Прочитав "Росія-співчуття-дискурс".
Як на мене, більшість коментаторів, вдаючись до емоційних оцінок, забувають про деякі ключові моменти даної ситуації. Перший з них полягає у тому, що в даному випадку йдеться не про росіян взагалі, а про представників певної конкретної групи – російських військовослужбовців. Російська армія – організація, що має всі ознаки злочинної. Звісно, з політичних причин, поки що жодного "трибуналу", який би це підтвердив, не було, і навряд він скоро буде. Але це не скасовує простого факту: армія РФ – злочинна структура.
Вона злочинна, тому що:
- порушує норми міжнародного права, оскільки участь у неоголошених війнах, анексії та окупації є злочином;
- порушує правила ведення війни, а воювати без розпізнавальних знаків, документів, приховуючи свою національну приналежність та знамена - це доля бандитів та мародерів;
Всі ці "доброзичливці", що активно співчувають – просто гвинтики пропагандистського механізму- порушує норми російського законодавства, яке чітко визначає порядок залучення російської армії до ведення бойових дій. І там немає нічого про "поїхали у Ростовську область, здали документи, переодягалися і вдаємо "донецьких ополченців"";
- здійснює геноцид мирного населення, проводить етнічні чистки (див. Дебальцево, див. Алеппо).
Цього більш ніж достатньо, аби будь-який неупереджений суд визнав армію РФ злочинною організацією. І той факт, що в російській армії за останні три роки ніхто публічно не виступив проти власних злочинів, лише підтверджує той факт, що російська армія - злочинна організація. Саме організація. Тому і відповідальність для неї має бути колективною. Звісно, залежно від конкретної участі у злочинах. Але, все одно, колишній есесівець – це колишній есесівець. Навіть якщо він лише грав на зібраннях "Хорста Весселя" на гармошці. Не вірите? Запитайте у євреїв. Вони у таких питаннях розбираються.
Водночас, я чудово розумію, що авіакатастрофа – це не покарання за злочини і не справедливе воздаяння, а дія сил іншого роду. Тому ніякої радості з цього приводу я особисто не відчуваю, хоча і не хочу засуджувати тих, хто відчуває. Для багатьох ненависть – це все, що лишилося в житті. Але я не розумію, чому мене закликають "співчувати". Не абстрактним росіянам або "людям взагалі", а представникам конкретної злочинної організації, яка, впевнений, рано чи пізно буде засуджена?
Тепер найголовніше: чому в Росії таку роль відводять цьому "співчуттю"? Очевидно, це питання морального стану в рамках самого російського війська. Ну не вірю я, що там – самі ідіоти, які не можуть прочитати власні закони. Та навіть якщо і не читати закони, думаю, у багатьох на третьому році війни можуть виникати думки: мабуть, якщо ти постійно переодягаєшся у чужу форму, то робиш щось не те. Ну не може нормальний військовий постійно займатися цим "мілітарним трансвестизмом", та вважати, що це нормально. Якщо, звісно, він ще відчуває повагу до форми, прапора та себе.
І моральний стан треба якось підтримувати. Їм говорять: "Дивіться, ми робимо правильні речі. Он скільки українців співчувають російській армії. Значить, вони вас люблять і чекають, як визволителів. А от ці бандерівці, які знущаються у інтернеті з загибелі росіян - це просто не люди, їх треба вбивати, тому не треба розмов, беріть у руки зброю, і до перемоги - а потім ви всі будете героями". Десь так. Тому всі ці "доброзичливці", що активно співчувають – просто гвинтики пропагандистського механізму.
Особисто я не хочу зловтішатися, але не бачу причин співчувати загиблим "бійцям" злочинної організації. Ви ж не сильно співчували, коли якійсь бандит "Вася Круглий" потрапляв на джипі в аварію? Навпаки, їм треба нагадувати за кожної нагоди, що вони – злочинці, бо весь біль і страждання в світі тримаються зараз на тому, що вони просто виконують злочинні накази.
Текст опубліковано з дозволу автора
Більше поглядів тут