Занадто швидко своєї мети досягнув гострий спис російської пропаганди – він розпорошив і обидлячив українців. Найбільша європейська країна потерпає від популізму. За часів Януковича чесні та прозорі вибори були для нас розкішшю. Сьогодні ми готові самі сфальсифікувати вибори, аби зберегти Порошенка президентом. І це поганий сигнал для нас.
Згадаймо часи Революції Гідності, коли країна була на межі прірви - ФСБ та бойовики могли влаштувати диверсії a la Славянськ-2014 у кожному місті України. Народ перебував не тільки у економічному, але й суспільно-політичному та світоглядному стресі. Та самовідданість українців перемогла московський примітивізм - ми зрушили з місця, провели важливі реформи, витягнули Україну з лап окупанта.
Аж раптом ми зіштовхуємося з реальністю, у якій за кілька тижнів країну очолить недалекоглядна малоосвічена людина, яка навіть не говорить українською. На додаток - його команда з сумнівних персон та політичних трупів. Починається народна паніка: тисячі гнівних постів у фейсбуці, аналітики майорять з екранів ютубу пророкуючи то розкол, то черговий Майдан. Найчастіше лунають тези про еміграцію у випадку перемоги Зеленського. Раптово ми перетворилися на російську карикатуру "хохла", який пішов від Великої Імперії, не зміг зробити порядок в своїй країні та втік до Італії чи Польщі на заробітки.
Дійсно, середній клас так і не зміг утворити єдину політичну силу та зайти до парламенту. Дійсно, багато з нас все ще вірять у те, що війна вигідна політикам. Дійсно, ми маємо повний провал у інформаційній політиці. Історія підкидала нам десятки приводів з кінцями виїхати за кордон та споглядати цей цирк зі сльозами на очах.
Але найбільша мрія ворога України – гібридний реванш. І я не можу подарувати йому таку розкіш. Мене не лякає гопник з проросійським наративом при владі. Мене не лякає одвічний паханат і олігархічний бандитизм "дніпровських", "донецьких" і так далі. Моя армія вміє воювати. Мої співгромадяни вміють думати. Моя країна зробила свій цивілізаційний вибір.
Я виріс, навчаюсь і, сподіваюся, помру в Україні. Нашу мову, культуру та свідомість карбували найталановитіші люди у світі. Наші ЗВО наповнені свідомою та відповідальною молоддю. Ми маємо добру спадщину спротиву: визвольні змагання, дисидентство, Небесна Сотня, воїни АТО. За кожен клаптик цієї землі століттями вмирають мої співгромадяни. А якщо вже так станеться, що її очолюватимуть люмпени - це тільки додасть залізної впевненості.
Я не емігрую з України, бо мені чужий дискурс команди Зеленського і його шанувальників. Моя країна – не притулок для кримінальних авторитетів, зашкарублих кгбшників та шовіністів. Мій народ – не окупанти, а прогресивна європейська нація, опалена вогнем столітніх репресій. Жоден дурень, що стояв на чолі України ще не зміг знищити її повністю. То чому б це мало статися зараз?
Я не зміню своїх незручних проукраїнських поглядів. Я не розчаруюсь у своїх співгромадянах, за кого б вони не голосували. Я не емігрую, не втечу від проблем. І це буде найкращим доказом того, що ні Зеленський, ні Коломойський, ні Путін тут не перемогли.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени