Про валютний курс
Турбують ті речі, що призвели до девальвації гривні в останні роки: невідповідність потоків грошей, які треба платити країні, з тими, що надходять. Брак валютних резервів, яких країна не мала достатньо для того, щоб згладжувати такі речі, як дисбаланс у бюджеті. У першій частині є певний прогрес.
Попередні три роки, не рахуючи 2018-го, Україна вперше мала позитивне сальдо торгівлі. У нас експорт товарів і послуг перевищив імпорт, але зараз знову з'явилася діра в $2,6 млрд.
Це ще не трагічна цифра. Але це сигнал, який говорить, що певний дисбаланс існує. Є проблема з боргами. І тут дуже важлива співпраця з МВФ. Нам потрібні не просто гривні, це проблема браку валюти, яку ми не вирішимо з Національним банком, ми друкувати долари не можемо. І друге – це проблема дефіциту бюджету. Проблема дефіциту зараз – визначальна для майбутнього, не тільки для обмінного курсу. Неможливий прорив без того, щоб ми не мали прогнозованого обмінного курсу.
Про дефіцит бюджету
У нас в першому кварталі – зростання близько 3%. Думаю, і в другому буде стільки ж. У звичайних умовах цього було б достатньо. Але українські реалії значно складніші. Треба згадати два періоди спаду: 2014-2015 роки – спад на 15%. Не забуваємо 2009-й – це теж майже 15% спаду.
Проблема дефіциту зараз – визначальна для майбутнього
Є справа важливіша – якість економічного зростання. І це мене дуже хвилює. Щоб зрозуміти проблему, я наведу вам цифри минулого року. У 2017-му українська економіка зросла на 2,5%, але візьмемо промисловість: + 0,4%, сільське господарство: -2,7%. Виникає запитання: що дало економічне зростання 2,5%? Торгівля. Вона збільшилася на 8,8%. А чим торгували? Якщо промисловість майже по нулях, сільське господарство в мінусі? Торгували імпортними товарами. Ось і виходимо знову на проблему обмінного курсу і торгового балансу.
Що сталося в минулому році? Погані речі. Хоча багатьом, можливо, це й подобається. У 2017-му зарплата і пенсія виросли на 37%, і це при зростанні економіки на 2,5%. Ось питання не економіста навіть: куди поділися ці гроші? Частина пішла в ціни, а частина – в імпорт. Це нездорове зростання. Цього року картина повторюється. Ми не можемо економіку піднімати за рахунок торгівлі імпортними товарами.
Про інвестиції
Економіка не може розвиватися без інвестицій. Перш ніж випускати продукцію, потрібно вкласти гроші. При цьому рівень інвестицій у нас вкрай низький: 13-15% ВВП при необхідних 35%. Набагато менше, ніж у попередні роки. Гроші йдуть не на розширення, а на заміну старого зношеного обладнання. Це не той рівень, при якому економіка може розвиватися, приросту іноземних інвестицій немає.
Якщо подивитися на структуру іноземних інвестицій, то в окремі роки є приріст за рахунок фінансового сектора. Образно кажучи, рекапіталізація. Це інвестиції під дулом кулемета. Коли вам говорять «або ви вкладаєте в банк, або ми заберемо у вас банк» – це не добровільний внесок. І треба розуміти причини: чого інвестор боїться в країні, в якій можна заробити дуже багато?
Ключова проблема: здатність оцінити результати роботи. Якщо я не буду знати, яким буде курс через два-три роки, як я можу інвестувати? Якою буде інфляція? І ми знову повертаємося до дефіциту бюджету. Це фундаментальні речі.
Згадаймо, як було десять років тому. Країна розвивалася? Так, ми розвивалися темпами 6-8-10%. Проблема корупції була? Була, і я не зменшую проблеми. Але якщо паралельно вирішуються структурні речі – це дуже добре, тому що вони тільки допомагають залученню інвестицій.
Про офшори
Що не засідання парламенту, то офшори. Наприклад, звільнення від ПДВ імпортних товарів. Ніколи не буде інвестор працювати в цьому сегменті, навіть якщо в Україні немає такого виробництва. Кому буде вигідно, якщо український товар буде обкладатися ПДВ в 20%, а імпортний – ні? Скільки не намагаюся боротися з цим в нинішньому складі парламенту, майже жодного разу мені не вдалося це зупинити.
Або, наприклад, останнє засідання парламенту: прекрасний закон з чудовою назвою «Про сільськогосподарську кооперацію». А всередині прямим текстом пропонуються два офшори. Перший: вводиться поняття кооперативних виплат, але при трудовій участі [мова про заробітну плату], а кооперативні виплати не оподатковуються. Це означає, що завтра великі аграрні компанії переводять всіх людей на трудову участь, і ніхто не платить ні єдиного соціального внеску, ні прибуткового податку. Або другий варіант, який закладений в цьому законі: виплати доходу членам кооперативу. Вони не підлягають оподаткуванню. Знову офшор! І таких офшорів в Україні повно.
Як цього уникнути? Потрібно дуже хотіти. У 2005 році нам вдалося ліквідувати в Україні їх більшу частину. Тоді ми збільшили доходи бюджету більш ніж наполовину, незважаючи на те, що економіка росла темпами, порівнянними з нинішніми.
Колонка опублікована в журналі Новое Время за 9 серпня 2018 року. Републікування повної версії тексту заборонене
Інтерв'ю записано в рамках авторської програми Павла Шеремети Економічний прорив в ефірі Радіо НВ
Повну версію програми можна подивитися тут