Всі казали, що не варто, але я не послухала. Пішла і зовсім не пошкодувала.
Фільм «Крути», попри очевидні проколи, яких, чого гріха таїти, чекаєш від українського кіно, не залишив якогось гнітючого враження. Можливо тому, що очікувала побачити щось набагато гірше, а можливо тому, що була з 10-річною дитиною, якій це кіно взагалі було цілком ок.
Щоправда, перед тим я багато разів розповідала їй історію бою під Крутами. Навіть специфічно українська манера гри деяких акторів – уся оця награна театральщина – виглядає нормально для віку 10-14 років. Але і в дітей викликає подив зустріч озброєних гімназистів з Муравйовим, який кладе їх на лопатки просто силою харизми і особистого магнетизму. Командувач більшовицьким наступом – найоб’ємніший персонаж фільму, який навіть вдягнений краще за інших.
Головний герой – син генерала Андрій у виконанні актора Євгена Ламаха – прописаний пунктирно. Здається, що саме в цьому й був задум творців: не робити захисників Крут яскравими персонажами. Вони всі чистенькі, симпатичні та приємні. Десь так зображує наша пропаганда й сучасних солдатів.
Актор, який зіграв головного героя, настільки хороший, що навіть в свою пунктирну роль і картонні репліки вдихає якесь життя. Діалоги завжди було слабким місцем сучасної української літератури, що вже казати про кіно.
Герої наших сучасних книжок говорять українським есперанто і живуть у вигаданому світі. Автори укрсучліту навіть якщо й чули десь про архетипи, все одно пишуть штучних героїв. Не тих, які існують в реальності, а тих, які, на їхню думку, повинні були б у ній існувати. Тут єдиний виняток – Лесь Подерв’янський. Всі його герої – архетипні, знайомі як жлобу, так й інтелігенту. Тому Лесь і став всенародно улюбленим, навіть в статусі андеграундного митця. Словом, з діалогами треба щось вирішувати.
Підсумовуючи сказане, в загальних рисах фільм цілком «їстівний». Просто його цільова аудиторія – шкільні екскурсії. І це не мінус. Хоча є ризик, що немало хлопчиків після перегляду захочуть стати муравйовими. Стосовно ж дорослих людей – після перегляду вони можуть почати ставити питання: а чому обороняти Київ від більшовиків послали дітей, а чому їх там кинули самих? А чи не мудаками були ті, хто тоді був владою?
То погані питання і погані висновки, бо в тодішній владі навіть у цьому патріотичному кіно вгадуються обриси нинішньої. Тому поведіть на «Крути» школяра, не пошкодуєте.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени