Куала-Лумпур

Заможні жителі столиці Малайзії без вагань обідають у простих забігайлівках — справді смачний обід у цьому місті важливіший, ніж статус

.

.

Українка Олена Дегтярьова десять років тому
перебралася до Азії, а два останніх роки
прожила в столиці Малайзії Куала-Лумпурі

.

Лише півтора століття тому на території нинішньої малайзійській столиці Куала-Лумпур розташовувалося невелике поселення китайських рудокопів. Сьогодні це мегаполіс із населенням 8 млн осіб, а туристи, які приїхали сюди вперше, дивуються міксу сучасних технологій і типового азійського нехлюйства.

Попри тутешню поліетнічність місцеві китайці, індійці і малайці примудряються жити досить по-товариському. Взагалі, Куала-Лумпур звик до ситого і розміреного життя, тут не бояться терактів, а якщо на вулицях чути звуки, схожі на вибухи,— це лише черговий феєрверк.

До речі, феєрверки в Куала-Лумпурі — справа звична, іскри різнокольорових вогнів злітають вгору з будь-якого приводу. Малайзія, де основною релігією є іслам, дає своїм громадянам можливість відпочивати і на китайський Новий рік, і на християнське Різдво, і на головне свято індуїстів Дівалі. Тому перш ніж попрямувати до Малайзії, слід ретельно вивчити дати свят і намагатися не перетнутися з ними: справа в тому, що в ці дні десятки тисяч малайзійців подорожують країною, траси часто перевантажені, а дешеві квитки на літак купити неможливо.

Ті, хто шукають у подорожах пригод, нерідко розчаровуються в Куала-Лумпурі. Столиця Малайзії — це не Калькутта і не Джакарта, і з адреналіном тут складніше. Хоча вібрації цього азійського міста можна відчути сповна.

Наприклад, у кварталах поблизу Masjid India (Індійська мечеть) середній клас складають переважно таміли та малайці. Тут жвава вулична торгівля на старий лад — із "закликальниками". На білих людей дивляться доброзичливо, але з подивом.

Старий китайський квартал біля вулиці Petaling (Петалінг) — більш туристичне місце. Тут вже кілька десятиліть продають підробки під відомі бренди. Але, як і за старих часів, місцеві китайці забігають до обшарпаних провулків, щоб пройтися по старим сімейним аптекам або чайним крамницям.

Найвеселішим районом Куала-Лумпура вважають Bukit Bintang, де розташовано кілька великих торгових центрів, десятки готелів усіх категорій, найпопулярніші бари та клуби. Тут-таки, на Букіт Бінтангу, цілодобово працюють забігайлівки та ресторани знаменитої вулиці Jalan Alor (Джалан Алор). Причому до простих вуличних ресторанчиків на п'ять-шість столиків не гребують заїжджати люди на дуже дорогих машинах. Для столичного мешканця антураж не такий важливий. Важливо — щоб було смачно.

Є десяток страв, без яких середньостатистичний малайзієць незалежно від етнічного походження не уявляє свого життя. На вершині хіт-параду — насі лемак, який, власне, стравою назвати складно. Це майже комплексний обід, в якому, з точки зору європейця, поєднуються досить дивні інгредієнти: рис, зварений в кокосовому молоці, тушковане м'ясо з соусом самбал, круте яйце, смажений арахіс, солоні анчоуси і свіжий огірок. Проте місцеві готові їсти насі лемак і вдень, і ввечері. Головне, щоб компанія за обідом була хороша.

До цього міста легко звикаєш: добра інфраструктура, доброзичливі люди, майже поголовне знання англійської мови. От тільки завжди доводиться ходити з досить місткою сумкою, бо з собою потрібно брати і парасольку від дощу, і сонцезахисні окуляри: адже ніколи не знаєш, що в цій тропічній столиці відбудеться за 15-20 хвилин.