11 миттєвостей боротьби за волю. У річницю початку Революції Гідності NV пропонує згадати, що тоді відбувалося — історичні фото

У Національному меморіальному комплексі Героїв Небесної сотні — Музеї Революції Гідності зібрано понад 2000 предметів, понад 500 аудіо- та відеоінтерв'ю та велику колекцію фотографій про ті події.

NV з нагоди 11-ї річниці початку Майдану публікує 11 історичних знімків з архіву музею та інших джерел.

21 листопада 2013 року.

Пізно ввечері близько 2 тисяч киян вийшли на Майдан, відгукнувшись на заклик журналіста Мустафи Найєма у соцмережах. Люди були обурені відмовою уряду від курсу на євроінтеграцію. Вони мали з собою прапори України та ЄС. Згідно з задумом, мирна акція непокори мала тривати цілодобово. Близько 150 активістів залишилися на ніч біля стели на Майдані.

30 листопада 2013 року.

Близько 400 протестувальників, переважно студентів, залишилися на ніч на Майдані. Близько 04:00 загони силовиків оточили простір біля стели і почали силоміць виводити людей, били їх руками, ногами й кийками, час від часу кидаючи в юрбу вибухопакети. Жорстоке побиття тривало пів години. 79 мітингарів зазнали травм, були постраждалі й серед журналістів. Це була переломна подія революції, народний гнів було вже не стримати.

8 грудня 2013 року.

Сніг і холод не заважали десяткам тисяч людей щодня відвідувати мітинги на Майдані. Цього дня відбувся Марш мільйонів — народне віче озвучило ультиматум Януковичу. Від нього вимагали впродовж 48 годин відправити у відставку уряд Миколи Азарова і звільнити активістів, яких було затримано після початку протестів.

3 грудня 2013 року.

Зображення Віктора Януковича з клоунським носом в наметовому містечку. Насправді пародійні картинки було розклеєно по всьому Києву, люди приносили на Майдан дошкульні плакати, що висміювали президента. Йому закидали зраду за відмову від європейського шляху України та вимагали вдатися до негайних політичних і кадрових змін. Мине небагато часу — і вимога протестувальників стане однозначною: відставка Януковича.

11 грудня 2013 року.

Будинок профспілок у Києві. Тут відпочивали бійці Самооборони та всі майданівці, кому ніде було ночувати в столиці. Поряд готували їжу для протестувальників, діяв штаб і постійний пресцентр Майдану. У ніч на 19 лютого 2014 року будівлю спалили під час спроби штурму барикад спецпризначенцями СБУ. Відновлення Будинку профспілок зайняло чотири роки.

22 січня 2014 року.

Вогняний День Соборності. Впродовж доби барикади на вулиці Грушевського переходили з рук у руки: то їх займав Беркут та інші спецпризначенці, то майданівці відновлювали позиції. По повсталих вели вогонь снайпери, того дня загинуло троє учасників протестів. Самооборона використовувала коктейлі Молотова.

25 січня 2014 року.

Тривало перемир’я, поки адміністрація Януковича вела переговори з політичними лідерами Майдану. Того дня революціонери відкинули вимогу влади звільнити вулицю Грушевського, будівлю КМДА та Будинок профспілок. Короткий перепочинок між сутичками з міліцією майданівці використали для зміцнення периметру оборони. Крім дроту, мішків з піском, цегли та арматури використовували кригу. Барикади поливали водою, яка миттєво замерзала. Того дня в Києві було -14, вночі температура падала до 20 морозу.

18 лютого 2014 року.

Вулиця Інститутська. Після розгону Мирного наступу — маршу повсталих до урядового кварталу — розпочалися криваві сутички у центрі столиці. Міліція агресивно нападала на беззбройних цивільних громадян. Беркуту вдалося відтіснити повстанців на Інститутській та Європейській площі. Ввечері, попри запевнення влади щодо перемир’я, розпочався штурм Майдану, який тривав 17 годин і закінчився відступом силовиків.

20 лютого 2014 року.

Бійці Самооборони несуть пораненого побратима до медпункту на Майдані Незалежності. Того ранку снайпери відкрили прицільний вогонь по неозброєних протестувальниках на Інститутській. Загинуло 48 цивільних.

20 лютого 2014 року.

Після бійні на Інститутській Беркут відступив, проте ще ніхто не знав, що боїв більше не буде. Майданівці взялися за відновлення барикад, знищених за минулі три дні. Надходила інформація, що силовикам і тітушкам видано понад 1000 стволів зброї. Початку нового штурму очікували ще до настання темряви.

20 лютого 2014 року.

Володимир Голоднюк тримає руку свого сина Устима, бійця 38-ї сотні, якого вбив снайпер біля Жовтневого палацу. Куля влучила юнакові в голову, коли він намагався евакуювати поранених. 20-річного Устима було легко впізнати завдяки блакитній «миротворчій» касці. Незадовго до початку стрілянини батько просив його піти з Майдану, але той не послухав. Один з Небесної Сотні, Устим Голоднюк був посмертно удостоєний звання Героя України.