Рятуючись від бідності, нестабільності і війни, українки все частіше виходять заміж за іноземців. За останні десять років частка змішаних шлюбів у країні зросла вдвічі
Галина Корба
З аморський принц знайшов львів'янку Ярину Ціж саме у неї вдома. Кілька років тому аргентинець Мартін Іполіто зупинився у Ціж через CouchSurfing — сервіс, за допомогою якого мільйони людей у всьому світі надають іноземним туристам своє житло для тимчасового проживання. Бурхливий роман всього через півроку закінчився весіллям, і Ціж переїхала до чоловіка. "Я закохана в Мальорку, — захоплено говорить про нове місце проживання українка. — Жити біля моря, з прекрасними пейзажами і без зими, як в Україні, було моєю мрією. До того ж тут все стабільно, безпечно, прозоро і доступно".
Правда, щоб адаптуватися на новому місці, Ціж, яка на батьківщині вела активне життя і працювала на місцевому радіо, довелося чимало потрудитися. Спочатку вона завзято відвідувала курси іспанської мови, басейн і спортивні секції, поки рік тому їй не вдалося влаштуватися на роботу в місцевий океанаріум Palma Aquarium. "Відтоді я почала відчувати, що Іспанія — мій будинок, — зізнається Ціж. — До цього в новій країні у мене був тільки чоловік і його друзі, тому своє коло спілкування довелося створювати з нуля, аби бути незалежною і мати власні інтереси. Але воно того варте".
Ціж перестала бути мешканкою України, але залишилася частиною великого українського тренду, який можна назвати "кинути все і вийти заміж за іноземця".
Клієнтки в анкетах пишуть, що хочуть вийти заміж і виїхати заради кращого майбутнього для себе і своїх дітей
Олена Сосновська,
власниця шлюбного агентства Mega Love
Загалом кількість шлюбів в Україні за останні десять років скоротилася майже у півтора рази. Однак кількість укладених шлюбів українок з іноземцями зростає. У 2008 році в країні зареєстрували 11,4 тис. змішаних весіль, а в 2017-му — вже 15,5 тис. Тобто якщо у 2008 році з іноземцями був укладений кожен 30-й шлюб, то в 2017-му — кожен 15-й. І це дані лише з одружень в Україні. Наприклад, у Польщі за останні два роки число шлюбів, укладених місцевими жителями з громадянами України, зросло більше ніж удвічі — з 400 до 1 тис.
Змінилися також уподобання наречених за країнами походження женихів. Якщо 10 років тому левову частку "зовнішніх" кавалерів становили вихідці з СНД — більше 60%, то зараз на перші місця вийшли представники країн Європи та Азії. Причому азіатів найбільше — майже 40%, європейців — 31%, потім йдуть вихідці з країн Африки, Америки, Австралії та Океанії.
"Змішаним шлюбам сприяє безліч факторів, — каже соціолог Людмила Малес. — Ми бачимо розгалужену індустрію шлюбних агентств, ми бачимо, як жінки в соцмережах все частіше отримують недвозначні пропозиції від незнайомих іноземців ламаною англійською або російською. А головні чинники — це глобалізація і невисокий рівень життя в Україні".
РАЙСЬКИЙ КУТОЧОК: Українка Ярина Ціж завдяки шлюбу з іноземцем переїхала на іспанську Мальорку і тепер насолоджується безпекою, стабільністю та зимою без снігу
Про привабливість іноземців для українок киянин Вадим знає не з чуток. Заради одного з них його кинула власна дружина після десяти років шлюбу. Пара довго поневірялася у пошуках кращого життя по різних країнах Південної Америки і Європи, але в підсумку дружина вирішила перейти до осілості, причому зробити це з новим чоловіком — іспанцем, шеф-кухарем ресторану, в якому вона працювала.
Про зраду Вадим дізнався випадково, прогулюючись увечері одним із центральних районів Барселони, і емоцій не може стримати досі. "Вони вийшли з ресторану під руку, вона поцілувала його в губи, а потім вони разом поїхали на моторолері. Я не міг повірити, що це моя дружина, що вона зрадила мене", — обурюється обдурений чоловік.
Викрита в зраді чоловіка не стала заперечувати і майже одразу ж після розлучення вийшла заміж за нового обранця. "Вона явно планувала це, — впевнений Вадим. — Це було усвідомлене рішення".
Популярність заморських чоловіків серед українок підтверджують і в шлюбних агентствах. За їх підрахунками, число шлюбів з іноземцями за останні п'ять років зросло щонайменше вдвічі, а кількість звернень від українських жінок до міжнародних свах збільшилося не менше ніж у п'ять разів.
До того ж якщо раніше в агентства приходили за чоловіками переважно зовсім молоді дівчата модельної зовнішності, які шукають багатого покровителя за кордоном, то зараз іноземних женихів активно шукають жінки 35-50 років, зокрема з маленькими дітьми від попередніх шлюбів.
Українки стали відкритішими, пояснює Олена Сосновська, власниця шлюбного агентства Mega Love. Вони активно користуються соцмережами, подорожують, багато хто знає англійську. Вони розуміють іноземців краще, ніж ще 5-10 років тому, і дивляться на світ значно ширше. Ці ж фактори роблять їх привабливішими в очах іноземців.
Але головну роль у такому стрибку жіночого попиту зіграла ситуація в країні. "В Україні кризи, нестабільність, воєнні дії. Все це дуже сильно впливає на жінок, особливо жінок із дітьми, — пояснює Сосновська. — Клієнтки чесно в анкетах пишуть, що хочуть вийти заміж і виїхати заради кращого майбутнього для себе і своїх дітей. Щоб отримати нарешті стабільність і безпеку, яких не відчувають в Україні".
На цій хвилі впали і запити наречених. Якщо раніше клієнтки шлюбних агентств виставляли до женихів вимоги на кшталт особистого автопарку і фешенебельного маєтку з басейном, то зараз більшість згідні на міцний середній клас, аби виїхати. До того ж країни обирають так само усвідомлено. У фаворитах — США, оскільки це одна з найрозвиненіших країн, де найпростіше адаптуватися мігрантам. Окрім того, попитом користуються теплі європейські країни — Франція, Італія, Іспанія.
Водночас, незважаючи на високий рівень життя, українки нехтують Швецією і Норвегією — занадто холодно, а також Австралією і Новою Зеландією — занадто далеко.
Змінилися і запити чоловіків. Якщо раніше іноземці прямо вказували, що хотіли б отримати молоду наречену без дітей і минулого, то зараз таких вимог практично немає. В українках іноземці цінують сімейні цінності, доглянутість, уважність до потреб партнера й інші якості, якими не відрізняються їх більш емансиповані співвітчизниці.
Крім того, великим попитом користуються дівчата з провінції — Полтави, Кременчука, Мелітополя, Кривого Рогу або Житомира. "Вони прості, контактні та господарські, — каже Сосновська. — У дівчат із Києва та великих міст інші амбіції, вони знаються на торгових центрах, ресторанах і подорожах. Багато іноземців на внутрішніх форумах навіть радять один одному не обирати дівчат з Одеси чи Києва через завищені очікування".
Через надмірні апетити і прогресуючу емансипацію від українок усе частіше відмовляються американці. В останні роки в них у моду увійшли більш екзотичні й поступливі азіатки, особливо в пошані тайський ринок наречених.
З ате самі азіати кинулися за українськими нареченими. Якщо ще нещодавно в списках вітчизняних шлюбних агентств переважали європейці й американці, то тепер активізувалися заможні китайці, японці, турки і так далі.
Для багатьох із них, особливо для китайців, це не тільки можливість отримати екзотичну дружину-європейку, але ще і природна необхідність. "Не останню роль відіграє геноцид протягом довгих років, коли масово переривали вагітність за статевою ознакою [якщо стать майбутньої дитини — жіноча], — каже Малес. — У деяких країнах це призвело до появи перших дорослих поколінь із неприродним перевищенням чоловічого населення. І всім їм потрібні наречені".
Втім, щоб знайти чоловіка з екзотичної Індонезії, українці Марині Наконечній в шлюбне агентство йти не довелося. Вона зізнається, що ніколи не думала про шлюб з іноземцем і спочатку не сприйняла серйозно залицяння свого майбутнього чоловіка Крістіана Талакуа, з яким познайомилася у відпустці у друзів в індонезійській Джакарті. Але наполегливість залицяльника принесла плоди — ось уже рік, як Наконечна вийшла заміж і переїхала до чоловіка.
За її словами, така цілеспрямованість невластива індонезійцям. Вони загалом повільні, люблять полінуватися, ніколи нікуди не поспішають. Талакуа між тим не просто домагався симпатії своєї обраниці, але навіть пропозицію зробив через тиждень офіційних зустрічань. "Українські чоловіки люблять вичікувати. Спочатку з'їжджатися, жити разом по три-чотири роки, а потім у кращому випадку розписатися, у гіршому — розійтися, бо "не зійшлися характерами", — говорить Наконечна. — А тут однозначна різниця: не скажу про всіх індонезійців, але мій чоловік із радістю взяв на себе всю відповідальність".
Незважаючи на щасливий шлюб, адаптація в незвичайній, далекій країні виявилася для українки дуже болючою. Починаючи від інфраструктури — в майже 10-мільйонній Джакарті були відсутні тротуари, парки і місця для прогулянок, — і закінчуючи мовним бар'єром, тугою за ріднею в Україні і дивними звичаями, додаючи місцеву кухню. "У мене почалися проблеми зі здоров'ям, адже індонезійська кухня дуже гостра для нашого шлунку, — згадує Наконечна. — За довгий період "акліматизації" я перевірила на собі деякі місцеві лікарні та їхню медицину. Тоді мені хотілося втекти назад в Україну. Тепер я призвичаїлася готувати вдома самостійно, ми перейшли на здорове харчування".
БЕЗМЕЖНА СІМ'Я: Своє сімейне щастя в особі чоловіка (на фото — в центрі ліворуч) Марина Наконечна (в центрі праворуч разом із батьками) знайшла в Індонезії. До звичаїв цієї країни українка звикала довго, зіткнувшись із проблемною медициною і нестерпно гострою їжею
У тім, затяжна адаптація до заморських звичаїв — далеко не найстрашніше, з чим може зіткнутися українська дружина іноземного чоловіка. У гонитві за особистим щастям за кордоном необачні співвітчизниці ризикують набагато більшим — іноді навіть здоров'ям і життям.
Найгостріша проблема для українських наречених — домашнє насильство, каже Олена Кривуляк, директор департаменту гарячих ліній правозахисної організації Ла Страда-Україна. І наводить у приклад хрестоматійний випадок. "До нас звернулася українка, яка вийшла заміж за малайзійця, народила двох дітей. Вже під час першої вагітності чоловік почав її бити, а потім стало тільки гірше, — каже Кривуляк. — Поліція належним чином не відреагувала, в притулку для потерпілих від домашнього насильства їй відмовили допомогти, тому що вона громадянка іншої країни. Вона хоче повернутися в Україну з дітьми, але діти — громадяни Малайзії, і вивезти їх без дозволу чоловіка їй не дадуть".
Інша велика проблема — сексуальна експлуатація. Досить часто жінки їдуть в іншу країну, сподіваючись побудувати щасливу сім'ю, а в підсумку потрапляють у борделі або ж чоловік сам "здає дружину в оренду" іншим чоловікам за гроші. Унаслідок жінка потрапляє в безправне становище в чужій країні, часто не знаючи мови і місцевих законів.
У групі ризику в основному мусульманські країни, говорить Кривуляк, але від таких випадків не застрахований ніхто і ніде. "Ми вели справу українки, яка вийшла заміж за француза, — наводить приклад вона. — Начебто розвинена країна, високий рівень захисту прав людей. А потім з'ясувалося: чоловік застосовував психологічне і фізичне насильство щодо дружини, а також розбещував їх спільного трирічного сина. Так що така ситуація можлива в будь-якій країні".
Перш ніж вирушати в далекі краї, потрібно зняти рожеві окуляри
Олена Кривуляк,
представниця Ла-Страда Україна
Аби не стати жертвою, правозахисники рекомендують жінкам, які зібралися заміж за іноземців, поглянути на справу серйозно. Перш за все зібрати максимально достатню інформацію про нареченого — чи є у нього постійна робота, чи був він одружений, чи офіційно оформлене розлучення, чому розлучився. Першу зустріч завжди краще проводити в Україні, в крайньому разі на нейтральній території. А в гості до нареченого відправлятися вже після ближчого знайомства.
Якщо справа все ж таки дійшло до весілля, шлюб також краще оформлювати в Україні. Але при цьому необхідно вивчити шлюбне законодавство країни, в якій пара житиме, а також закони, які регламентують права батьків у разі розлучення. Корисно буде укласти шлюбний контракт, щоб одразу зняти більшість ризиків.
Перед від'їздом потрібно залишити повну контактну інформацію родичам разом із опією свого закордонного паспорта і регулярно виходити на зв'язок із близькими.
"Майже кожна дівчина мріє про принца, який відвезе її в далеку, прекрасну країну. І на шляху до своєї мрії дівчата часто забувають про застереження, — попереджає Кривуляк. — Але перш ніж вирушати в далекі краї, потрібно зняти рожеві окуляри".