Кава з Ярославським

Найбагатший бізнесмен Харкова розповідає про те, як нещодавно придбав Харківський тракторний завод, і згадує футбольний клуб Металіст, який продав кілька років тому і за який у нього «болить душа»

Христина Бердинських
(Київ—Харків—Київ)

З найбагатшою людиною Харкова Олександром Ярославським, президентом групи DCH, я домовилася разом пообідати під час київського форуму YES. Причому запропонувала мільйонерові зустрітися у його улюбленому харківському ресторані. Він легко погодився і так само легко вибрав ресторан — свій власний Sky Lounge.

У день мого приїзду до Харкова у готелі відбувався обласний інвестиційний форум, а сам Ярославський виступав головним спонсором заходу — готель оточили банери DCH і декілька тракторів виробництва Харківського тракторного заводу (ХТЗ). Цей завод навесні Ярославський придбав у російського мільярдера Олега Дерипаски.

За домовленістю, ми зустрічаємося з Ярославським в панорамному ресторані Sky Lounge, розташованому на 11‑му поверсі його ж готелю Premier Palace Hotel Kharkiv. Бізнесмен називає готель одним з трьох своїх улюблених місць у Харківській області. Ще два — аеропорт і село Мартове, де він живе з сім'єю.

Ми розташовуємося на шкіряних диванах, і я пропоную зробити обіднє замовлення. Однак бізнесмен мене приголомшує: “Я не обідаю. І взагалі мало їм". Він непохитний, і мені лишається підкоритися обставинам і замовити собі мінеральну воду з лимоном. Ярославський п'є каву.

Пізніше через підозри я уточнюю у дружини Ярославського Марини, чи правда, що він не обідає. “Іноді може з'їсти салат. Але цього салату тут немає",— каже вона.

Бізнесмен, який посів 2015 року 11‑те місце в рейтингу НВ найбагатших українців зі статком $509 млн, перебуває в гарному настрої: він налаштований на спілкування і каже, що готовий відповідати на питання без часового обмеження. Однак домогтися від нього розлогих відповідей мені не вдається. За 25 хвилин розмови я ставлю 75 запитань і уточнень — абсолютний рекорд у спілкуванні з великими бізнесменами, і щоразу отримую односкладові короткі відповіді.

"Коли ведеш зрозумілий спосіб життя, тобі не треба викручуватися, петляти і давати інтерв'ю на вісім сторінок",— пояснює Ярославський свою лаконічність.

З нашої розмови мені все ж вдалося з'ясувати, що власник DCH другий рік поспіль підтримує інвестиційний форум, організований обласною владою. "До цього мене ніхто не запрошував на цей захід",— каже він. А ось на події, організовані міською владою на чолі з мером Харкова Геннадієм Кернесом, його досі не кличуть. Та й сам він не бажає брати в них участь.

За словами Ярославського, він не підтримує стосунків із Кернесом, а останнього разу спілкувався з ним у 2010 році. На прохання описати обставини цієї зустрічі відповідає просто: "Я не те що зустріч, я його [Кернеса] вже не пам'ятаю".

Я нагадую Ярославському, як взимку на Всесвітньому економічному форумі в Давосі він розповідав мені, що збирається інвестувати в нові галузі, хоча тоді не уточнював, які саме. Цікавлюся, що змінилося відтоді. Виявляється, бізнесмен купив ХТЗ і повністю викупив мережу торгових центрів Караван. Тепер він володіє 100% акцій Каравану, раніше йому належало 30%.

— Навіщо вам ХТЗ? — не можу втриматися від запитання, знаючи, що роботу заводу зупинено через судові спори з фіскальними службами та перевірки СБУ. І в такому стані підприємство перебуває вже тривалий час.

— Якщо б він працював, він би мені дорого коштував,— просто відповідає бізнесмен.— Є додаткова вартість, яку можна створювати розумом, працею, руками, головою. Заради цього я його і купував.

Зате після покупки заводу Ярославський погасив заборгованість із зарплати працівникам за чотири місяці, а нещодавно розмовляв з президентом про ХТЗ і просив допомогти з запуском. Петро Порошенко обіцяв.

