Коли у Відні, прямо навпроти святині, Штефансдому, побудували Haas Haus, обуренню городян не було меж.
Всі п'ять років, які я прожила у Відні, слухала розповіді "місцевих" про те, яка це жахлива будівля.
А я любила сидіти в Аїді, пити найсмачніший, хоч і один з найдешевших, Caffe melange, і дивитися при цьому на відображення Штефансдому і оточуючих історичних будівель саме у вікнах "монстра".
Для мене конфлікт навколо театру – це історія про те, що городяни взагалі не можуть впливати на те, що їм дороге. Причому впливати системно, стратегічно, на випередження, а не постійно влаштовувати істерику, коли все вже сталося.
Я не підтримую прихильників стилю Воздвиженки, але й чорну брилу я б теж не стала порівнювати з Haas Haus. Це дві крайності. Однаково особисто мені неприємні.
Скандал триватиме кілька днів, потім з'явиться новийШкода тільки, що скандал триватиме ще кілька днів, потім з'явиться новий, а кияни так само не будуть готові системно змінювати ситуацію, коли нічого не буде зроблено для них без них.
Можливо, не обговорюючи архітектуру і смаки, на хвилі цього скандалу можна щось зробити для того, щоб забезпечити участь городян у обговоренні таких важливих проектів.
Текст публікується з дозволу автора