День шахрая в Україні

Як українська влада вирішила проблему євробляхарів? Пішла на компроміс із тими, хто не визнає правила. Все просто: великі шахраї завжди з розумінням ставляться до дрібних шахраїв

Сергій Фурса,
спеціаліст відділу продажів
боргових цінних паперів Dragon Capital

М инулого тижня український парламент продемонстрував, чим відрізняється державна влада здорової людини від державної влади курця. І, звісно, зробив це на кейсі євробляхарів. Тепер в Україні можна оголошувати день шахрая і призначати його на 7 листопада.

Так от. Дві країни, Україна та Італія, зіткнулися із проблемою євробляхарів (хай для Італії це і звучить як каламбур). Що робить держава здорової людини? Встановлює високі штрафи, щоб покласти край ухиленню від сплати податків італійцями, які їздять на зареєстрованих за кордоном автомобілях. Тих, хто не підкориться і не перереєструє машину, чекає конфіскація. Штраф — 712 євро. Дуже показовою є фраза італійського міністра інфраструктури і транспорту Даніло Тонінеллі, який хоч і входить до найбільш популістського кабінету Європи, але розуміє, як важливо для ділового клімату зберігати правила. Тонінеллі заявив, що дуже пишається заходом, покликаним зупинити практику, яка завдає шкоди всім, зокрема італійським компаніям, які працюють належним чином.

А що зробила українська влада? Пішла на компроміс із тими, хто не дотримується правил. І тепер учасники незаконних схем отримали перевагу над українцями, які чесно платили податки. Внаслідок той самий таксист, який працює без ліцензії та два роки їздить на євроблясі, принагідно лаючи владу за те, що в його мами маленька пенсія, буде прощений. І євробляхарі зможуть легалізувати свої авто за ставками суттєво нижчими від тих, за якими ввозили свої машини чесні люди. Типовий тріумф дрібного шахрая.

Але ж шахраї не тільки дрібні. Нерозумно припускати, що йдеться лише про умовних таксистів. Ні, там були збудовані глобальні схеми, й автомобілі завозилися у промислових масштабах. Убиваючи водночас чесний бізнес, який все робить за законом і платить податки. Як і будь-яка корупція, ці схеми били по конкуренції, руйнуючи українську економіку. Внаслідок ті, хто заробив мільйони на цих схемах, готові трохи витратитися на організацію протестів. Адже їм тепер потрібна безкарність. Вона потрібна великому шахраєві на митниці, що відчиняє віконце для проїзду, який не хоче, щоб за ним прийшли. Вона потрібна великому шахраєві з прокуратури, що прикривав митницю. І організатору схеми, який постачав машини в Україну. Така приємна для українських шахраїв безкарність. І вона відбулася у той момент, коли депутати вирішили "домовитися по-хорошому".

Легко пробачити чужі борги, коли винні не тобі

Держава чинить так не вперше. Не вперше стимулює схеми замість розумної законної поведінки. З нещодавнього: виплати вкладникам банку Михайлівський, хоча країна не винна їм ні копійки. Все за рахунок платників податків. Вони виплатили і показали: йдіть і вкладайте гроші в шарашкині контори, головне потім зібратися всім разом і вимагати гроші. Так і з євробляхарями. Прокотила одна схема. Значить, можна створювати іншу. В іншому місці. На іншому ринку. Головне залучити до неї якомога більше людей.

Але що, якби інститути держави працювали? По-перше, навряд чи з'явилася б така сила-силенна машин з єврономерами. Схему прикрили б одразу. По-друге, навіть якби влада прогавила їх появу, все одно змусила б заплатити необхідні податки. А потім, вже після того, як євробляхарі легалізувалися, можна було б почати розмову про зниження мит. Хоча ввезення до країни мотлоху, що димить, як маленький Чорнобиль, не входить до інтересів усіх платників податків. Проте влада дала б кілька місяців євробляхарям на розмитнення, а потім конфіскувала всі незаконно ввезені авто. Так працюють інститути нормальної держави. Але не України.

І так, легко зрозуміти депутатів і кандидатів у президенти. У них попереду вибори. Євробляхарі — головний біль, від якого вони хочуть позбутися. І їм байдуже, як це зробити. Для них не важлива справедливість або той факт, що, сплативши всі законні збори, можна було б зменшити дефіцит бюджету. Це ж гроші платників податків, а не влади, не депутатів. Легко пробачити чужі борги, коли винні не тобі. Але це теж більше схоже на логіку шахраїв, ніж державних діячів. Адже великі шахраї завжди із розумінням ставляться до дрібних шахраїв. Тому депутати так добре розуміють євробляхарів. І бояться, і розуміють одночасно. Тому день шахрая — загальнонаціональне свято. Якраз 7 листопада. Символічно.