Про майбутні інвестиції бізнесмен детально говорити не хоче. Чутки про купівлю ним української "дочки" Сбербанку також не коментує, лише визнає, що дійсно розглядає для інвестування банківський сектор. У ньому він вже був, але наприкінці 2010‑го вийшов, продавши свій міноритарний пакет в УкрСиббанку французькій банківській групі BNP Paribas.

За часів президента Віктора Януковича Ярославському довелося вдатися до великого розпродажу: він продав не тільки свою частку в банку, але і черкаський хімкомбінат Азот, а також футбольний клуб Металіст. "Якщо були б хороші умови для бізнесу, я б ніколи нічого не продавав",— зізнається він.

Я прошу нарешті розповісти про те, яким чином і за яких обставин наближений до так званої Сім'ї Януковича молодий харківський олігарх Сергій Курченко викупив у бізнесмена Металіст, його улюблений виплід.

— Немає сенсу говорити про це. Металіста вже немає,— ухиляється від відповіді Ярославський. У червні 2016‑го, після того як клуб не пройшов атестацію на сезон-2016/17, Курченко звинуватив у цьому Ярославського, запідозривши його в змові з Федерацією футболу України. Також Курченко, який втік із країни після революції, заявив, що купив клуб у Ярославського в 2013 році за $100 млн і сплатив цю суму в повному розмірі.

Ярославський підтверджує, що Курченко з ним розрахувався, але суму угоди не розголошує. “Яка різниця. Всі чудово розуміють, де він брав гроші. У бюджеті брав, мені віддавав",— посміхається бізнесмен.

Утім, усмішка швидко сходить з його обличчя: Ярославський розповідає, що досі заходить на сайт фан-клубу Металіста, і зізнається, що за клуб у нього "болить душа".

— Я його будував, створював. Я створив клуб, про який говорила вся Європа як мінімум,— нарешті прямо відповідає на питання Ярославський.—Тепер я точно знаю. Це дійсно було замовлення [відібрати у нього клуб]. Замовлення цього дива [Курченка]".

Створювати новий або купувати інший клуб Ярославський не збирається: "Якщо я колись і опікуватимуся клубом, це буде Металіст, якому 90 років". Яким чином екс-президент Металіста спробує повернути його, він поки говорити не хоче, додаючи лише, що постійно працює над цим.

П'ючи мінералку, я переходжу від бізнесу до політики і питаю, що Ярославський думає про деолігархізацію — тепер про це в Україні говорять багато і часто.

— Мені складно розмірковувати про це, бо я — не олігарх. Це мене не стосується,— каже бізнесмен. І починає пояснювати, що у нього немає груп впливу в парламенті, як і близьких до нього окремих народних депутатів, та й до політики він, який у 2003‑му пройшов до парламенту за 206-м округом у Чернігівській області, повертатися не збирається.

Тут я згадую, як під час виборчої кампанії Геннадія Корбана та Сергія Березенка в Чернігові чула, що Ярославського неодноразово згадували жителі міста. Виборці дорікали своєму колишньому депутату в тому, що, отримавши місце в парламенті, він геть забув про округ і Чернігів. Обличчя бізнесмена стає суворим, і він просить передати виборцям, що більше не тільки за Черніговом, але й за будь-яким іншим округом не балотуватиметься.

— У мене депутатство не дуже добре вийшло. Я відверто зізнався в цьому і подякував усім за увагу,— підводить риску під цією частиною розмови Ярославський.

— У депутати не підете, а в мери Харкова? — уточнюю я.

— Ні, це корупція. Будь-які гілки влади — це корупція,— категоричний Ярославський.— Чи то депутатство, чи суддівство, мерство чи президентство.

Наостанок прошу бізнесмена, відомого пристрастю до здорового способу життя, розповісти про свій розпорядок дня. Він прокидається о шостій ранку, бігає, пірнає, займається йогою — і так багато років без змін. "Я — консерватор",— уточнює Ярославський.

Наш 25‑хвилинну розмову вичерпано, залишилося зробити кілька фото. "Марино, сфотографуймося",— гукає дружину мільйонер. Однак красуні-дружини на фото йому здається мало, і бізнесмен кличе свого рідного брата і друга з Туреччини, що сидять у ресторані за сусіднім столиком. Спільний знімок здається Ярославському вдалою крапкою в нашій розмові.