Погані новини завжди невчасно. Особливо, якщо стосуються банку, в якому обслуговуються 53,4% українців старше 16 років.
Сьогодні Київський окружний адмінсуд визнав незаконною націоналізацію ПриватБанку, проведену в грудні 2016 року, на підставі позову Ігоря Коломойського, колишнього акціонера фінансової установи. Нібито під час проведення націоналізації не було витримано букву закону. НБУ планує оскаржити це рішення в Апеляційному суді.
Якщо проводити політичні паралелі, то одні лише клієнти ПриватБанку могли б своїми голосами забезпечити перемогу на президентських виборах того кандидата, який їм вигідний. Тому доля вкладників найбільшого українського банку відноситься до категорії питань, які при негативному сценарії вирішуються за допомогою виходу багатьох тисяч людей на Майдан.
Потрібно бути дуже наївним, щоб цього не розуміти. Навіть вкладники досить дрібного банку Михайлівський наробили свого часу багато шуму вуличними протестами.
Мені не раз доводилося прогнозувати майбутнє ПриватБанку — за службовим обов'язком. Так, на початку 2015-го до мене звернувся керуючий активами великого європейського банку з проханням скласти прогноз щодо Привату. Керуючий активами хотів вкластися в євробонди Привату. Я вже тоді попередив його, що в разі погіршення фінансової ситуації банк може бути націоналізовано.
У листопаді 2016-го я писав про прийдешню націоналізацію Привату в статті для НВ. Що незабаром і сталося.
Давайте дивитися на факти. Під час націоналізації аудитори виявили в ПриватБанку дірку приблизно в 155 млрд грн, яку Міністерство фінансів зашило державними облігаціями. Іншими словами, грошима платників податків. При цьому кошти вкладників, за даними американської рас слідчої компанії Kroll, вивели з банку попередні власники — Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов. Тому і утворилася діра.
Як рішення Київського адмінсуду впливає на долю цих 155 млрд грн, які Мінфін вніс у капітал ПриватБанку і які забезпечують його нормальну роботу? За процедурою, адвокати Нацбанку повинні звернутися до суду за окремим роз'ясненням — мовляв, якщо націоналізація пройшла неправильно, то як бути зі 155 млрд грн.
Я не переоцінював би фінансову грамотність суддів адмінсуду. Це — не сертифіковані фінансові аналітики, які розуміють тонкощі методів відображення виручки в звітності або ризики при використанні позабалансових інструментів. Це — звичайні українські судді, які отримують телефонні дзвінки згори і мріють про будинок в Кончі-Заспі, відпочинок на Балі і припарковану під будинком Tesla X. Економіку та фінанси вони вчили, готуючись до іспиту з Господарського кодексу, а не слухаючи лекції Пола Кругмана або Джона Кокрейна.
Тому в мене є великі сумніви в тому, що адмінсуд зможе роз'яснити, що робити зі 155 млрд грн. Якщо їх повернути Мінфіну — капітал банку йде в мінус, він не може виконувати свої зобов'язання і стає банкрутом. Попросити Коломойського вкласти в банк 155 млрд грн? У нього їх немає. За підрахунками НВ і Dragon Capital, стан Коломойського — $1,6 млрд. Стільки ж у Боголюбова. Щоб закрити діру в банку, цих грошей не вистачить.
І тому 155 млрд грн залишаться на балансі ПриватБанку. А далі — справа за апеляційною інстанцією.
Я неодноразово писав у своїх матеріалах про продажність українських суддів. Але при всьому цьому негативі, мушу сказати, що суддя Апеляційного суду в середньому більш кваліфікований і чесніший, ніж суддя першої інстанції. Так, в апеляції теж бувають одіозні особистості, але в першій інстанції справи йдуть куди гірше. Може, тому що в апеляційних суддів зарплата вище. Може, тягар відповідальності більше. Так що є непогані шанси того, що апеляція скасує рішення Київського адмінсуду.
Але це все юридична площина, але є ж і ще політична. Очевидно, що Коломойському потрібно посилити свої позиції в Україні. Не менш очевидно, що доля ПриватБанку буде вирішуватися у високих кабінетах влади.
Коломойський не може повернутися до України, а тут знаходиться левова частина його бізнесу, розкиданого по всьому світу. Якщо, скажімо, за найбільш негативного сценарію Апеляційний суд узаконить рішення адмінсуду, то Коломойський навряд чи зрадіє. Без 155 млрд грн Мінфіну ПриватБанк нікому не цікавий, оскільки просто не зможе працювати.
Олігарх, що живе в ізраїльському місті Герцлії, мені здається, схильний повернути питання з ПриватБанком в площину політичних торгів. А далі починається простір конспірології.
Так, я теж можу намалювати картину маслом про те, як, скажімо, після рішення адмінсуду Коломойський укладає договір про широку коаліцію з Петром Порошенком, як це хотіли свого часу зробити Юлія Тимошенко і Віктор Янукович. Переговори між Банковою і Герцлією в режимі відеодзвінка в WhatsApp йдуть до третьої години ночі і закінчуються, припустимо, відкликанням позову Коломойським в обмін на підтримку Блоком Петра Порошенка законодавчих ініціатив новообраного президента Зеленського.
Або ще крутіше: виявиться, що Порошенко дав команду Київському адмінсуду повернути банк Коломойському, щоб показати виборцям, що на них чекає в разі перемоги в другому турі Володимира Зеленського. Але це — лише вигадки, до претендують бути схожими на правду, конспірологія та цинічні політичні роздуми.
А є фінансові показники ПриватБанку. Є Міжнародний валютний фонд з принциповою позицією зберегти ПриватБанк в державній власності на даному етапі. Є економічні реалії, в яких Коломойський, повторюся, є фінансово неспроможним володіти найбільшим українським банком. Причому він сам це розуміє. Тому я не панікував би. Україна, звичайно, непередбачувана країна, але 2+2 у нас поки ще 4, а не 5 і не 8.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени