Щоб країні вдалося

Як Україні нарешті скористатися своїм найкращим шансом і почати змінюватися

 

Гліб Вишлінський,
виконавчий директор
Центру економічної стратегії

Минуло два з половиною роки з того моменту, як зметений режим Віктора Януковича. Але результати роботи нової влади не викликають радості у громадян. Частка українців, які вважають, що країна рухається в правильному напрямку, повернулася до рівня останніх місяців правління Януковича — близько 10%. А за темпами втрати довіри Петро Порошенко обігнав навіть Віктора Ющенка, відповідального за розчарування українців після першого Майдану.

Однак Євромайдан заплатив надто високу ціну, і суспільство не готове визнати поразку перед корупційною системою. Завдяки більшій прозорості політики перебувають під тиском, а сильне громадянське суспільство тепер не відступить. "Як зробити так, щоб цього разу Україні вдалося?" — головна тема дискусії, проведеної Центром економічної стратегії у Львові.

Учасників обговорення об'єднали дві ідеї.

Перша полягає в тому, що в України зараз найкращий шанс, яким треба скористатися. “Важливі поворотні моменти для всіх націй — це складні історичні моменти,— зауважив професор Єльського університету Тімоті Снайдер.— Коли в 1918 році з'явилася Польща — це був важкий історичний момент, коли з попелу в кінці 1940‑х повстала Західна Німеччина — теж. Незважаючи на всі виправдання, нинішній момент є для вас історичним шансом". І головне, на його думку,— встановити в країні верховенство закону.

Керівник групи радників прем'єр-міністра України Іван Міклош впевнений, що реформи повинні йти максимально швидко і комплексно. Тільки в цьому разі за стандартні чотири роки роботи влади громадяни побачать позитивні результати — оздоровлення економіки та її швидке зростання. Це дозволить послабити одну з трьох головних загроз швидкості й невідворотності реформ — популізм, який не менш небезпечний, ніж корупція і путінська Росія. “Потрібно боротися. За реформи завжди потрібно боротися, тільки тоді буде результат",— зазначив Міклош, який реалізував разом з Мікулашем Дзуріндою в Словаччині одну з найуспішніших в регіоні програму реформ.

"Головна сила України, коли ми говоримо про реформи та остаточний розрив з радянським минулим,— це сміливість її громадян",— вражений самопожертвою українців Франсіс Маліж, керівний директор ЄБРР у країнах Східної Європи та Кавказу. Саме у сміливості він бачить важливий ресурс для швидкого розвитку країни і закликає не недооцінювати прогрес України: "Коли ми дивимося на країни колишнього Радянського Союзу, то бачимо: тільки дві змогли порвати з радянським минулим — це Грузія і Україна".

Друга ж ідея, що об'єднала учасників дискусії, — важливість побудови незалежних інститутів влади. На думку Маліжа, тільки якщо лідери країни зрозуміють це, можна розірвати зв'язок між політиками та олігархами: “Зараз дуже багато хто вважає так: цю людину контролюватиму я, а якщо не я, то її буде контролювати і використовувати проти мене хтось інший, третього не дано. Думка про те, що регулятор, прокурор, суддя можуть бути незалежними, не допускається багатьма лідерами цієї країни. Якби я мав можливість переконати їх в одній думці, то це була б думка про те, що незалежні інститути вигідні всім".

З ним згоден Ерік Берглоф, директор Інституту глобальних питань Лондонської школи економіки. На його думку, головна ознака розвиненої демократії — здатність політичних лідерів на всіх рівнях відмовлятися від особистого контролю. "Я бачив у багатьох країнах, наскільки ключовим є саме це питання". Для Міклоша саме готовність обмежити свою особисту владу і роль держави є ознаками сильного лідера. Тому дерегуляція, лібералізація та приватизація настільки важливі, адже вони стримують владу лідерів країни. А Снайдер через цілу низку причин не вірить, що модель прогресивного диктатора застосовна для України. На його думку і на думку інших учасників дискусії, Україні потрібен не одноосібний лідер, котрий трапляється "раз на століття", а лідерство багатьох людей на різних рівнях.

З ідеєю, що країну змінюють інститути, згоден і Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції. "Посадити людину до в'язниці та конфіскувати корупційні активи може тільки влада, тобто інститути". Саме вони мають забезпечити неминучість покарання за корупційні злочини. І тільки так можна привести до влади в країні інші, некорумповані еліти.

“Нам потрібно йти впевнено до своєї мети. Коли ти будуєш державу, повинен бути тільки план А і ніякого іншого. Якщо ти свято в нього віриш, він реалізується",— підсумував дискусію Святослав Вакарчук.