Чому росіяни полюбили Сталіна

У тому, що росіяни назвали Сталіна найвидатнішою людиною всіх часів і народів, немає нічого несподіваного. Ставлення до пантеону найбільш значущих імен ми вимірюємо глибиною історичної пам'яті.

Починаючи з 1989 року, спостерігається дуже цікава динаміка. Йдуть радянські уявлення: Ленін впав з першої позиції до третьої-четвертої. Йдуть усі імена, а відповідно, і уявлення, що мали символічне значення для радянського часу. Йдеться про коло більшовиків і марксистів. Маркс, Енгельс та інші революціонери – всі вони йдуть. На їх місце в середині 90-х стали підніматися імперські символи: Петро I, Суворов та інші.

З приходом Путіна почався процес ресовєтизації і тихої ресталінізації – Сталін піднявся вгору. У той же час почалася дискредитація і придушення популярності будь-яких інших фігур. Перш за все представників Заходу. Тобто, акцент робиться на російських символах, а це насамперед імперські символи.

Сталін вперше вийшов в лідери в 2012 році після розкрутки святкування 60-річчя від дня перемоги у Другій світовій, а потім і 65-річчя. Роль Сталіна почала висуватися не тільки як генералісимуса, а й ефективного менеджера, який забезпечив форсовану індустріалізацію. Підтримка міфічних слів, які приписуються Черчиллю, про те, що Сталін прийняв Росію з сохою, а вивів її мало не в супердержави.

Ця розкрутка Сталіна відображає досить складні зміни в масовій свідомості. У 90-х роках Сталін взагалі не входив до списку найбільш значущих імен та сприймався виключно в негативному контексті: як диктатор, як садист, як винний в загибелі мільйонів людей і у встановленні репресивного тоталітарного режиму. Але з часом ця негативна частина була поступово витіснена, і замінена глорифікацією Сталіна.

Все це відображає консервативні зміни в суспільній свідомості під дією політики, пропаганди і всього курсу, якого дотримується нинішній режим. Мова про курс на традиціоналізацію, на ізоляцію, на дискредитацію західних цінностей, перш за все ідей демократії і відповідальності влади перед населенням.