Дорогі жителі міста-героя Одеси і двічі орденоносної Одеської області!
А припустимо: що якби п'ять років тому вони захопили б місто?
І настала би 2 травня 2014 року російська весна, і прийшла б на допомогу російська ескадра з зеленими чоловічками, і прийшло б кілька гуманітарних конвоїв з танками з військторгу та скорострільними гаубицями. І була б тут одеська народна республіка. Навіть, припустимо, без війни і десятків тисяч загиблих. (Так не буде, не для цього приходять гумконвої, але нехай).
Всі старі «еліти» – аж до Ківалова зі Скориком – пішли б на маргінес. На чолі «республіки» і міста стояли б місцеві відморозки на кшталт Васильєва і Давидченка, і московські гастролери. Потім би вони почали вибухати в ліфтах, але це їхні проблеми.
Мені цікавіше про життя міста та околиці.
Перший номер нашої програми – транспортна блокада. Насамперед помер би одеський порт. Він би потрапив під санкції, як і всі порти області. Сюди б припинили заходити іноземні судна – хіба що нелегально раз-два на рік, але це легко відстежується і незабаром би взагалі припинилося. Особливо відчайдушні могли б іноді кудись вивезти баржу з 5 000 000 пачками сигарет – стеля торгового обороту.
Аеропорт – якщо його не зруйнують – туди ж. І залізниця. Всі сполучення із зовнішнім світом – через Любашівку і звідти. В Україну – через Криве Озеро. Там видаватимуть пенсії після 3-4 годин стояння в чергах. А влітку можна з'їздити в Росію – морем через Новоросійськ. Уявляєте, де це?
Наступна серія – торгова блокада регіону. Сьомий кілометр спорожнів би. У магазинах і на ринках – або місцеве, або російське. Втридорога. Хамон і камамбер? Ні, бринза і ковбаса з Привозу. Теж дорого.
Паспортів з одеськими серіями не визнають. Кількість виїздів в Європу і ту ж Туреччину падає навіть не в рази, а в десятки разів. До Росії треба діставатися переважно морем.
Відтік усього життєздатного населення з міста в Україну. Про Росію можна забути – там одесити чужі. «Хохли». Навіть у разі путінської роздачі паспортів вони починають працювати тільки після переїзду на ПМП в Урюпінськ. Але туди ще треба дістатися – прямого кордону немає.
Іноземці сюди не їздять навіть по наречених. Влітку місто мляво заповнюється туристами з Тагіла. Щороку їх дедалі менше, а їхня купівельна спроможність, як показує динаміка російської економіки, дедалі скромніша.
Нерухомість у десятки разів падає в ціні. Будівництво зупиняється. Оскільки промисловості в регіоні немає, ринок праці згортається до статистичної похибки. Весь потенційний робітничий клас і дрібна буржуазія або самоорганізується в бригади за зразком 90-х, або офіційно стає «ополченцями». Співіснування і з тими, і з іншими в рівній мірі заманливе.
Можна продовжувати і продовжувати.
Дорога одеська вато, ви цього хотіли і досі хочете? Чи все-таки є сенс подякувати Богові за те, що Одеса – це Україна?
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени