням може хто-небудь інший звертатися.

— У відповідь ви отримуєте тролінг від Кадирова. Чому його не допитали навіть для проформи?

— Тому що у нас допит дорівнює винуватості.

Кадиров контролює батальйон Північ [в якому перебував Дадаєв], він дислокований в Чечні. Це частина його армії, і там без його відома нічого не робиться. Безумовно, він володіє цінною інформацією. Він [Кадиров] писав про Заура Дадаєва, головного обвинуваченого у виконанні вбивства, що це патріот Росії.

Я завжди до нього [Кадирова] звертаюся. Звертаюся з тим, щоб він прийшов і дав свідчення. Всі його жарти для мене не мають значення. Але наш суд і слідчі органи його не викликали, тому що бояться. І думаю, є політика зверху, щоб цього не робити. Все-таки Кадиров — впливова людина, яка володіє армією. Я не знаю іншого главу російського регіону, у якого є власна армія.

Є ще Віктор Золотов. Зараз він очолює Росгвардію, а на момент вбивства очолював внутрішні війська МВС Росії, і Північ перебуває в безпосередньому його підпорядкуванні. Після вбивства він їздив до Чечні і зустрічався з Рамзаном Кадировим. Його теж було б непогано допитати. Коли ми подали перше клопотання про допит Віктора Золотова (він ще відомий тим, що був особистим охоронцем Путіна), нам відмовили з феноменальною швидкістю. Держава не зацікавлена в розслідуванні державного вбивства. Ось головний висновок. Але це не означає, що цього не треба домагатися.

— Ваш батько відкрито підтримував Україну в критичні для нас моменти.

— Він, до речі, і критикував Україну в ефірі українських телеканалів.

— Я маю на увазі, що стосується Майдану, війни тощо. Зараз ніхто з опозиційних лідерів так не робить. Люди бояться відповідати на питання про те, чий Крим, про російський вплив в Україні. Чому так відбувається?

— У мене немає відчуття, що хтось чогось боїться. У людей різні думки, це теж треба розуміти. Але більшість політиків, які перебувають в опозиції до російської влади, не заперечують наявність російських військ на сході України і факт війни Росії і України. Ніхто не заперечує, що Крим був анексований незаконно. Покажіть, хто це заперечує?

— Але нинішній статус Криму навіть у висловлюваннях Олексія Навального...

— Послухайте, я не буду критикувати Навального. У нас один лідер в країні з федеральною популярністю, який проти Путіна, — і це Навальний. У політиці немає ідеалів. І після Путіна відразу ж повинен бути ідеальний президент, який мені так подобається? У нас не та ситуація, щоб вибирати. Об'єктивно Навальний на сьогоднішній день — безальтернативний лідер опозиції. І він смілива людина. Він ледь не позбувся 80% зору, у нього брат сидить у в'язниці. Навальний зараз сам сидить у в'язниці [термін арешту закінчується 7 липня], а я буду його критикувати? Ні.

Що стосується поглядів щодо того, як відбуватиметься повернення Криму Україні. Хіба знайдеться людина, яка може відповісти на це питання? Не знаю. Можу тільки сказати те, що говорив мій батько в ефірі телеканалу Інтер, коли там працював Євген Кисельов. Він сказав, що Україні потрібно показати приклад успішного розвитку, успішної країни, щоб повернути Крим.

— Цього року в День Росії по всій країні проходили мітинги. Що ви думаєте про них? Це початок виборчої кампанії Навального або щось більше?

— Що значить виборчої кампанії Навального? Не всі люди виходили за Навального. Вони, безумовно, виходили за призовом Навального, але у них були цілком політичні вимоги. Вони обурені непідзвітністю російської влади, кричущими фактами корупції і відсутністю відповідей на поставлені запитання. Звичайно, цю хвилю підняв фільм [Навального] Він вам не Дімон, присвячений багатомільярдним активам прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва.

У цих мітингах бере участь багато молоді. І заслуга Навального в тому, що він зробив політику цікавою для великої кількості молоді.

— Ви гостро висловлюєтеся з приводу російської пропаганди і говорите, що проти керівників пропагандистських каналів потрібно застосовувати санкції.

— Тому що вони держчиновники. До речі, Дмитро Кисельов є в списку санкцій, і йому не вдалося це оскаржити.

— Але його це не зупиняє.

— Неважливо. Їздити ж хочеться. Так, я вважаю, що включення держчиновників, які є керівниками каналів, до списку санкцій — це здорова ідея.

— У чому секрет російської пропаганди і як з нею боротися?

— Вона добре зроблена, і вона проста. Треба вчитися бути більш привабливим для аудиторії. Навальному це вдалося. Кількість переглядів фільму Він вам не Дімон і інших його роликів вражає. Але в Росії ви не можете боротися з пропагандою, використовуючи тільки інтернет-ресурси. Ви не можете Медузою забити Перший канал, не можете Новою газетою забити НТВ. Це неможливо.

— Російська пропаганда і в світі сильна.

— Я б не стала перебільшувати. Трамп виграв в Америці не через російську пропаганду, а через невдоволення ряду людей своїм ущемленим становищем. Я не побачила фантастичних результатів у популістів, які підтримуються Кремлем, а вже Марін Ле Пен і зовсім зазнала нищівної поразки. Правильніше сказати, що російська пропаганда за кордоном впливає на російську діаспору.

— Другий рік поспіль 12 червня в Бонні заснований вами фонд вручає нагороду імені Бориса Нємцова За мужність. У цьому році ви нагороджували російського активіста Ільдара Дадіна, але він не зміг приїхати в Бонн, тому що йому не видали закордонний паспорт. Як думаєте, чому російська влада боїться випускати активістів за кордон?

— Рада Фонду Нємцова вибрала в цьому році лауреатом Ільдара Дадіна, який відбув реальний тюремний термін за одиночні пікети. Нагороду від його імені отримав Сергій Давідіс, представник центру Меморіал, який займається відстеженням політичних репресій в Росії. На цей момент у нас 123 політичних в'язнів. Чому не видали паспорт? Просто система так працює. Я думаю, вони йому видадуть паспорт, але треба ж помучити людину. Репресивна система — вона така.

— За яких умов ви повернетеся в Росію?

— Що мені там робити? Ось я повернуся в Росію завтра, і де я буду працювати? Я не знаю. Мені також потрібна гарантована особиста безпека. Безпеки там немає не тільки для мене, а для мільйонів людей, в тому числі тих, хто вийшов на мітинги. Атмосфера важка, небезпечна, країна не розвивається, і все це разом не дає мені можливості поїхати в Росію.