Коли англійська поліція опублікувала фотографії та імена Олександра Петрова і Руслана Боширова - двох людей, підозрюваних нею в отруєнні Сергія і Юлії Скрипалів, російське суспільство розділилося: одні вважали, що Петров і Боширов тепер скоро стануть новими депутатами Держдуми разом з Андрієм Луговим, інші – що ми ніколи про них не почуємо.
Дмитро Гудков, здається, першим написав про те, що Росії нічого не коштуватиме розвіяти всі підозри: для цього Петрову і Боширову потрібно просто негайно вийти в світ і пояснити, що вони не винні і все це 2 результат якихось жахливих збігів.
Мабуть, блог Гудкова зачепив Кремль не по-дитячому, бо Петров і Боширов з'явилися, і не де-небудь, а на каналі RT – тому самому, іспанська редакція якого брала інтерв'ю у «іспанського диспетчера Карлоса» після збитого малайзійського «Боїнга».
Петрову і Боширову треба було пояснити дуже складну річ. Нагадаю, що Петров і Боширов – двоє заможних бізнесменів, згідно з документами, які вони подавали на візу, у них на рахунках серйозні кошти – прилетіли в Лондон і оселилися в готелі, де номер коштує 48 фунтів (тобто за лондонськими мірками в напівнічліжці).
Колишньому життю Петрова і Боширова прийшов кінець
Подальший їх розклад був таким. Вони прилетіли в Гатвік в п'ятницю, 2 березня, о 3 годині дня, поїхали на залізничний вокзал Ватерлоо (о 6-7 годині вечора) і після цього – в готель.
На наступний день об 11 ранку вони поїхали в Солсбері, приїхали туди в 2.25, провели там рівно 1 годину 45 хвилин і поїхали поїздом о 4.10 (англійці вважають, що це була розвідка).
На наступний день вони знову поїхали в Солсбері (на цей раз вони залишили готель о 8 ранку), знову провели там трохи часу, повернулися в Лондон о 4.45 і вже о 6.30 сіли в метро, щоб їхати в аеропорт. При цьому у них було два квитки: на рейс увечері 4 березня і на ранковий рейс 5 березня. Вони полетіли раніше.
Виходила дивна картина. Двоє дорослих заможних чоловіків приїхали в Лондон і всі 48 годин свого перебування витратили на дві важкі поїздки в Солсбері. Дорога в Солсбері займає на поїзді не менше ніж півтори години в один бік. А в самому Солсбері вони при цьому провели куди менше часу, ніж в дорозі.
У кожної розумної людини, природно, виникає запитання: а що їм там, у Солсбері, було медом намазано? А якщо їм так хотілося подивитися на собор в Солсбері, чому в Солсбері ж і не зупинитися? [...]
«Друзі нам давно радили відвідати прекрасне туристичне місто Солсбері – там є знаменитий собор, Солсберецький (sic!) Собор, він знаменитий у всьому світі. Він знаменитий своїм шпилем 123-метровим, він знаменитий своїм годинником, найпершим, який було винайдено в світі і який досі йде», – пояснювали герої мету своєї поїздки Маргариті Симоньян добре завченими фразами з «Вікіпедії».
І взагалі вони хотіли в Стоунхендж, але через погану погоду не доїхали.
«Коли ви прилетіли до Британії, у вас був з собою «Новачок»?» – суворо питала Симоньян. «Ні, це взагалі маячня!» – відповідали «інтерв'юйовані».
На резонне запитання: «А що взагалі об'єднує вас двох?» – навіть обурилися: «Давайте не будемо лізти в особисте життя! Ми прийшли сюди по захист, а виходить допит».
Після цього герої програми перейшли в наступ. Виявляється, це вони жертви. Їх життя перетворилося на кошмар. Вони не знають, що робити. Вони бояться за своє життя. За життя своїх близьких. [...]
Навіщо Кремль пішов на цю клоунаду?
Дуже просто.
Це головний піар-рецепт Кремля: на кожен наратив створювати свій контрнаратив.
Згідно з цим контрнаративом, це Росія постійно є жертвою. А всі її вороги є агресорами. Це вони вбивають Литвиненка, труять отрутою Скрипалів, щоб напаскудити Росії, і розпилюють газ в Сирії. Це ж українці збили малайзійський «Боїнг». Якщо Росію звинувачують в катастрофі "Боїнга", то новина на RT подається так: «розслідувачі роблять висновки до закінчення розслідування – російський представник в ОБСЄ». Якщо викочують нові докази, то повідомляється: «Росія не може прийняти «необґрунтовані висновки» про падіння MH17 – представник Росії в ООН».
Якщо хтось говорить про російського оленя, що він олень, то кремлівській пропаганді завжди важливо процитувати якогось «експерта», котрий переконує, що це кінь. Не важливо, наскільки заява правдоподібна. Головне, що вона як піар-привід існує. Якщо вона існує, державне телебачення і RT можуть з поважною міною обговорювати її як «версію подій».
Той факт, що завдяки цим заявам на Заході росіян давно вже сприймають як патологічних брехунів, пропагандистів не хвилює. Адже без цих заяв у них не буде роботи. [...]
До того ж такого роду заяви служать лакмусовим папірцем: віриш, що кінь – це олень, значить, свій. Не віриш – значить, продався Держдепу. Тебе треба викликати на дуель і розмазати печінку по асфальту.
«Ми в таких непонятках, що нам робити, коли життя повністю перевернулося», – говорили в інтерв'ю Петров і Боширов, і на цей раз, ймовірно, абсолютно щиро. Справді, колишньому життю Петрова і Боширова прийшов кінець. Роз'їжджати по Європі, як раніше, вони явно не зможуть, а що робити? Куди йти?
Очевидно, в Держдуму.
Повний текст колонки читайте в Новой газете
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени