В нещодавньому інтерв’ю Волкера є дві дуже тісно пов’язані речі. По суті, це анонс його наступної зустрічі із Владиславом Сурковим. Але рішення про те, чи відбудеться ця зустріч, буде прийнято тільки за результатами поїздки Волкера на Донбас.
США тут починають операцію, яку я б умовно назвав «Дресирувальник». У дресирувальника завжди є два інструменти – батіг і цукор. Висилка російських дипломатів по всьому світу – це батіг. Зустріч Сурков-Волкер – це шматок цукру.
Логіка Сполучених Штатів така: Росія сказала, що готова до діалогу – окей, зараз ми подивимося, давайте сядемо і поговоримо. А далі будемо діяти залежно від того, що ви скажете за цим столом переговорів.
Якщо нічого конструктивного не запропонуєте – значить, знову витягнемо батіг. І будемо хлистати ним доти, доки не побачимо справжнього бажання вести цей діалог.
Вміння комбінувати силові методи і методи заохочення – це той принцип, який зараз входить у зовнішню (і внутрішню) політику США, країн Європи та й світу загалом. До речі, Україні теж би порадив переймати такий досвід. А особливість ситуації ще в тому, що вона відбувається на фоні фактичного початку нової «холодної війни» та гонки озброєнь.
Тому, якщо чесно, я отримую задоволення, коли спостерігаю за такою політикою Вашингтона. Козир США у тому, що вони переходять до Сполучених Штатів періоду сили. Кремль тим часом впевнено вертається до радянської моделі свого існування.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени