На 13‑й зустрічі Ялтинської європейської стратегії мені довелося брати участь у панелі, присвяченій майбутньому економіки. Розмова неминуче торкнулася питань розвитку бізнесу в Україні та пріоритетних галузей. Жодна економіка не буде ефективною без бізнесу, що працює і заробляє. Підприємництву для процвітання потрібні дві важливі умови: комфортний бізнес-клімат і доступність капіталу для підприємств.
Ми працюємо над бізнес-кліматом з моменту оголошення курсу на проведення реформ. Кількість справ, ініційованих НАБУ, запуск судової реформи, боротьба з корупцією в галузі публічних закупівель за допомогою електронної системи ProZorro — все це обов'язкові цеглинки, завдяки яким вже два роки будується фундамент під назвою умови ведення бізнесу.
Повільно просувається процес спрощення податкового адміністрування, митна реформа, є проблеми із ставленням правоохоронних органів до бізнесу. Все це теж важливі складові бізнес-клімату. Аналіз досвіду Грузії, Польщі, Сінгапуру, Словаччини показує: їм знадобилося від трьох до шести років, щоб досягти перших помітних результатів. Ми зробили більше, ніж здається, але менше, ніж хотілося б. Як казав Пітер Друкер: "Культура їсть стратегію на сніданок". А зміна культури відносин бізнесу і держави — тривалий процес.
У питанні доступності капіталу доводиться бути більш скептичним. Гроші — ключовий елемент ведення будь-якого бізнесу, але особливо малого і середнього. У рамках реформи фінансового сектора досягнута майже стерильна його чистота, і зараз банки обережні, коли мова йде про надання фінансових ресурсів бізнесу. Нашим підприємствам практично недоступні кредити за адекватними ставками, фондовий ринок — напівмертвий. Іншими словами, у бізнесу немає джерел для фінансування зростання та розвитку, а на оборотному капіталі далеко не заїдеш.
Ми зробили більше, ніж здається, але менше, ніж хотілося б
Чи є шанси в українського стартапу отримати фінансування в рідній країні? Шанс є, але мізерний. Набагато швидше він знайде кошти у США або сусідній Польщі. А оскільки за кількістю та якістю талановитих розробників Україна значно випереджає Польщу, ми отримуємо і відтік мізків, і підприємців. Тому зараз я сміливо порівняв би Україну з безводною пустелею.
Як не дивно, але на запитання "куди краще інвестувати" українські політики і лідери думок неодностайні. Мені здається, примирити їх можна з допомогою оцінки показника маржинального прибутку індустрій. Наприклад, згідно з останнім звітом O'Reilly (Software Development Salary Survey Report), середня зарплата програміста в Україні перевищує аналогічні показники в Росії, Польщі, Румунії та Греції. При цьому наші фахівці затребувані у всьому світі. Так чому б не зробити пріоритетною тему залучення інвестицій в IT та інші високотехнологічні галузі — медицину і фармацевтику, аерокосмічну індустрію, військово-промисловий комплекс і робототехніку? Чому б не надати стартапам у цих галузях всі можливості для розвитку?
Я чітко розділяю класичні галузі, що не здатні генерувати двозначне зростання, і нові перспективні індустрії, які зможуть забезпечити зростання більше 20-40% за рік. Так, вони не замінять металургію або енергетику, але технологічні бізнеси вже стали локомотивом розвитку цілої низки країн. У перспективі п'яти-шести років швидкими темпами будуть розвиватися сегменти штучного інтелекту, робототехніки, big data, інтернету речей, 3D-принтинга, доповненої і віртуальної реальностей. Якщо ми хочемо стрімкого зростання, нам доведеться мислити стратегічно, рухаючись в бік цих нових індустрій.
Український експорт металу, вугілля і зернових нестабільний, сильно залежить від активності інших країн. Подивіться, як світова динаміка цін на зерно та метал впливала на показники українського експорту. З іншого боку, за п'ять років (з 2011 по 2015 рік) обсяг інвестицій в український IT-сектор перевищив $340 млн. Це більше, ніж в інших країнах Центральної та Східної Європи. Враховуючи кількість українських талантів, здатних підняти інноваційні індустрії, країна зможе поборотися за лідерські позиції. Це реально.
XXI століття багато в чому залежить від креативних індустрій, адже саме у них найвища рентабельність. Можна згадати приклад Каліфорнії (порівнянної з Україною за населенням і площею), яка зі звичайного аграрного штату перетворилася в Мекку високих технологій, сучасної енергетики та біоінженерії.
Ми повинні вже зараз інвестувати в освіту, стимулювати розвиток інноваційних індустрій, а головне — створювати комфортний бізнес-клімат в країні. Майбутнє України визначать таланти, інновації та підприємництво.
Колонка опублікована в журналі Новое Времяс від 30 вересня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонено
Більше точок зору тут